Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.05.2018 12:16Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Гімн любові держави Кохання

Глава вісім. Частина перша

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 09.05.2018 / 45979

ТЕНЕТА ІНТИМУ

У каміні тіла скрито

Жевріє жар залицяння, 

Йдуть із губ твоїх нагрітих

Теплі хвилі обіцяння…

Від бажання серце мліє, 

Я від млості, мов п’янію:

То горю вогнем кохання, 

То в лабетах долі тлію…

Почуття горять в двобої

У тенетах, що з інтиму –

В них завжди процес любові

Тліє довго і без диму?!


ЩО Є ЛЮБОВ, А ЩО – КОХАННЯ?

Любов – це душевна тривога, 

Кохання – мрійлива дорога.

Любов – це палкі почуття, 

Кохання – любові діяння.

Любов – оп’яняє життя, 

Кохання – процеси буяння.

Любов – це є збудження серця, 

Кохання – це серця лиш герці.

Любов – це лиш трепіт душі, 

Кохання – душевні розваги.

Любов – це є серця рушій, 

Кохання – душевна увага.

Любов – це емоції в тілі, 

Кохання – їх наслідки в дії!


ЩО СКАЖЕ НАУКА?

Для вчених зробить відкриття про любов – лиш невдачі…

Первинне, що є, чи любов, чи кохання – мудрують?  

Любов як знаходить любов ту, що Бог їй призначив?

Приходить – нечутно, повітря – і те не вібрує… 

Все ж кажуть: «Первинна любов – це палкі почуття», 

Вторинне гадають: «Кохання – любові діяння».

Первинна любов, бо вона є – емоцій життя, 

Вторинне кохання – поцілунків буяння!

Первинна любов – провокує душевну тривогу, 

Вторинне кохання – у подорож креслить маршрути…

Первинна любов – почуттями встеляє дорогу, 

Вторинне кохання – іде по маршруту до рути!

Любов – це пізнання продукт і з ніщо виникає.

І поки що вченим – любов необізнана штука, 

Кохання, немов «НЛО» – прилетить і зникає! 

Любов – гравітації сила! Що скаже нау


ЛЮБОВ

Мов блискавка, в душу любов почуттям залетіла –

Два серця з’єднались в одно і любов’ю гриміли –

Твоєї любові – любов і моя захотіла!

І наші тіла від любові неначе бриніли…

Любов, як вулкан, що спонтанно в душі виникає – 

Своє почуття, як ту магму з душі вивергає!

Чужого притулку в цім світі для себе шукає

І в ньому зріднитися миттю вона вимагає!

Любов – це кодована суть, – інформація предків –  

Прибульців, які досягли в клонуванні вершини!

Любов – це і тайна Землі, – Атлантиди маєтків,  

Любов – це у вічне кохання космічні стежини!


ПОТІК БІОСТРУМІВ

Любов – це у наших обіймах палких поцілунок, 

Але у житті це кохання середньої проби, 

Якщо ж за людину – болить, – це вже вищий ґатунок,  

Як згоден й померти – то це серця душевна хвороба, –

Воно почуттями боліє одвіку нестерпно.

Душа вболіває за долю близької людини, –

Без болю в коханні – любити не можна інертно!

Любов – це для душ і сердець найтепліша година.

Любов – це і серця й душі найсвітліші ознаки, 

Які у житті підсвідомість лише виявляє –

Це те почуття, що розквітло, мов ніжністю маків

І в наших очах вже рубіном любові сіяє!

Любов – це душевного степу квітуючі злаки, 

В яких, як у райській долині людина буяє!

Любов – це у серці й душі закодовані знаки, 

Потік біострумів, – їх променем доля сіяє! 


ХВИЛЯ ЛЮБОВІ

О, кольору хвилі морської задумливі очі!

Я в них, як у море, на дно недосяжне пірнаю

І бачу в них фауну й флору любові охоче

І душу твою, – як русалка, з очей виринає!

Ми плаваєм вечором в морі – воно ще штормує:

То нас підіймає на хвилі до самого неба, 

То хвиля нас тягне донизу – не видно і гори, –

Ми прагнем на берег, а хвиля нас наче гальмує!

Аж страшно! Все ж плаваєм – це є любові потреба…

Навколо блакить осяйна, неозора й прозора!...

Любові палкі почуття – найрідніші і милі, –

Вона в нас і глибша ніж море, і вища ніж гори!

Любові прибій – це в душевних емоціях хвилі,  

Любов у житті безкінечна, як світ неозорий!


ПОЧУТТЯ ЛЮБОВІ

Де є почуття – там існує любов, як світання!

Де мрії твої в безкінечному світі блукають –

Там є почуття на орбітах любові й кохання, 

Вони віковічні й за так в нікуди не зникають –

Вони і любові були джерелом в Атлантиді, 

Що спить у розломах земної кори – під водою…

Вони, як сигнал, що у космос ішов з піраміди…

Жила марсіяночка, – жінка – щаслива судьбою –

Була і у неї любов і цвіла почуттями

І ними в коханні була, як весь світ, зачарована, 

І так, як і ми, теж влюблялася аж до безтями – 

Бо лиш в почуттях міжпланетна любов закодована!


ПРОЦЕС ПІЗНАННЯ

Пізнання процес, як і час, і любов не зупиниш

Щоб Всесвіт пізнати – людині життя не хватає…

А в мріях – процес як ішов, так і йде без упину, 

А якщо в душі ще й любов – він за серце хватає!

Життя пізнаючи, – людина мудріє з літами –

Вона заглядає то в космос, то в Землю, то в атом!

Як любить, то кажуть: «на сьомому небі літає», –

Тоді і пізнання для нього – найбільше є свято!

Коли ж закохалась уперше душа до нестями, 

Тоді і пізнання процес – без ніяких ексцесів, –

Любе відкриття він доводить практично до тями…

Любов – це найкращий процес із процесів пізнання!


ФОРМУЛА ЛЮБОВІ

Любов – це Жар-птиця, що щастям до всіх прилітає –  

Бажання виконує ті, що людині хотілось!

Крильми почуття всіх закоханих щиро вітає, 

Любов – це складна геометрія, – космосу тіло!  

ЇЇ не розгледіти навіть озброєним оком…

І все ж намагаються вчені її розпізнати.

Та ще не вдається узнати так просто – наскоком!

Потрібно мабуть теорему любові вивчати…

Любов – це тяжіння Землі: в нім магніти кохання 

І їх відчувають завжди у собі наречені

При першім цілунку й останнім – в любові зітхання!...

…Чи ж формулу птахи – любові нам виведуть вчені?!


ГІМН ЛЮБОВІ

Співає душа солов’їна любов’ю –

У серці пульсує мелодія лунко, –

З любов’ю по тілу розноситься кров’ю –

Скріпляє свої почуття поцілунком!

Любові мелодію серце нам пише –

Крізь очі вона проникає у в очі!

І, ніби в колисці кохання, колише

Солодкі уяви хлоп’ячі й дівочі.

Душа переводить мелодію в слово –

Мов пульс, оживає мелодія в слові, 

В обіймах воно трансформується знову

В цілунок – мелодію Гімну любові!


ГЕРБ ЛЮБОВІ

Ми між вишень в любові кайфуємо! З нами – весь світ!

А твоє розшаріле обличчя, мов зірка, сія.

Ти в любові щаслива і – хочеш їй скласти свій звіт:

Що бажання твоє малювати, як пристрасть буя, 

Що спинило бажання тебе близь черешні в саду,  

Щоб художньо розгледіти в ягоді Місяця серп

І, привівши мистецтво й свої почуття до ладу –

Змалювати з любові, та з ягоди й Місяця герб!


КОХАННЯ

Зелену постелю трави лугової

Зіркова габа на всю ніч застелила!

Нас Місяць стеріг – з тятивою, як воїн, 

А ніч нас своєю фатою накрила!

І радість, і біль попросились до хати –

Вони, як дві подруги – в душах сусіди! 

То плакала радість, то болем сміялась –

Не встигли за ними хоча б подрімати!

Але в нас на них вже немає обіди, –

Бо серце й душа почуттями буяли!...

…Так швидко скінчились нічні ритуали:

І радість, і біль сперечалися лунко;

Зелену постелю зірки прибирали;

А Місяць – збирав у траві поцілунки!


ЄДИНА

У центрі мого кругозору ялинка буяє –

І вічно зелена, і пахне, як завжди, тобою!

У ній я тебе розпізнав – ми під нею гуляєм!

Навчає вона – у коханні обходити збої, 

Й тебе відрізняти від інших завжди, як єдину!

Неначе коріння, так ноги сплелись в ту годину, 

Два тіла, мов стовбури, злиплись смолою любові

І пальці вп’ялися в тіла, як ті голки ялинки –

Заоблачні страсті в ялинках – збагнули обоє!

І знов ти для мене така ж неповторна билинка –

Тебе не зрівняти ні з ким – ти в цім світі єдина!

У тебе всі чари потрібні в коханні людині!


ПЕЙЗАЖ КОХАННЯ

Звершилось жадане: в їх зустрічі сяйне світання, –

І ніч, мов завмерла у передчуттях найсвітліших, 

І гучно говорить щось тиша про їхнє кохання, 

І зорі, щось степу віщують, мов подруги ліпші…

Уже закохалася в нього вона до безтями –

Петлею любові – стискали закохані руки!

Його зворушила так ласка – горів почуттями –

І був він готовий на смерть від солодкої муки!

В обіймах, близь скирти, їх Місяць вже рогом малює, 

Та ще малював, як лежали на сіна копиці –

Його цей пейзаж польовий теж хвилює, –

Він їх малював і тоді, як ішли до криниці!...

Світало – їм жайвір у пісні озвучив лібрето:

На них ще чекають і сіно, і вила, і гарби…

…І будь я, принаймні, – художником, а не поетом, – 

Ретельно я б їх малював, не шкодуючи фарби!


ШЛЯХ ДО ТЕБЕ

Я йшов до тебе через поле гречки, 

Воно мене спиняло білим цвітом…

Була між нами зайва суперечка, 

Що йшов до тебе крізь пекельне літо, 

Що йшов до тебе через гори сніжні, 

Орлом летів, сідав на скелі гострі…

Мене ж вели, мов слід, уяви ніжні,  

А ти чекала, щоб прийшов я в гості…

Були надії хмурі і веселі, 

Були й такі, що зовсім непідступні!

Та все ж таки знайшов твою оселю

Й провів у ній свої святкові будні!


БІЛА ТРОЯНДА

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Душею відкрита, пелюстками губи, 

Мов сніжна обличчям і завжди пахуча, 

Без мене ніде не відбудуться шлюби!

Я ніжно-колюча, шипи, ніби піки, 

Пелюсточки білі – мій рід загадковий, 

Мені не байдужі круті чоловіки –

Приношу я в будні їм настрій святковий!

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Я серцем відкрита, пелюстками губи

І ніжна, мов бархат, і завжди пахуча.  

Кого уколю – той навіки полюбить!


У ПОЛОНІ ЛЮБОВІ

Ти, похмурий, мов осінь, мене, мов не чуєш,  

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж до тебе шукаю доріжку-весну, 

У душі почуття, мов у морі, – прибої, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я душею у тебе в полоні любові, 

І торую до тебе доріжку-весну, 

У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

Знайшовши до тебе доріжку-весну…

…У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли до кохання доріжку-весну!


СТАВОК ЖИТТЯ

Ставок. Освідчення на греблі…

У воду Місяць впав – потух!

Твої цілую руки теплі –

Читаю в них душі статут!

І ти цілуєш ніжно, смачно –

Дух тіла у полон взяв нас!

Мов повінь почуття йдуть значно –

Брунькується в серцях весна!...

…Збагнули став життя обоє –

З’єднали долі біля верб!

Для нас кохання – гімн любові, 

Любов для нас – кохання герб!


ЛЮБЕ ПУТО КОХАННЯ

Душа любові – це коханий і кохана.

Вони пов’язані коханням – любим путом.

Одна на двох їм небесами доля дана –

Для них співають пісню про червону руту! 

Кохання – це святий амур душі, і серця.

І світло блискавки, і звуки грому в тілі!

Це Господа і сатани одвічні Герці –

Бої за лихо, чи за добродійні цілі!

З тобою ми жили у радості пізнання, 

Що нам давалося, як Божий дар, щоднини!

І щастям нам було сягти вершин кохання

В саду – під прапором червоної калини!


КОХАННЯ ДЕРЖАВА

Кохання з тобою у нас – незалежна держава!

Хоч в неї для нього немає ще чинних законів, 

Та нас все життя у в’язниці любові держала!

Немає у неї сердечних й душевних кордонів, 

Лиш має свій герб, гімн, статут і печатку любові!

Ознаки держави кохання, як силу, – цінуєм

І завжди, і всюди пишаємось ними обоє, – 

Як символи, в нашім коханні ми щиро шануєм!

Ми волю своїм почуттям даємо лиш у згоді –

Ти тільки в обіймах моїх від цілунків дрижала!

Лише ми тоді відчуваєм себе на свободі, 

Коли нас в полон забирає кохання держава!


СТАТУТ КОХАННЯ 

Я рідко тобі дарував васильки польові –

Їх колір вже був у твоїх, мов небесних очах.

Вручав я лиш серця троянди, як квіти живі –

Вони пломеніли в душі, як любові свіча, 

З якої вже інфрачервоний* промінчик пахтів –

Ти цю теплоту відчувала в обіймах моїх.

Тебе ж я сприймати, як квітку духмяну, хотів, 

Щоб ти зігрівала теплом біострумів своїх.

Я рідко тобі говорив найтепліші слова –

Устам заважали цілунки – несли теплоту!

Права та обов’язки – мова в коханні нова!

Промова мого почуття, це – кохання статут!

*Інфрачервоний промінь – іде теплом із тіла людини.

09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава вісім.частина друга) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава сім) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.06.2018 © ГАННА КОНАЗЮК / Вірш
Давнє
22.06.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Число Звіра
22.06.2018 © Олена Коленченко / Ліричний вірш
А тиша поруч зваблює кордони
22.06.2018 © Гречин Юрий / Вірш
Парасолька
22.06.2018 © Панін Олександр Миколайович / Ліричний вірш
Жінка в Ніжність Закохана
Вірш
09.05.2018
Кодована Доля (Глава вісім. Частина третя)
09.05.2018
Кодована Доля (Гімн любові держави Кохання)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава шість)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 6  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.06.2018 © Суворий
Свідчення Кривицького: Сталін шукає порозуміння з Гітлером (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Волинь та Галичина: полонізація прискореним темпом (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.05.2012 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
22.06.2018 © Панін Олександр Миколайович
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
05.04.2011 © Тетяна Чорновіл
03.07.2013 © Бойчук Роман
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди