Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.05.2018 21:49Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава сім. Частина сьома.

Гімн любові держави Кохання

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 09.05.2018 / 45995

О, НЕЗАБУДКИ!…

Ти в бур`яні зради...

І просиш мене, щоб я тіло твоє

Просапав, 

Щоб засіяв його любов’ю...

О, незабудки ярі

Любові першої!


О, КРИВИЗНО!

Луск твоїх слів порожніх

Застряє у моєму вусі...

Ти ніби в кривому дзеркалі:

Губи скривлені гірчать в поцілунку, 

Очі дивляться врізнобіч –

Не хочеш мене і бачити!

О, кривизно!

Тебе не окреслиш ані лекалом!

... Здається, я втрапив

Не до твоїх обіймів...


АЕРОТИКА*

Фіалки душевної насолоди

Напувають запахом настрій, 

Нахлюпують наснагою

Кисневої бадьорості

І нестримним нетерпінням

Розводять пелюстки почуття

В обіймах натхненної манежності, 

Щоб неціловане поле голизни

Засіяти млосним тремтінням тіла!

*Аеротика – фізіологічна потреба.


В ЧАРАХ НОЧІ

Еротика пахне димом лампад, 

Волосся рудим цикорієм хмелю в`ється, 

В уяві душі зорить мрієпад, –

Це серце твоє в ритмі кохання б`ється

І в розпачі ніжність персів тугих

Проймає, неначе променем хоті, очі...

Здається, що хоче сексом снаги

Збудити ерекцію оргії в чарах ночі!


ХМАРНЕ

Хмара в слайдах

На екрані неба...

Хмара – айсберг

На екрані моря...

... Погляд твій

З вікна каюти –

Хмара...


РЕВНІСТЬ ГРОМУ

Кепкує вітер біля хмари:

Вона з розтрощеним крилом –

Ревниво грім її ударив

За те, що ніби за селом, 

З дощем стояла й дуже ласо

Точила ляси досхочу...

І, як та муза, в гирлі часу

Звисала на плечах дощу!


Невістці Олені

та сину Олександру

В АКОРДАХ ТИШІ ЛЮБОВІ

Коли в променях тиші

Струни – сонливі трави –

На ниві мовчання

Заплітають свій слід

У вінок мелодії, –

То в якому акорді звуків

Шепоче кароока квітка?

…Ти, неначе, вже чуєш –

Заспівує тиша любові!


В ПОШУКАХ ИНТИМУ

Вечір чорнильними очима

Шукає інтим

На гойдалці зустрічі...

Зловити хоче подругу-ніч, 

Щоб віддати яблуко шалу, 

Як і належить Лицареві...


МІСТОК КОХАННЯ

Темна нічка. Ліс та річка.

Сидимо на місточку, 

Зорі й ніч в твоїх косичках.

Заплелися віночком, 

На моїм плечі голівка

Та глибоке зітхання...

Поміж нас любові гілка, 

Мов місточок кохання!


В ЧЕКАННІ НА ТЕБЕ

Твої босі сліди

На жаровнях снігу

Запеклися рум`янцем льоду, 

І, припорошені бажанням зустрічі, 

Вели до підніжжя гори, 

Де я кружляла

Сніжинкою, 

Чекаючи на тебе

Над скелею мовчання...

А ти не помічав мене –

Ти біг в протилежному напрямку...

І я тобі стала ввижатися

Сніговою дівулею!


СЛІДИ

Ти плакала радощами

Над квітами знайомства, 

Пригортаючи до грудей

Ніжність кольору, 

І, не відчувши дряпинки

Трояндової колючки, 

Пішла до метро, 

А в моїх очах

Ще довго стояв слід твій, 

Тремтівши пальчиком

І жеврів пахучим рубцем

Нашого знайомства!


КРАНІВНИЦЯ

Над тобою глибоке небо —

Кран шугає у хмари-повені, 

І, можливо, від цього у тебе

Очі небом завжди фарбовані.

І в стрімкій висоті завмерши, 

Де квартали до міста туляться, 

Ти на кран підіймалась вперше, 

Щоб нова народилась вулиця...

Що ж, бажаю тобі удачі!

Чи ж почуєш мене на крані?

Я на вулицю став багатшим, 

Я знайшов тут своє кохання!


Дружині Надії

ЗІРКА НЕБА

Неначе Всесвіт ми з`єднались:

Я – плід Землі, ти – зірка неба...

А ми не знали (бо не знались), 

Що разом нам прожити треба!

Від Сонця промінь ти прислала, 

Щоб грів нам душі романтичні, 

А щоб Земля зелена стала, 

З-за хмари ллєш дощі пшеничні.

В коханні будемо згорати, 

Лишивши слід, як в небі зірка, 

Любов – не кинемо за грати, 

Хай навіть жити стане гірко!

Неначе Всесвіт ми з`єднались:

Я – плід Землі, ти – зірка неба, 

А ми й не знали (бо не знались), 

Що разом вік прожити треба!

3ПЕРЕРВАНИЙ СОН

Я до тебе лечу уві сні...

Мов міраж, ти приходиш до мене –

Це прокинулась думка у ліжку надії

І спросоння міркує про се сновидіння, 

Що погасло у мозку, немов на екрані, 

І пішло поблукати чарунками пам`яті, 

Щоб з`єднати перерваний сон...

Про розірване нами кохання...


У ВІДРЯДЖЕННІ

Двоє у відрядженні зустрілись, 

Тепло подивились в очі.., 

Сонце їх автографом зігріло, 

В ноги їм стелились площі...

Хто ж вони, закохані раптово?!

Може запита наївний...

Серце ж не питає про змістовність –

Серцю почуття дай гімном!


ВІДГУКНИСЯ

Не можу я відрізнити де ти є справжня:

Чи, як усміхаєшся фарбою щік рум`яних, 

Коли пофарбовані сміхом рум`яні щоки;

Чи, як порум`яніли щоки від фарби сміху, 

Коли усміхаєшся рум`яною фарбою щік?

Отож, відгукнися коли ти ідеш крізь мене!


КІВАЧ

В Карелії я не народився

Під пісню твою, Ківач!

Мені ти побачився дивно –

Ві сні навесні бува:

Неначе весілля зіграти

Приїхав до тебе я, 

Зайшов як до рідного брата, 

Зібралася вся сім`я!..

Прийшли наречену побачить

Берізоньки молоді

І, взявшись за руки гарячі, 

Завмерли в твоїй воді...

... Кохана - берізка стояла, 

І хвилю я бачив ту, 

Що з піни для неї зіткала

Й наділа, немов фату!


АМОРФНИЙ

Лютий – який не лютий, 

А все ж – відступає інколи...

Добре сердечним бути! –

Замерзлі берізки бідкались...

Лютий їх слухав з болем –

І став квітувати трішечки:

Звисли на вітах голих

Краплини – льодові шишечки, 

Ніби останні сльози...

... Та з часом; сердешні, висохли:

І зацвіли мімози –

В лютого в серці віхола!


ВЕСЕЛКА

Сім кольорів веселка має, 

Сім нот – і пісня в ній звучить ...

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня височить!

В ній кожна нота колір має, 

А колір нотою звучить ...

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня кольорить!

Я – в пісні колір: ми це знаєм, 

Ти – нота пісні, що звучить ...

Ми під веселкою, під гаєм, 

Над нами пісня майорить!


НЕЗНАЙОМКА

Не знає він її красиву, 

Чиюсь смугляночку миленьку, 

Та знає: має чарів силу

І вроду має пригарненьку.

На щічках ямки прикрашає

Весела посмішка жіноча, 

Надію в серці залишають

Її запитуючі очі.

Його знайома незнайомка ...

... І кожен раз, коли в трамваї

Її побачить, серце ойка ...

Чому, це так із ним буває?!


ЛІКАР ЗА ВИКЛИКОМ

Вона з`явилася на виклик:

– Тепер, будь ласка, роздягніться...

Холодна трубка? Ще не звикли!

Вдихайте глибше Поверніться...

І де ж це ви так застудились?!

– Було це дуже романтично:

Ми, як мисливці, натрудились...

Навколо нас краса антична, 

А наш ведмідь під сніжним тином –

Це гребля ГЕС, їй в хуртовині

Вп`ялися електроди в спину, –

Немов свічки хтось перекинув.

– Так Ви романтикою грілись?!

– Мої ви ліки відгадали, 

Але діагноз би хотілось?!

– У Вас закохана я здавна!


ДО ЗАПИТАННЯ

Відряджений, на пошті в черзі

Стою і з нетерпінням чекаю

І стиглого, і ніжного, мов персик, 

Привіту з далекого краю...

Коли я розкриваю свій паспорт, 

А потім, як торкаюсь рукою

Конверта, підіймається настрій

І, здається, мов глобус, у школі, 

Я Землю обертаю і поруч

Кохану стрічаю, мов сонце...

А паспорт у поштарському віконці –

Десант моєї опори!


ОСІНЬ

Темна ніч з туманом в парі, 

Я в саду й моя кохана.

Замість яблук – листя пада, 

Замість теплих слів – холодні.

І їжак, мов сторож, шаста...

Я вкатав його у листя, –

М`ячик їй поклав у руки, 

Мов свою тремтілу душу, 

Що начинена голками

Холоду сердець погаслих...


СВЯТИЙ ДУХ ВЕСНИ

На білу траву зими вибігли промені сонця, ніби зайчата.

Від радості в стріхи котяться сльози, та скривились уста зими...

Струмок почуття з душі в річку любові входить, від серця взявши початок.

Ця річка цілує човен кохання, у човні два весла – се ми!

Ніч. Місяць, мов якір, спить. Зірка шепоче зірці, як хвиля хвилі шепоче.

Душа в насолоді тіла купається, пірнають у чари сни...

Наш мозок – довіри храм; наші думки мрійливо пливуть між хвилями ночі...

О! Біологічне поле кохання – є в тобі святий Дух весни!


В ОБІЙМАХ НІЖНОСТІ

Струнку, мов тополя, мов липка – розкішну!

Приємно вражають пропорції тіла, 

Цнотливу – у помислах навіть безгрішну!

Вродливу обняти душа захотіла –

Бажає смаку поцілунку відпити, 

Духмяність заплетену в косах відчути, 

Обіймами ніжності долю обвити

І в світ полюбовний навічно відбути!


ДИЛЕМА ЛЮБОВІ

Стоять, мов стовпці, ховрахи на толоці, 

Гніздяться куріпки в пшеничному полі…

Чому лиш у тебе влюбляються хлопці?

Невже повесні однієї ми долі?!

До них я ніколи тебе не ревную, 

Бо дуже приємно, що їм до вподоби!

Жартуєш, що я лиш тебе, мов чаклую, 

Як той ховрашок в колосковій оздобі!

Що ти, мов куріпка, на фоні моєму!

Чи жарти, чи посмішка – в душу залізло?!

І перетворилось в любові дилему, 

Що доля кує, мов червоне залізо!


ПРОРОЧІ ПЕЛЮСТКИ

В абажурі неба промені жаром грають

І, діставши Землю, пестять її, мов квіти…

Ти чекаєш, що пелюстки тобі порають, 

Бо від них неначе словом пророчим світить, 

Бо твій вибір — помаранчевий колір волі, 

У який, як в тебе, серцем повірив любий.

І немає ніби кращої в світі долі, —

Ніж гадать на квітах: любить, не любить, любить!


НОВОРІЧНИЙ ЦІЛУНОК

Ми в лісі одні – під ялинкою вдвох, 

Лиш Місяць у небі бананом висить!

В цю ніч нам дає подарунки сам Бог:

У тебе на віях сніг – срібло блищить!

Ланіти твої – як троянди блищать, 

Мов маки – уста в поцілунку цвітуть, –

Мелодії в душах любов’ю звучать –

Серцям почуття новорічні несуть!

В твоїх почуттях – поцілунки палкі, 

У наших серцях їх смак чари творить!

В коханні вони – над усе є тривкі, 

В обіймах любов – як той порох горить!

Ми в сніжному плесі, де холод заліг –

В сосновім гаю від цілунку твого

Навколо ялинки розтанув весь сніг, 

Бо той поцілунок горів – як вогонь!

10.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава дев`ять. часимна перша.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 09.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава вісім. частина шоста.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.07.2018 © Гречин Юрий / Вірш
Ніжка Буша
22.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Ліричний вірш
Впала Зірка у Траву
22.07.2018 © Анатолій Валевський / Дитячий вірш
Дорога
22.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Сплетіння Кохання
21.07.2018 © Надія / Вірш
Україно моя!
Кодована Доля. Глава 7.
09.05.2018
Кодована Доля (Гімн любові держави Кохання)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава сім. Частина п`ята.)
09.05.2018
Кодована Доля (Глава сім. Частина сьома.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 5  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: СРСР та Японія уклали перемир`я (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: бої на кордоні між СРСР та Японією (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Біглий радянський генерал про близьку війну на Далекому Сході (серпень 1938)
20.07.2018 © Суворий
Стосунки Берлін-Варшава: від поганих до кращих і навпаки (серпень 1938)
19.07.2018 © Суворий
Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.05.2011 © Наталі
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
28.02.2014 © Ірина Зінковська
04.06.2009 © Катя Валецька
02.07.2012 © Андрій Гагін
02.05.2018 © Карась Володимир Іванович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди