Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.05.2018 11:25Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава дев`ять. Частина третя.

На Олімпі буття

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 10.05.2018 / 46005

ПІАНІСТКА

Неначе іншим аж ніяк не тяжко, 

І тільки чомусь ти не йдеш із уяви, 

Кладеш підлогу з дерев`яних шашок

Від праці пальці, ніби квіти зів`яли...

Бо ти смолу у відрах із чана носиш, 

А потім, шашки в неї вмочаєш, 

Собі ж на поміч ти не Бога просиш, 

А навіть майстра вже не гукаєш, 

І десь під вечір потяглися пальці

До інших шашок – клавішів білих, 

і мов дослівник, у музичних звуках

Мелодія рук твоїх потерпілих!


БЕТОННИЦЯ

З риштувань ти як сходиш – то Сонцем, 

Де ж подібність оцю береш?!

І наснагу таку, бо не сон це, 

Що ти Сонцем моїм стаєш.

Чим пробуджуєш сили невтомні

На увесь трудівничий день?...

... Мов хребет арматури в бетоні, 

Ти споруду до зір ведеш!

Отже твій не дзвінкий, не крилатий

Повсякденний великий труд

І мені, як дбайливий вібратор, 

Стряску робить для серця й рук!

З риштувань ти як сходиш – то Сонцем, 

Де ж подібність оцю береш?!

І наснагу таку, бо не сон це, 

Що ти Сонцем моїм стаєш!


КОЛОСОК

Колосок на долоні, 

Випромінює сонячні вусики...

Він чемно землі бив поклони, 

Набирався небесної музики...

Колосок на долоні, 

Агронома теплом зігріваючи, 

І, руку, від поту солону, 

Золотить, мов сонячний зайчик!


НОВЕНЬКА

З’явилась "новенька"

На нашій дільниці

В спецівці новенькій, 

В нових рукавицях.

Щиток перевісить

На руку, мов кошик:

Збирати б їй в лісі

Грибочки хороші, 

Зривати б дзвіночки –

Нев’янучі квіти, 

Обтрушувать вишень

Зарошені віти...

Така вже миленька, 

Така вже маленька, 

Що хлопці високі

Аж заздрять низеньким...

А дівчина варить

Метал, а не страви.

Підсинює хмари

Блаватом заграви.

Мов вимпел, хустина

На трубопроводі, ..

А після спочинку

Чиркне електродом –

І знову, як завжди, 

Маленька "новенька"

Околицю міста

Віта феєрверком!


Світлій пам`яті хірурга

Миколи Марковича Грановського

ІСПИТИ

Перед операцією, 

Немов перед іспитом, 

На грайливе "ні пуху"

Посилають "до біса!"

В тихім коридорі – тихо, 

Іде операція..., 

За дверима, в другому

Життєноснім октанті

Пацієнти складають

Життєбажаний іспит

І життєдайний –

Хірурги витримують...

Приймає іспити

Кровомовниця скальпель:

Невідступно – і тільки!

В тихім коридорі – тихо:

Кінець операції...

Об’явили оцінку:

Людина – буде жити!


ВІЧНИЙ ВОГОНЬ

Вічний вогонь, як символ шани, 

Тим, хто героєм в землю ліг

За Батьківщину, за кохання, 

За крок священної землі.

Вічний вогонь – це не реклама, 

Щоб не забули вбитих ми...

Він для дітей, як слово: Мама, 

А для дорослих – слово: Мир!


СИДИМО – ЧАЇ ГАНЯЄМ

Сидимо – чаї ганяєм, 

Вистукують – колеса, 

За вікном мороз гуляє –

Має свої інтереси, 

Провідниця чай приносить, 

Парує морозяний іній

На вікні і на підносі, 

На небі хмариночки сині.

У вагоні тепло - тепло, 

Бо всіх розморило від чаю...

І хтось із нас сказав дотепно:

За чаєм стакани скучають ...

Сидимо – чаї ганяєм, 

Вистукують – колеса, 

За вікном мороз гуляє –

Розтали його інтереси!..


КОЛІР

Смерть пофарбована в жовте

В листі пожовклім злітала...

Залпом Аврори у Жовтні –

Жовті пожежі змітали!

Падали царські знамена

Жовтими плямами смерті, 

Полум`я жовте шалено

Чахло в крутій коловерті!

Падало листячко кволим, 

Падало німбом іконним...

… Смерть вибирає свій колір –

Інший не візьме ніколи!



АГРОНОМ

Я сталь варю, з села – давно, 

Та знаю: ти по добрій волі, 

Мов хлібодайнеє зерно, 

На ніч лишаєш серце в полі.

А тільки ранок, – край села

Ти у вбранні, мов степ, квітчастім

Пшеничним полем побрела, 

Щоб людям дати більше щастя...

Приємно ж як: вітрець дихне, 

Гойднеться колос смаглолиций, 

В якім зерно твоїх натхнень

Переросло в зерно пшениці.

Під кряжем жовтувата даль

Врожайним штормом закипає...

... Отак мене хвилює сталь, 

Коли в мартені визріває!


ДОРОЖНІЙ ЗНАК

Дорога, як думка, у світ біжить..

Мов зебра на ній – це біліє лак, 

Той самий умовний дорожній знак, 

Який талісманом для всіх лежить.

Машини, як блискавки, – жах бере.

Ось діти спинились, щоб перейти, .

Дорога, як думка, біжить вперед., .

... Щоб краще від лиха дітей зберегти

Давайте всі найдемо мовний знак, 

Щоб він, мов безпека, на землю ліг

Щоб дітям ніколи на всій Землі

Не перебігала доріг війна!


АТОМНИЙ СЛІД

Атом, ніби коршак, 

Невидимим слідом

Кружляв над ядром біди

І дзьобом променя

Скльовував кров`яні тільця, 

Ланцюг реакції

Пов`язав повітря

Смолою радіонуклідів

І зупинилося нуклеїнове дихання

У грудях дерев, 

Обвуглених без вогню...

... Стогнуть столисі вітри

І плачуть безчубі дощі, 

Втамовуючи біль нервів, 

У зморшках

Чорнобильського сліду!


Сину Олександру

ДАЙТЕ СИНАМ ПОГРАТИСЯ...

Мій син і надія, і радість, 

І в нього є гра – це "мозаїка", 

І він виклада: на параді

Ракету й живого в ній заїньку!

І є у афганця синочок, 

Такий як і мій, як і тисячі...

Він дуже "мозаїки" хоче –

Дитині б погратись мислячи!...

... Кінчайте наради проблемні, 

І доки ще будете радитись?

Вирішуйте швидко – нікчемні, 

І дайте синам ще погратися!


ВДОВИНІ СЛЬОЗИ

Коли у двір

Заходить осінь до вдови

Із сивими заморозками, 

Кленові стає боляче —

Він плаче жовтим листом...

І самотньо стоїть

Вдова під кленом, 

Згадує свій, найперший, 

Мов листочок липкий весняний, 

І останній, пожухлий, 

Наче лист осінній 41-го, 

Поцілунок свого кохання…

І сльози, її криваві сльози

Падають дозріло —

Як найгіркіші плоди, зрощені війною, 

І розбиваються об жовтий лист розлук:

Чи ж стрінемось іще коли, коханий?..


МІНІАТЮРА

Бувало майже через день

Ходив я хлопців виряджати:

Горілку пив, співав пісень

І йшов до військкомату...


КОНДЕНСАТ

Дорога, неначе хокейна ключка, 

Автобус, мов шайбу, забиває у місто.

На склі запітнілім від крапель смужки –

Це дихають люди, найтепліше за змістом.

Надихати б більше тепла всім людом, 

Щоб Землю простуджену зігріти від горя, 

Щоб в море не сльози стікали всюди, 

А холод війни – конденсатом у море!


Я БАЧИВ

Я бачив відталий сон

У пелюшках весни

В колисці материнства, 

Що кликала до себе

Босим літом підгузників

І ляльками осені, 

Чепурила

Сніжинки мудрості

На скронях моєї зими!


ЯЗИК

З палацу скарбів

Свободи слова

Язик незалежності, 

Ніби франт, 

Смакуючи харчем мови, 

Випльовує їжу фальші, 

Бо м`язи йому лоскоче

Присмак снаги демократії!


МІНЕРИ

Ще після війни написано на стіні будинку:

"Перевірено, мін немає, мінер Сєдих"...

... Вже більше пів віку збуджує напис людину

І нагадує їдкий повоєнний дим.

Немов на плакаті, так на стіні рядки постійні:

"Перевірено, мін немає, мінер Сєдих"...

Хто мимо проходить, – вивча слова настінні, 

Що нагадують нам липкий політичний дим.

Багацько пророків нині кінець життя сенсорять, 

Що напевно природа має на нас свій "зуб"...

... Ніколи, на жаль, базіки не розмінують горе, 

Бо їх міни пророчі – лиш політичний зуд.


ЖАР ДАВНИНИ

Вітер шумерських слів

Роздмухує жар давнини, 

Який тліє на устах клинопису

Та манускриптів

І димить душа артефактів, 

Знайдених у саркофазі, 

Саїського храму, 

І зринають думки шумерів

У легендах потопів, 

А мова їх на човні віків

Майорить, мов вітрило!


КЛІШНЯ

Де в морі зелені підводні дачі –

Лякливо на драглі грибів – медуз, 

Малих крабеняток стихія няньчить...

Замислений берегом я бреду, 

Медузи на хвилях ловлю руками...

Неначе парне молоко – вода!

І крабів ловлю на червонім камені

За клешні розставлені, мов радар...

... Де гальку, мов шнек, вигортає хвиля

Від краба клішню я знайшов байдуже, 

Відгострену, ніби радарні вила ...

... Здається, з високого берега суші

Звичайні радари в небесні гони

Націлюють клешні стальних антен, 

Немов оживає клішня в долоні, 

Як символ життя! Як війні протест!


У КАПСУЛАХ ГЕНІВ

Під ранковим небом

Душі, 

На твоїх устах

Випала роса першої любові –

Сей сувенір кохання

Ми залишили у капсулах генів, 

Щоб у променях естафетної ласки

Донести його

До праправнуків!


БАЛЬЗАМ ДОВГОЛІТТЯ

Безкінечна рука космосу

Підіймає мене, 

Щоб у німотній галактиці знайшов тих, 

Що колись покинули нас

І, до сих пір, звідтіля не обізвуться, 

Щоб сказати як і для чого

Збудували єгипетські піраміди, 

Які теж не розмовляють

І тільки таємниці манускриптів, 

Написані ними, стали розповідати

Про їхнє навідування за золотом, 

Яке з`єднують із кремнієм, 

Щоб синтезувати

Бальзам довголіття...

... Тож не топчіть навмисне пісок, 

Бо піщинки живі

І хоч вони, як ті зорі, в небі

Нічого не кажуть, 

Та їм не тільки за себе, 

Але і за нашу безкрилість боляче!


ТАНОК

Сік снаги

Під корою творчості, –

Лезо блискавки...

О, мелодії сучка!

Так починають танок

Весняно-осінні ліси!

Брунькується серце

І жолудіють очі...


БЕСКИД

На білій сторінці неба

Сірі абзаци хмар

Абстрагують абсолют

Бабітового дива

В багнетах сонячних променів

І пливуть над своїм бескеттям.

...Я дивлюсь на цей бескид

І здається мені, що і я:

То в проваллі, 

А то на скелі

Своїх захмарних думок, 

Що зріють у мозку.


НА КАНАТІ ДОЛІ

Рівновагою тіла

На канаті долі

Рух з`єднав

Почуття і розум, 

Що співіснують

На терезах життя, 

Мов дві проти дійні сили...

Як використати напрямок

їх векторів, 

Щоб збалансувати

Під куполом

Спілкування!?!


СВІТ І ДУША

Душа безлюдності, 

Тіло бездушності

Опановують

Беззахисний світ...

... А світ –

Безмірно небезнадійно, 

Розплющивши очі буття, 

Сягає безжурно

У безсмертний простір

Душі майбутнього, –

Щоб відчути себе

Переможцем!


МАТЕРІЯ ДУШІ

Спломеніла душа, 

Мов розжевріла тріска, 

Що колись

Смакувалася соком янтарним

В спілкуванні

З теплом телепатії серця...

Відгоріла вона, 

Як матерія духу, 

Перейшла на той світ

В матерію іншого виміру, 

Спопелившись

На вогнищі згаслого часу!


СЛІДИ БАТЬКА

На обличчі землі –

Веснянки дощу, 

А на твоєму – веснянки

Брусничні.

Це – від твого батька...

Земля

П`є дзеркало неба, 

Щоб ти

У цяточках щік своїх

Знайшла сліди... До батька!

10.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава дев`ять. частина четверта.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 10.05.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава дев`ять. частина друга.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.07.2018 © Гречин Юрий / Вірш
Ніжка Буша
22.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Ліричний вірш
Впала Зірка у Траву
22.07.2018 © Анатолій Валевський / Дитячий вірш
Дорога
22.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Сплетіння Кохання
21.07.2018 © Надія / Вірш
Україно моя!
Кодована Доля. Глава 9
10.05.2018
Кодована Доля (Глава дев`ять. Частина третя.)
18.07.2018
Кодована Доля (Глава 9. Частина 1.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 7  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: СРСР та Японія уклали перемир`я (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: бої на кордоні між СРСР та Японією (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Біглий радянський генерал про близьку війну на Далекому Сході (серпень 1938)
20.07.2018 © Суворий
Стосунки Берлін-Варшава: від поганих до кращих і навпаки (серпень 1938)
19.07.2018 © Суворий
Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.05.2011 © Наталі
26.09.2011 © Колядко Оксана Валеріївна
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
02.07.2012 © Андрій Гагін
04.06.2009 © Катя Валецька
22.12.2017 © Олена Коленченко
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди