Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.05.2018 11:59Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава сім

В космічній колисці

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 09.05.2018 / 45978

ФОТО ПАМ’ЯТІ

Я в пам’ять тебе вже вбирав бездиханну, 

Але, мов жива, ти лежала в труні…

Гортензії ніжно клечали кохану –

І ти ледь помітно всміхалась мені!

Я відав, що більше тебе не побачу…

Ти в пам’яті, наче, як з фото – зорієш, –

Навіки такою в душі я позначив, 

Мені щоб, як зірка, світилася в мріях!


ПЛАКАТИ НЕ ТРЕБА

Пішла кохана вже у далі інші

І звідти шле мені палкі вітання…

А я вкарбовую її у вірші

Мою любов – негаснуче світання!

Без тебе стала пусткою оселя, 

Дивлюсь тужливо у високе небо.

…Крізь сльози бачу: як завжди, – весела,  

Ти кажеш: «Любий, плакати не треба»…


ЗОРЕЦВІТИ ЛЮБОВІ

Ридає душа. О, гіркі почуття!

Мов хмари, нависли скорботи печалі:

Мов Сонце за обрій – пішла із життя, 

Один я тепер на любові причалі…

Без тебе цей світ вже погас назавжди, 

Лиш наша любов незгасимо ще світить, 

В мої почуття ллє живої води –

Любові твоєї сяйні зорецвіти!


ПРОЩАВАННЯ

Прожите в коханні з тобою – мене ощасливило, 

Бо кращої долі немає – навік полюбитися!

Було в нас кохання – весна з найтеплішою зливою, 

Та в інший ти простір пішла, щоб любов’ю наснитися!

В матерію іншу душа навіки поселилася

І з неї мене, мов на ниві кохання, пасе.

За мене любима в стражданні лиш Богу молилася –

Бажала щораз лиш здоров’я мені над усе!

…На грудях коханих за звичаєм руки схрестилися – 

В дорогу космічну тебе наряджали ми вбранням, 

Тобою востаннє всі рідні і я причастилися…

…Ти ж нам звідтіля усміхайся, мов Зоренька Рання!


В ЧЕКАННІ

Стелилася в сонячний день килимова доріженька літа –

Тебе забирав до своєї садиби сам Бог…

Ти жди там мене…Як заграє печальним мотивом трембіта – 

Космічну оселю Бог дасть нам одну для обох!...

І я вознесуся до тебе – кохання, як вперше, зустріну – 

І знов замузичить у душах пристрасний огонь…

…А нині до тебе мрійливо в акордах любові лиш рину, 

Щоб радо в уяві дістатися серця твого!


КОСМІЧНА ЗУСТРІЧ ДУШ

Ми в космосі вдвох на орбіті любові літаєм –

Наш килим кохання гаптують і Місяць, і зорі, 

Нам видно росинку, що променем Сонця вітає

Й оселю… де пам’ять лиш наша пильнує в дозорі…

…У космосі душі вже наші зустрілися знову –

Бо бачить душа у раю спочиваючу душу, 

Де має любов не фізичну – астральну основу…

…Любима, в уяві моїй ти воскреснути мусиш!


БУЛА ТИ ЩАСЛИВА

Хвилюється море, що високо в гори –

Колись тут з тобою гуляли в цю пору…

Без тебе якесь непривітливе море –

На хвилях блакитних не плаваєш поруч!

Була ти, мов хвиля прибійна, у морі – 

Купалися в ньому, як в радості й горі!

Твої почуття, як ті хвилі, котились

Від тебе з душі і до мене у душу!

На гарну погоду тоді нам щастило, 

А нині без тебе купатися мушу…

Була ти щаслива казкова русалка.

І очі у тебе цвіли, мов фіалки.

Гуляю один – по тобі лиш скучаю, 

Тебе я у хвилях прибійних шукаю…

Не слухаю пісню про море від чайок, 

У згадках – уявно з тобою блукаю…

…Немає тебе тут, кохана… Немає!

Я гірко зітхаю. І море зітхає…


ВСЕ ЖИВЕ – НЕЖИВЕ

Ти сіяла в моїх почуттях, як була ще жива, 

Я носив, мов перлину, тебе у своєму житті.

Ти у мріях моїх, мов у серці, постійно жила

І тепер я ношу неживу, як живу, в самоті:

Відчуваю ще дотик твоїх, мов мальованих, губ, 

Іще очі твої світло-карі я бачу вві сні, 

Ще зі мною вітається нами посаджений дуб!

Я тобою живу, бо без тебе на серці, мов сніг. 

Збунтувалась душа – без твоєї любові живе.

І замкнулись мої почуття на іржавий замок, 

Бо без тебе для мене, немов все живе – неживе, –  

Я без тебе в безлюдній пустелі, – й навіки замовк!


СПАСИБІ ТОБІ

Я вдячний за те, кароока, тобі, 

Що стрів я тебе на річному пероні, 

Легенда жива – ти в моїй ще судьбі, –

В уяві цілую засніжені скроні…

Спасибі тобі, що без тебе я плачу, 

Звернувшись до тебе, щоб снилась мені…

Тебе, як живу я кохаю і – бачу, 

Бо й досі не вірю, що ти у труні…


УЯВНА ЗУСТРІЧ

– Самотність, – гірка ти, полин твій зі мною… 

Що треба мені, щоб здолати цю відстань?

Навіщо прийшла ти до мене, мов хуга, зимою, 

Мо’, хочеш, щоб я із тобою, як лід став?

Все – рівне нулю, щоб тебе геть прогнати, 

Бо ти, як неправда, існуєш бідою, 

Бо ти як той час, що не можна догнати, 

Ти сієш нещастя своєю ходою…

– Кохано! Ти в небо пішла вже – додому, 

Лишила мене у гостях наодинці…

… Все ж щастя ( в уяві – з тобою) самому –

Зустріти тебе на космічній зупинці.


ТИ БУДЕШ

З тих пір як у небо звелася, мов зірка померхла, 

Ночами осінніми думаю тільки про тебе –

І бачу живу, бо в мені ти іще не померкла, 

І бачити хочу, бо є ще любові потреба…

У мріях я завжди з тобою, в уяві – ти будеш:

Зорею, що серцю сія, як червона троянда;

Весною, що будить любов почуттями повсюди;

І Сонцем, щоб сяяла завжди любов, як брильянти!



СОН СПОГАДІВ

Ти любов розмістила свою у свідомість мою

І у мріях вона викликає на спогади сни…

Обіймаєш, голубиш, цілуєш мене, як колись… 

Ми дивилися в очі, обнявшись, з тобою – стою!

І над нами шпаки пролітають, як мрії весни, 

Їх політ ми стрічаєм – і руки, мов крила, звелись!

І, неначе ми – птахи, кружляєм над нашим садком,  

І знов, наче сіли на Землю і садом йдемо, 

І любов, як свідомість, у спогадах йде у бутті, 

І, мов квітне тобою – моїм ненаглядним цвітком! 

Ти радієш – щаслива… і знову померкла немов…

…Хоч болить – та щоночі б я бачив цей сон при житті!


ЛЮБОВІ СВІТИЛО

Зі степу нам віяв любов’ю щасливою вітер…

І слово любові твоєї мій шлях освітило, 

Бо слово було із душевно закоханих літер –

І стала ти в долі моїй, як любові Світило, 

Як слави незламної меч – незалежності доля!

Твоє лиш словечко любові з’єднало нас в долі –

Йшов дух ароматів любові, мов квітів із поля…

Та й, що є найкраще у слові свободи, крім волі!...

…Та раптом зі степу повіяв засмучений вітер, 

Бо слово любові твоє бездиханно світило, 

Хоч слово останнє було без закоханих літер –

Навіки в мені ти – любові безсмертне Світило!


ЧЕКАЙ МЕНЕ

Пішла ти… – звідтіль вороття вже не буде…

Та вічно в уяві тебе я кохаю, 

І бачу тебе я у світі повсюди, –

До себе у мріях – любов’ю гукаю!

Живу і чекаю: з життєвої клітки –

До тебе прийду я – узимку, чи влітку!

У нашім коханні була ти святою –

Без тебе у мене позбавились сили!

Як доля мене розітре самотою –

Покличу тебе зі своєї могили!


ПАМ’ЯТЬ ВСЕСВІТУ

Сам Всесвіт розбуджений вранці весною, 

Де квіти ростуть близь могильної ями

На вітах малого дубка під сосною

Вшановував пам’ять мерцям солов’ями…

…Росте вже на цвинтарі ліс самочинний.

Любов, що буяла у нас із тобою

Уже проросла і корінням з’єдналась

І дивиться листям – твоїми очима, –

Взнає, мов того, що був даний судьбою!

І в цьому дубочку мене розпізнала…

… Під вечір обожнений Всесвіт весною, 

Де квіти ростуть близь могильної ями, 

З’єднавши любов’ю дубок із сосною, 

Вшановував пам’ять нам двом солов’ями!


ЖИВУ ТОБОЮ

Без тебе нудно – наче ніч, минає день, 

Немов дощі осінні йдуть в моїй душі…

Ну, що удіяти, поради брати де?!

В думках весь час повзуть диявола вужі –

Сичать: «Ти жінку схожу мусиш вже знайти».

Та де ж шукать її, в якому з двох світів?!

Вони на тебе, а на них – не схожа ти…

…В уяві в космос твій до тебе я злетів, –

Бо я нудьгою, як тобою, лиш живу…

Мені ти – Сонця тьма і радості біда!

З тобою я у мріях – наче наяву…

…Свою нудьгу за жінку схожу – не віддам!


НЕСПОКОЮ СПОГАД

Неспокій в душі розгулявся немов буревійник –

Дерева любові з коріннями геть викидає!

Та прийде мій спокій, я буду лежать, як покійник, 

І доля моя, як свіча, у руках запалає!

Ти вже на тім світі – чекаєш любові погоди…

Як прийде мій час – поховають, без тебе близь тебе –

Бо тільки любов, як нас зводить так само й розводить!

За мене у церкві попи прочитають молебень,–

Не можу ніяк на тім світі себе я збагнути…

…Уяву колише любові колишньої спека, 

У мріях – без тебе хотів би в тартарі я бути –

Бо рай без коханої – місце ще гірше від пекла!


В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Сьогодні день свята – ти вперше в світ очі відкрила, 

Щоб потім звестися у космос і стати зорею!

Та чомусь із неба з’явилась диявола сила –

І доля тебе заарканила смерті петлею…

Сьогодні день свята – в цей день з почуттям поріднилась, 

Весна малювала дзвінкі майбуття візерунки

І рідна природа свою дарувала нам милість –

Небесні й земні, наче мрія, дарунки…

Без тебе, неначе без світла, стемніла оселя, 

Але, як без тебе душі не буває так гірко, –

Та все ж ти вселяєш у мене надії веселі:

Щодня ти в уяві сіяєш – мов Ранішня Зірка!


САМОТНІСТЬ

Лютує туга – серце крає, 

В душі, без тебе, пусто – зимно…

Мені з тобою дім був раєм –

Тоді кохались завжди плинно!

Гули палких цілунків шквали –

Пускали почуття на волю!...

Що є самотність – ми не знали:

…Вона ж – болючіша від болю.


ПІД КРОНОЮ

В саду ми нарвали черешень. Під кронами сіли на травку…

Для нас почуття у цей вечір були у житті найзначніші –

Коли цілувались – по тілу немовби побігли муравки, –

Уста ж бо твої від черешень солодші були й червоніші!

Черешень наїлися й стали, як ті соловейки співати…

На гілці розгойдувавсь Місяць, серпом зачепившись за крону.

Коли повертались додому, трояндово стало світати – 

Узявся загравою обрій, одівши, мов Сонця корону!...

Черешня моя – солов’їха душі із вишневого саду, 

Ти гріла мене лиш любов’ю своєю, бо нею світилась!…

…А нині в саду, як раніше, з тобою я поруч не сяду, –

Бо Сонечком, ти аж за обрій земного буття закотилась!


СЛІД

Ти заснула навіки, але, мов не спиш –

Я в уяві на тебе біжучу дивлюсь:

Мов по квітах – по серцю моєму біжиш, –

Мов бджолу медоносного щастя – ловлю!

Закінчився уяви морозяний сон –

Замерзають без тебе душа й почуття, 

Не міняє лиш серце ритмуючий тон –

Я в нім серця твого відчуваю биття!

Ти на небі, але ж – не в розлученні ми!

Залишила любов нестираючий слід

На останнім життєвім порозі зими –

Він, – і серце і душу заковує в лід.


В КОСМІЧНІЙ КОЛИСЦІ

На колінах ти в мене гойдалась колись, 

А тепер небеса колисають в зірковому лоні…

Полонила тоді безкінечності вись, 

А сьогодні – вже ти в безкінечнім космічнім полоні…

Нам світили зірки в яблуневім саду, 

Ми любов’ю налиті були вже, як яблука соком, 

Бо в коханні були, як перга у меду, 

А тепер, – не дістати тебе – і озброєним оком…


ДО ЗУСТРІЧІ

Ти вже лежиш, немов жива в труні…

Зібрались рідні. Свічка догорає…

Ти стала найріднішою мені –

…Армагедон* зустріне нас вже раєм!

Армагедон* – нове життя, яке прийде після знищення Богом нечесних.

09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Гімн любові держави кохання) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава шість) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.05.2018 © Ірин Ка / Вірш
Майстри пошиву
22.05.2018 © Надія / Вірш
Невже знічев`я...
22.05.2018 © Анатолій Валевський / Вірш
Тук-тук
21.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Весільний вірш
Принц і Принцеса
21.05.2018 © Олена Коленченко / Ліричний вірш
Весни моєї сяєво небесне
Вірш
09.05.2018
Кодована Доля (Глава вісім.Частина друга)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава сім)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава п`ять)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 2  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +18
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +31
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
22.12.2017 © Олена Коленченко
22.05.2017 © Надія
11.05.2013 © Антоніна Грицаюк
27.01.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
18.08.2011 © Микола Чат
22.03.2013 © Дебелий Леонід Семенович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди