Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.05.2018 12:28Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава вісім.Частина друга

Гімн любові лержави Кохання

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 09.05.2018 / 45980

ЛЮБОВІ ПЕЧАТКА

Ти думи свої спрямувала у далеч надії –

Уявно у ній розглядаєш кохання зіркове, 

Сердечно сприймаєш любові зіркової дії –

І нас завіряєш – її почуття є зразкове!..

…На тебе дивилась очима зірок безкінечність –

Тебе розглядала, як вічний кохання початок, 

Як вічну супутницю в далі ведучу сердечність –

Для неї ж була ти – одвічна любові печатка.


О, КАРІ ОЧІ!

Ти жувала в трамваї. Мо’, – гумку?

Одночасно в навушниках слухала музику, 

Що приємно впливало на думку…

На руці щось звисало в маленькому вузлику –

Із тобою ми поруч стояли.

Ти на мене очима дивилася карими, 

І мої почуття мов буяли, 

Мов, щось рідне у нашій розмові шукали ми…

…Із трамваю виходили разом

І в любові освідчились враз! І так сталося, –

Почуття вимірялися часом –

Нам любов навіки у трамваї дісталася!


ЗУСТРІЧ – НАЧЕ СВЯТО

На зустріч мчусь – мене ти ждала коло хати, –

Щоб про любов у мріях думку колихати!

Замети снігові – хіба нам перешкода, 

Закоханим хороша будь-яка погода!...

…В обіймах тепло нам – не хочеться в хатину!

Щасливі сидимо на лавці біля тину.

Буран співа, гуляє з ним метіль – завія…

Мов срібло, сніг виблискує на теплих віях…

Хурделить хай! Ми будем довго ще гуляти, 

Бо зустріч в будь-яку погоду – наше свято!


БІЛЯ КРИНИЦІ

Тебе, карооку, стрічав край села –

Були в нас побачення біля криниці…

До неї Дорога Кохання вела –

Попити любові святої водиці.

І зорі пірнали – хотіли води, 

І Місяць напитися інколи ходить!

Приходимо вечором часто сюди, 

Бо з неї джерельце любові виходить…

…Під ранок хмаринки до купи збивались

І Місяця зорі в дугу вже зігнули.

Ми з уст почуття, як свят-воду спивали…

В джерельній любові – ми ніби тонули!


СОН-КРАСА

У степ забрели ми десь, мабуть, під ранок, 

Ще заспане Сонце вмивалося в срібній росі…

Були ми ще юні, неначе пташинки – підранки –

Лежали без тями на полі – у стиглім вівсі!

У квітах дзвеніла мелодія вічного степу –

Взяла нас вона у жаданий кохання полон,  

У цім степовому співочім вертепі

Було все – краса, – як магічної вічності сон:

Де жайвора пісня блищить у квітковій росі, 

Вітрець прохолоди і промені Сонця навкісні…

…В цім сні ми почули і пісню в кохання красі – 

Мелодія снила любов’ю душевної пісні!


В ЛІСІ ТЕМНОТИ

Розставляє вже сіті у лісі мисливиця ніч…

Всі звірята злякалися, в поле тікають – за ліс, 

Та лиш Місяць, як лис той, на дерево в лісі заліз…

Їх рятуючи, ранок для них посила позивні.

Ми ж у лісі тоді ще не зовсім були, як святі, 

А закохані просто – наш стан не сприймав темноти!

Весь час в колі турбот ми сіяли, немов золоті, 

І довірливий промінь любові нам завжди світив!

Бо крім тебе й до тебе не був я в обіймах жінок, 

Бо лиш образ твоєї любові – є образ зорі!

Бо в тім лісі, в коханні я тільки тобою горів –

Ти у нашій любові була – із веселки вінок!


СОЛОВ’ЇНИЙ ГОЛОС

Пішли на прогулку вечірню у парк ми з тобою, 

Мов пісня весняна лунала розмова твоя…

З твоїх уст, мов бархатні звуки злітали юрбою –

Була їх мелодія кращою ніж солов’я!

У ній солов’їно лунали бажання твої, –

Як щось говорила – гойдалися, наче на релях!

Я слухав тебе й підслухали тебе солов’ї –

Твій голос (вірніш імітація) був у їх трелях!


ВОГНИЩЕ

Як дрова без жару, як тіло без крові –

Так серце – без збуджень, душа – без любові!

Мене закликають, мов темрява, брови

Побути з тобою у світлому слові, 

Щоб мову твою солов’їну почути, 

Уста обпекти об вогонь поцілунку, 

У душу запавши – у серці побути, –

Як радісно й сяйно, співучо і лунко!

Оселя твоя… Ти чекала на мене.

Мов дрова, – мої почуття розгорались…

Гойдалося вогнище, наче знамено, –

Під ним ми до самого ранку кохались!


В НІЧНІМ ОРЕОЛІ

Зігрілась душа, що була холодніша від льоду –

Любов чародійна устами її розігріла!

Було восени це – під деревом, – в полум’ї глоду: 

Ланіти рум’янцем, мов ягоди глоду, зоріли, 

В серцях почуття зашифровані в тайні паролі –

По тілу розходяться в мене і в тебе, мов хвилі, 

І тануть під зорями неба в нічнім ореолі –

В любові такі почуття – найрідніші і милі!


МАГМА ПОЧУТТЯ

Маленька, вродлива й коли підійшла ти до мене –

Своїм почуттям розігріла, як магмою, душу, –

Воно, як з вулкану проснулось – і вабить, шалене!  

Тож волі цього почуття я скоритися мушу –

Воно, як із пряжі любові аркан, мов зіткало, 

Й накинуло щиро – твій вибір в мені зупинило!

…Моє ж почуття і тебе теж любов’ю спіткало –

І в нашім коханні, як Сонце, навік засвітило!


ІЗ ДЖЕРЕЛА СЕРЦЯ

Мов космосу крила – любов до зірок підіймає, 

Влюбившись йдемо, мов під прапором неба нічного –

Бо кращого, ніж закохатись, – нічого немає, –

Нам крім почуття, що веде нас, не треба нічого!

Із серця, немов з джерела, почуття витікає –

Рельєфом душі протікає аж в гирло тілесне, 

А з нього у мозок, як в море, любов’ю впадає!

У мріях задіялось щось невідоме – небесне:

То тучі пливуть грозові, то, мов лебеді, хмарки!

В душі почуття – то, неначе бальзам, то мов стронцій…

Міняємось ми – то нам холодно стало, то – жарко!... 

…Незмінна любов. Лиш вона – у коханні, як Сонце!


ПАЛЬЦІ – РОЗВІДНИКИ

В степу здичавілім, в ромашках – на персах у мене, 

Мов струни любові, розвідники-пальці вібрують –

Трепече душа, як ромашечок листя зелене,  

І серце моє почуттями вони, мов карбують!

І легіт блакитний ласкаво гуляє над нами…

Твій полюс – вогненно-холодний, мій – сніжно-гарячий!

А пальці твої у душі підіймають цунамі –

І котяться хвилі любові із серця і чуйні і зрячі!...

Опівночі лагідні пальці віночком сплелися –

Заснули у млості невтомні одвічні блукальці!...

…Ішли ми додому аж вранці, – за руки взялися –

Лунали над степом любов’ю розвідники-пальці!


ХЛІБ – НАЧЕ СОНЦЕ

Зі свіжого борошна хліб випікаєш

На нових жаровнях в старенькій печі, що дід виклав…

Ти в нім сьогодення з минулим єднаєш

В майстерність спікати, як бабушка вчила, і – вникла!

Ти з любим сьогодні побачення маєш…

…Він двері розкрив і стоїть на порозі – скучає!

З печі хліб готовий для нього виймаєш –

Мов Сонцем, хлібина любов’ю твоєю стрічає!


ВІДЧУТТЯ ПОГОДИ

У тебе вітрець, мов музичить на струнах волосся, 

А в небі вечірнім на дощ красувалися хмари –

Від блискавок небо неначе вогнем зайнялося –

Луною над річкою грому котились удари!

На березі річки у вербнім шатрі ми сиділи –

В обіймах погоду таку відчувало все тіло…

Ти – блискавка серця мого, що відлунює громом, 

Я – грім твій, що душу твою почуттями загравив!

У нашої річки кохання я – став, мов поромом, 

Ти – стала в любові, немов почуття переправа!  


СЕРЦЕ ПРОСИТЬ

Плаче ніч зірками неба –

Як із ринви, ллються сльози…

Ялинкові вії в тебе, 

Йде із тебе дух мімози!

У душі вогонь тривоги –

В дикім лісі я з тобою, 

Серце просить допомоги –

Хоче справжньої любові!..

Шепче щось духмяне листя, 

Нам зозуля час кувала…

В поцілунках ми злилися –

Нас любов зачаклувала!..

…Більш не плаче ніч зірками, 

Не горить вогонь тривоги, –

Бо тече любов річками –

Щастям стеляться дороги!


РАДІСНІ СЛЬОЗИ

Ми із першого погляду вдвох закохалися вмить

І любов із свого джерела почуття нам дала, 

Від якого у кожного радістю серце щемить, 

І душа у мандрівки мрійливі обох повела!

Засріблилися сльози твої у криницях очей, 

І, мов річка, джерельна любов витікає з душі, 

Почуттями єднає серця і – в них кров’ю тече, –

Нас зріднила любов, хоч до неї були ми чужі!


ВІНОЧОК ТИШІ

Молочний Шлях звис вишиною –

Зірки любов до нього мають.

Шепочуть квіти з тишиною, –

Щось про любов розповідають!

Ти з квітів цих сплела віночок, –

З ним тишу в море відпустила!

Він в тиші був – любов-дзвіночок.

Несла його кохання сила –

Дзвонив любимому, планетам…

Приплив на берег, знов до тебе.

Ти в тиші – мов була заперта.

Дивилась мовчки лиш у небо…

На виклик твій прийшов коханий.

Любов вас вмить взяла в тенета –

Вінок плели благоуханний…

…На тишу наложилось вето!


БІЛА ТРОЯНДА

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Душею відкрита, пелюстками губи, 

Мов сніжна обличчям і завжди пахуча, 

Без мене ніде не відбудуться шлюби!

Я ніжно-колюча, шипи, ніби піки, 

Пелюсточки білі – мій рід загадковий, 

Мені не байдужі круті чоловіки –

Приношу я в будні їм настрій святковий!

Троянда я біла, чарівно-колюча, 

Я серцем відкрита, пелюстками губи

І ніжна, мов бархат, і завжди пахуча.  

Кого уколю – той навіки полюбить!


У ПОЛОНІ ЛЮБОВІ

Ти, похмурий, мов осінь, мене, мов не чуєш,  

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

На мої почуття холодком реагуєш, 

Я ж до тебе шукаю доріжку-весну, 

У душі почуття, мов у морі, – прибої, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я душею у тебе в полоні любові, 

І торую до тебе доріжку-весну, 

У душі почуття журавлями курличуть, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Я, мов громом, тебе на побачення кличу, 

Знайшовши до тебе доріжку-весну…

…У душі почуття, мов струмочки крикливі, 

А навколо – ні звуку, – мов спокій заснув! 

Ми в полоні любові з тобою щасливі –

Бо знайшли до кохання доріжку-весну!


БАГАТТЯ ЛЮБОВІ

Палахтіло багаття на березі моря. В душі –

Мов огонь, все сильніш розгорались палкі почуття!

По любові нудьга виповзала з вогню, мов вужі, 

Залишаючи місце пусте для кохання життя!

В нім – ти зірка! Летиш, залишаючи огненний слід…

Із твоєї душі, мов з ракети – любові вогонь!

Від твого поцілунку розтанув душевності лід –

Підпалила любов’ю ти море кохання мого!


В ДОЛИНІ

Вечірній мороз сів на сніжне долини плече!

Купається Місяць у плесі зелених очей, 

Вітрець над чолом, мов розчісує сніжне волосся…

Чіпляє зима вже співучі на санки полоззя –

Ми в них, мов у санки любові, мерщій посідали –

Нас вітер катав, аж дзвеніла в снігу оболонь!...

…Лиш Місяць у плесі очей ще купався і далі, 

Зник хутко мороз, – бо горіла любов, як вогонь!


ЛЮБОВІ СЛЬОЗА

Ми знов у зеленім шатрі, сидимо під вербою, 

Нам чути, як квакає піснею, жаб’ячий хор.

Та коник, мов скрипка скрипоче нам десь між листвою…

Сумні ми прийшли на ставок, щоб розвіять мінор.

Крізь листя твій зір залюбки діставати став зорі –

У радих очей усміхнулась любові сльоза, –

Краса забарвила коханням в чудовім узорі –

До серця любов’ю зайшла почуттєва гроза!

Ніч в небі, немов запалила багато свічок, 

А небо в ставок – загасити, – із ними упало.

І Місяць між ними, неначе рибальський гачок –

Спіймати він зірку задумав, – хай, щоб там не сталось…

…Лунали до ранку цілунки смачні під вербою!

Не чути, як квакає піснею, жаб’ячий хор.

І коник, уже не скрипоче про щось між листвою –

Як завжди в зеленім шатрі загубився мінор!


СПІВ ДУШІ

Чекаю на тебе – по вінця любов’ю весь повен!

Сова на вербі, мов пильнує, – неначе в дозорі, 

У річці цяткує ніч небо в рубінові зорі, 

Чаруючись Місяць до них підпливає…

Прийшла ти до мене тихенько – підкралась неначе, –

На шиї повисла –в уста поцілунком вп’ялася!

Твій спів солов’їний околицю лісу позначив:

Душа – як на крилах любові, – над гаєм звелася!


НІЧ І РУКИ

За мною ти скучила дуже, як після розлуки…

На Землю на крилах спускався, чорніючи, вечір.

Мов білих голубок дві шийки – закохані руки

Любов’ю повисли, мов німбом, у мене на плечах!

Була ніч малою – не встигли з цілунків ми далі

Напитись медку і зібрати нектар почуттями

І руки не встигли (були ми, як злиток із сталі)

Нам все розказати – як любимось ми до безтями!


НІЧ – ЖАР-ПТИЦЯ

За обрій вже Сонце сідає – згасає заграва…

Зірковий десант завойовує простір небесний, 

Цілунком на струнах емоцій моїх ти заграла –

І серце співало в п’янливому плесі!

Душа відчувала мотив почуттєвої зливи, –

До ранку нас ніч колихала – були ми щасливі, 

Стрічали світанок, неначе казкову Жар-птицю –

У день з ним заходили, наче в любові світлицю!



У ГАЮ ПОЧУТТІВ

В мій гай почуттів ти зайшла лісосмугою втіхи –

Плодами кохання ти радуєш гілля любові, 

Яке підпирають надійно довірливі віхи.

Із гілля йде киснем в серця весно діюча повінь

І мрії наповнює теплим озоном довіри –

Немає, крім нас, на Землі щасливішої пари!

Спілкуємось завжди на звуках душевної ліри, –

У нашім гаю почуттів – соловейкові чари!


МЕЛОДІЯ КВІТІВ

Різнобарвні цвіти я зібрав у букет край села, 

Що у себе всотали усі аромати земні, 

Я хотів, щоб дорога кохання до тебе вела…

Ти ж, мов квітка любові, спішила назустріч мені!

Ми дивилися в очі – наш погляд зустрівся, мов струм, –

Біострумом ішли почуття від очей до очей

І співали вже душі любов’ю заквітчаних струн –

В них мелодія квітів від серця до серця тече!


ПІД ВЕРБОЮ

Ми вдвох під вербою, неначе в казковому царстві…

Скидаються риби, цвірінькають коники – грають!

Щось листя шепоче… Либонь підіймає нам настрій, 

А зорі і Місяць – завжди підгляданням стрічають…

І ми, мов навічно, з’єднавшись палким поцілунком –

Душею і тілом пірнули в смачну насолоду!...

…На березі річки, – під вербами – тихо і лунко, 

А Місяць і зорі від кайфу – упали у воду!

СКРИПКА ЛЮБОВІ

Мелодія скрипки – душа в ній ридає!

Від радості сльози любові – рікою…

Душевний смичок – почуття, мов гойдає –

Бо ним диригуєш по суті рукою!

Як граєш на скрипці – душею ви схожі, – 

Бо струни твоєї душі теж плакучі!

І завжди іде з них мелодія божа –

Розносить по тілу свій дух най співучий

Любов, як і скрипка – мелодію має, 

Твоє почуття в ній, мов струни вібрує, 

Озвучене – серцем мені посилає.

Ти – скрипка любові, – душею чаруєш!


ЛЮБОВІ ГРІМ

Літаєм на орбіті долі!

Кохання наше – в апогеї, 

Сприймаєм з неба простір волі, 

Скидаючи буттєві шлеї…

Шляхи свої в шляхах космічних

Ми прокладаєм крок за кроком.

І в них: затоптаних, не вічних 

Себе лишаєм рік за роком –

Життя у космос, мов злітає…

Ти блискавкою входиш в душу –

Любові грім мене вітає!

Я ж чемно обізватись мушу…

…В нас різні полюси кохання, 

Але тяжіння спільне маєм –

В гримливій силі притягання

Любов серця в одно єднає!


У МАНДРАХ ЛЮБОВІ

На трасі космічній кохання мандрує –

У подорож мрій ти його відпустила.

Там місяць-рижуля свій погляд дарує, 

Бажає тобі, щоб в коханні щастило!

Там зорі, мов подруги, радять зустріти

Під небом земної любові коханця, 

Зривають тобі гуманоїди квіти, 

Щоб з ними до тебе домчати посланця…

А тут – ти в любові на обрії зірка!

Твій погляд, мов блискавка, в душу ударив…

…Це може моїм почуттям перевірка, 

Хоч якби у мандрах тобою не марив?!


ЗАЗДРОСТІ ВІДЧАЙ

Розхристаній вітер гуляє в городі –

В рядках кукурудзи бадилля згинає!

Він заздрить твоїй неабиякій вроді, 

Та тільки освідчитись як – ще не знає:

То тепло війне на засмагле обличчя, 

То губи шершаві обвіює ніжно, 

То стихне за вушком, бо має цей звичай…

Буває, що й сапку облизує втішно!

Або і мене, залюбки, в щось задіє.

З-за нього мене роздратовує відчай –

Чому я в коханні лиш маю надію, 

А й досі, як вітер, я їй не освідчусь?!


ДУШЕВНИЙ ЛЬОДОВНИК

То в плесі космічного простору гладі

Ти плаваєш, ніби русалка зіркова, 

То, ніби рибинка, в земнім водопаді

Виблискуєш зігнута, наче підкова.

Чи то, мов рослина, в земній благодаті:

То сяєш трояндою – кольором білим, 

То м’ятою пахнеш в квітковім багатті!

До мене ж холодна душею і тілом,  

Ти наче зима, мов засніжила душу – 

Твої почуття холодніші від льоду!

Душа льодяніє – замерзнути мушу.

Чому ти змінила кохання погоду?!

Від цього я плачу обіди дощами, 

Вже й громом любові тебе не дістану…

Без тебе в коханні собі не дам тями –

В гарячих сльозах, як льодовник, розтану!


ЗА КЕРМОМ ПОЧУТТЯ

За кермом почуття, мов на крилах любові, 

Ми пірнаєм у бездну космічних світил!

На цій трасі лунає зворушливий говір –

Це мандруємо в чарах зірок я і ти!

Наш уявний літак, мов накреслив рукав –

Ти його повернула на Землю чудес…

…На штурвалі любові й моя вже рука –

Ми його пілотуєм в коханні небес…

Задушевно смачний твій нектарний цілунок, 

Ми п’ємо насолоду свого почуття!

Цей політ є найкращий любові дарунок – 

Він в коханні добавить любов’ю життя!


В АПОГЕЇ МРІЙ

Нам приходить із космосу все:

І молекули й атоми чулі, 

Він життя і людині несе, 

І Землі – не воюючій кулі!  

Мерехтливо сіяють зірки

Про любов, що в коханні нас гріє.

В апогеї мрій гарні думки –

Це любов почуттями зоріє!

Ти ж молекула серця мого, 

Що кровинкою душу чарує, 

Полум’яність цілунку твого 

Найдорожчу наснагу дарує!

У тобі, мов зірковий лиман, 

В нім душа, мов русалка, спливає…

…Як без космосу зірки нема –

Так без тебе мене не буває!


КРИЛА КОХАННЯ

Коли вже скакалку дитинства змінив поцілунок, 

І млосно втішалась душа від пізнання твого – 

То юність любов трепетливу дає в подарунок, 

Щоб в серці, мов кров, протікав почуттєвий вогонь! 

Як руку в моїй, мов у теплім гніздечку держала,  

І блиск на устах миготів, мов любові роса – 

Ти вся від бажання, мов листик зелений, дрижала, 

І тихо гойдалась в чеканні руденька коса!

Як птаха, у космос твоє почуття полетіло –

То крила кохання до інших галактик звели!

Цнотливо і ніжно від цього драгліло все тіло –

Влюбившись, ми вдвох під гіпнозом любові були!


ЧИ ЗНОУ ЗАЯЄШ?

В душі, мов тайфун поселився, 

Мов відстань серця розділила, 

В коханні, мов час зупинився…

За що ти розгнівалась мила?!

Вже й Сонце Земля облетіла, 

Чи ж знову засяєш, мов зірка?!

Бажаю, щоб ти захотіла

Зробити чуттям перевірку!

Щоб бурі душевні геть зникли, 

Щоб близькість сердечна настала, 

Щоб час у коханні став звиклим –

Зорею любові щоб стала!


МЕЧ ПОЧУТТЯ

Ти шлеш тривоги зір в космічну височінь –

Турбує лячно недовіра снам пророчим…

Та сумнів збіг у безкінечну далечінь,  

Яка для серця є, мов оберіг дівочий!

Пливе, мов неба бірюза в твоїх очах, 

На вірність милому між хмар думки шугають – 

Вони, мов лезом почуттєвого меча, 

В душі любов від вад спокуси зберігають!


КРАСА

На губах, мов з нектару, смачненька роса, 

Із очей променився любові вогонь!

В романтичний полон забирала краса, 

І тремтіла рука від бажання твого!

Нам стелилась під ноги, мов килим, трава, 

Променилося заспане Сонце в росі, 

І Земля нам дала мандрівничі права –

Закохавшись, бродити в ранковій красі!

09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава вісім. частина четверта) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Гімн любові держави кохання) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.06.2018 © Анатолій Валевський / Пісня
Скрипаль
21.06.2018 © Анатолій Валевський / Дитячий вірш
Травень
20.06.2018 © Тетяна Чорновіл / Ліричний вірш
Край досвітнього сну
20.06.2018 © Ем Скитаній / Вірш
Не переймаюсь...
20.06.2018 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Дерев’яний Братик
Вірш
09.05.2018
Кодована Доля (Глава вісім Частина четверта.)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава вісім.Частина друга)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава сім)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 7  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Справа української автономії в Польщі (квітень 1938)
19.06.2018 © Суворий
Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
12.05.2012 © Тетяна Чорновіл
29.03.2011 © Микола Чат
22.03.2013 © Дебелий Леонід Семенович
03.07.2013 © Бойчук Роман
03.05.2011 © Наталі
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди