Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.05.2018 12:19Пісня
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава десять. Частина друга.

Пісня

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 10.05.2018 / 46008

ВИБІР СЕРЦЯ


Ти враз увійшла у мій світ паралельно, 

Мов з іншого простору, взявши свій вимір.

Засмаглі веснянки блищали джерельно, 

Даруючи серця закоханий вибір…


Приспів: Моргали любовно зірки з кольорових туманів, 

Ми плаваєм разом, як Місяць і зірка, в лимані!


З очей променився, мов колір індиго, 

Волосся – відтінок трави увібрало, 

Ця зустріч для нас керувалася збігом –

Природа в обставинах нам підіграла:

Приспів:

Діброва шуміла в нічному полоні, 

З-за хмар підглядав рудобровий світило, 

Вітали нас крони в небесному лоні, 

Щоб нам у земному коханні щастило!

Приспів:


ДВІ ПОДРУГИ

З-під стріхи-брови оченятами вікон

На тебе з подвір’я дивилась хатина, 

Ти коло тополі – однакові віком 

Застигли в обіймах близь ветхого тину…


Приспів: Ти ж їй довіряєш постійно кохання секрети, 

В яких бережеш, мов із квітів, любові букети!


Стрункі та вродливі, чуток рудоброві!...

Від неї – до нього, щоб стрітися з милим, 

Де вас солов’ї зустрічають з діброви

І небо гаптує свій зоряний килим.

Приспів:

Тополя тобі найрідніша, мов мати!

І серце, і душу ти їй відкриваєш, 

Торуєш доріжку від неї до хати, 

Близь неї коханого ти зустрічаєш!

Приспів:


ЗАЗДРІСНИЙ ВІДЧАЙ

Розхристаній вітер гуляє в городі –

В рядках кукурудзи бадилля згинає, 

Він заздрить твоїй неабиякій вроді, 

Та тільки освідчитись як – ще не знає!

Приспів: З-за нього мене, мов охоплює заздрісний відчай,  

Що й досі в коханні, як вітер, я їй не освічусь!


То тепло війне на засмагле обличчя, 

То губи шершаві обвіює ніжно, 

То стихне за вушком, бо має цей звичай,  

Буває, що й сапку облизує втішно!

Приспів:


Або і мене, залюбки, в щось задіє…

Як хустку поправлю – то лиш червонію!

Освідчитись їй я лиш маю надію, 

Про те, що люблю – я сказати не смію!

Приспів:


ЗАДОВОЛЕНІ ОЧІ

Колоссям шепочуться жито й пшениця –

Янтарне зерно наливається соком, 

Росте, визріваючи, всяка пашниця

І тішить це все агрономове око!


Приспів: Блищать задоволені злаками очі дівочі –

Любові колосся коханням зернитися хоче!


Над полем із піснею жайвір звисає, 

В долоні, мов срібло, колосся для проби…

Із поля пшеничного вискочив заєць –

Злякали піснями його хлібороби…

Приспів:

Мене твій закоханий погляд вражає,  

Пшеничне волосся на груди лягає, 

Душа, мов звітує любові врожаєм  

І серцем тебе покохати благає!

Приспів:


ТРЕБА ОСВІДЧИТИСЬ

Висвітлює пам`ять у мозку в чарунках

Тебе, як весняного образа витвір:

Від Бога ти маєш властивість чаклунки –

І серце й душа відчувають твій вибір!


Приспів: Настирно підказує пам’ять мрійливих чарунків –

Освідчитись треба, звернувшись до серця чаклунки!


Чарують мене необізнані коси, 

Фіалковий погляд приємно бентежить, 

Тамує дух поклик твій дзвінкоголосий, 

Душа, мов за мною, літаючи стежить…

Приспів:

…Всміхається ранок троянди обличчям, 

Ти, ніби Ранкова Зоря, посміхнулась.

Примушує доля, кохання – аж кличе,  

Щоб мрія любові в мені сколихнулась!

Приспів:


РОЗГУБИВСЯ… 


Душею у безладі править незгода – 

Розгубленість діє в коханні на мене…

Твоя заворожливо-зваблива врода

В мені почуття викликає блаженне!


Приспів: Природо кохання! Навіщо в любовному лоні

Мене почуттями тримаєш в солодкім полоні?


Приємне тобі щось сказати – не вмію, 

Щоб серцем на мене звернула увагу,

Цілунком тебе приласкати – не смію, 

Не зважусь ніяк на приємну розвагу!

Приспів:

Обличчя моє червоніше троянди –

Я перед тобою невміло стовбичу, 

Сприймаю твоїх біострумів брильянти

І ніжно в розмові, мов котик, мурличу!

Приспів:


НАС ВЕЧІР СХОВАВ

Свіжить вітерець ароматом із м’яти, 

Під вікнами хати на призьбу сів вечір…

Зустрівшись, нам м’яту не бажано м’яти –

Піджак свій тобі накидаю на плечі… 


Приспів: Нас вечір сховав у казкову таємність каштанів –

І мій поцілунок в твоєму, мов цукор, розтанув!


Йдемо під каштани на вулиці нашій…

Під листям висить, прислухаючись тиша – 

Аж чути, як миші жирують на паші, 

І шелестом листя в озоні, мов дише!

Приспів:

Ми в тиші, немов голуб’ята, воркуєм, 

Свіжить вітерець ароматом із м’яти, 

В інтимі, під зорями – ніби святкуєм,  

Бо краще кохання не маємо свята!

Приспів:


ПОЧУТТЯ ПРОМЕНЯТЬСЯ ОЗОНОМ

Під кряжем веселка п’є воду із річки – 

Мов маляр, фарбує будинки край міста.

У косах, мов з неї, заплетені стрічки 

І настрій у тебе хороший за змістом!


Приспів: Твої почуття із душі променяться озоном –

Любов відкривається теплим сердечним сезоном!


В очах, мов відбиток веселки вселився, 

Душа омивається дощиком літнім –

В засмагливі щоки рум’янець налився

І вабить до себе гаразди елітні!

Приспів:

Під кряжем веселка п’є воду із річки, 

Ми – наше кохання з цілунків спиваєм, 

У косах, мов з райдуги, вплетені стрічки…

…На серці так легко – душа аж співає!

Приспів:


МИСТЕЦТВО ВИХОРА

Кумедно розкиданий зачіски вихор

Лежить на твоїй голові, мов віночок, 

Пробігся між нас архітектором вихор –

Добавив до зачіски щойно виточок!


Приспів: Рух вихора завжди приємно мистецтвом вражає –

Людина дар божий його у бутті поважає!


Ти стала іще красивішою леді, 

А вихор побіг на ставок – по водиці, 

Де лагідно плив із лебідкою лебідь, 

Помчався в село, заглядав до криниці!

Приспів:

Вернувся на греблю, скошлатив тополі –

Нам чути, як він між гілок завиває…

І знов опинився далеко десь в полі –

Він зачіску в інших дівчат завиває!

Приспів:




СИМВОЛ ЛЮБОВІ

Я для тебе цвіток, 

Бо я є твій тюльпан, 

Його кожен листок, 

Мов закоханий пан!


Приспів: Квіти – це символ любові,  

Ми ж – як дві квітки з тобою!


Я в нектарній добі

Лиш для тебе живу, 

Бо я бачу в тобі

Весь час квітку живу!

Приспів:

Ти, мов квітка весни, 

Мов любові злиття!

О! Наш світу ясний

Зберігай нам життя!

Приспів:

Я для тебе цвіток,  

Бо я є твій тюльпан, 

Його кожен листок

У душі твоїй – пан!

Приспів:


СЕРЦЯ, МОВ ДВІ БРУНЬКИ

Бруньками у вікна весна заглядає…

Де крила шпаків бубонять з вітрограєм

І пролісок ряску з землі виглядає, 

Там серцем коханий на мене чекає!


Приспів: Він – пролісок синього неба, я – ряска Землі, 

А наші серця, мов дві бруньки в любовній імлі!


Я вийшла із хати на зустріч із любим, 

Проснувшись, калина мене ревнувала

З весною зима розпрощалася любо –

На згадку про сніг нам любов дарувала!

Приспів:

Впаду з поцілунком квітуча, мов ряска, 

Родючою ласкою в теплі обійми

І хай по-весняному лагідна ласка

Коханого в лоскотних чарах обійме!

Приспів:



ТОБІ ПОДАРУЮ


Мене не шукай в інтернетській мережі, 

Мене зустрічай на раптовій зупинці, 

Віддай, що скарбниці душі лиш належить, 

Не взявши мого, не лишай на одинці!


Приспів: Джерела емоцій тобі від душі подарую –

В них щире кохання фонтаном любові вирує!


Незгасна любов, як небесні світила, 

Тебе поведе на вершини життєві, 

Щоб завжди тобі у коханні щастило

І мрійне бажання збувалось миттєво!

Приспів:

Зустрівшись, любові віддай, що належить –

Із першого погляду хай верховодить!

Любов не шукай в інтернетській мережі –

Вона наяву підсвідомо приходить!

Приспів:


ЧАРИ МАГІЧОЇ ВРОДИ

Ти в діях своїх беручка і надійна, 

Твій погляд коханням мене надихає, 

Блаженної усмішки дань благодійна

Духовної цілі скарби виявляє.


Приспів: Дивлюся на тебе – мистецтво живої природи!

Гадаю, кохання – це чари магічної вроди!


Мов макові губки – пелюстки цілунку,  

З яких неможливо свій зір відірвати –

Ти схожа на ту чародійну чаклунку, 

Що вміє красою лише чарувати…

Приспів:

Ти, ніби із космосу – зірка вродлива!

Краси неземної – із просторів дивних!

Твій погляд вражає душевно-вразливо, 

У тебе є все, що так вабить людину!

Приспів:


ПІД НЕБОМ

Між вишнями теплий струмок протікає,  

Утворений дощиком майже липневим –

Від спеки, втомившись, до річки тікає! …

…Стоїш і любуєшся садом вишневим:

Приспів: Між листям гойдаються ягоди – саду сережки, 

У нашім коханні оздоба – вишневі мережки!


Під небом заклечаним листям зеленим, 

Синички із гілки на гілку стрибають, 

Ти чуєш, як серденько б’ється у мене –

Про наше кохання я, люблячи, дбаю!

Приспів:

На тебе, красуню, покладено око!

Ти долі моєї надійна чаклунка…

…Стоїш ти, мов вишенька червонощока, 

Обнявши мене із моїм поцілунком!

Приспів:


ПРО НАШЕ КОХАННЯ

З підпушеним пір’ям – неначе надуті, 

Сидять горобці на кущеві калини, 

Цвірінькають пісню весняну по суті…

Ми вдвох посідали на призьбу із глини…


Приспів: Про наше кохання говорять лиш призьба із глини

Та очі, та ще з горобцями червона калина!


Ми слухали мову пташиної зграї, 

І мріяли солодко в ріднім подвір’ї, 

Яке нам було, мов довіреним краєм, 

Пірнувшим у чари пташиного пір’я!

Приспів:

Себе ми втомили цілунками ночі, 

Легка, мов пір’їнка, сидиш на колінах, 

Блищали під ранок довірливі очі, 

Всміхалась, мов Сонце, червона калина!

Приспів:


В ЗОРЯНІМ СВІТІ

Ми в зорянім світі кохання зустрілись –

Дивилися в небо із скирти соломи, 

В душі почуття мерехтіли, мов зріли, 

Залишивши слід від солодкої втоми…


Приспів: Хотілось, як зорі у небі, в коханні ясніти  

І, мов на орбіті любові, в коханні згоріти!


Згораючи, зірка розвіялась прахом, 

У бездні космічній останки згубила, 

Скінчилась її траєкторія крахом –

Її діалектика світу убила!

Приспів:

…Падіння зорі нам побачить судилось, 

Згоріла вона в дивовижному світі…

В матерії іншій вона відродилась, 

Щоб знову на новій орбіті ясніти…

Приспів:


НА ГАНКУ

Мов птахою чорною вечір спустився…

Ти вийшла на ганок мене зустрічати, 

В обіймах твоїх я, немов освятився

І наше кохання взяло свій початок!


Приспів: Таємно нас темрява ночі вінчала на ганку –

Ми в чарах святої любові хмеліли до ранку!


Немов я злетів на уявлені хмари

І руки, мов крила, тебе обіймають

Вродливу, якою у мріях лиш марив!

А зараз тебе почуттями сприймаю!

Приспів:

Нас зоряна ніч, мов сховала з тобою, 

Щоб ми у любові оздобленій злачно, 

Смачної жаги напилися обоє

І в щедрім коханні поводились значно!

Приспів:


ІЗ ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ

Ти мрія моєї уяви, 

Зустрів я тебе наяву –

Закохано очі сіяли, 

Несла ти корові траву.


Приспів: Із першого погляду ми закохались –

Шкода, що раніше з тобою не знались!


На вулиці ми зупинились…

Ти – слово мені, я – тобі! 

Зустрів, чи приснилось…

Чомусь я не вірю собі?!

Приспів:

Була ти вродлива, мов квітка, 

Немов у тополі – твій стан, 

Мов долі змальована мітка – 

Твої медоносні уста!

Приспів:

Ти мрія моєї уяви, 

Зустрів я тебе наяву –

Закохано очі сіяли…

…В них рвав я любові траву!

Приспів:


РУСЛО ХОТІ


Любов, немов весна, приходить:

То як те Сонце в душу світить, 

То ніби снігу талі води

Струмком біжить в душевнім світі…


Приспів: Любов, неначе Сонце, в душу світить – 

Попасти хутко в русло хоті мітить!


Від почуття душа зомліла, 

На серці теж пісенно стало, 

Весняні чари мов леліли –

Душа у їх тонах розтала!

Приспів:

…Прийшла до нас весна любові, 

Відталу ласку нам дарує!

І теплим почуттям, мов повінь, 

В закоханих серцях вирує!

Приспів:


ОБРІЙ ЛЮБОВІ

На трасі космічній кохання мандрує –

У подорож цю ти його відпустила.

Там Місяць-рижуля свій погляд дарує, 

Бажає тобі, щоб в коханні щастило!


Приспів: Ти Бога прохаєш, щоб серце моє покохало, 

Бо серце твоє по моєму любовно зітхало!


Там зорі, мов подруги, радять зустріти

Під небом земної любові коханця, 

Зривають тобі гуманоїди квіти, 

Щоб з ними до тебе домчати посланця!

Приспів:

А тут – ти на обрії сходиш, мов зірка,  

Твій погляд, мов блискавка, в душу ударив…

…Це може моїм почуттям перевірка, 

Хоч якби в уяві тобою не марив?!

Приспів:


ПІД ЗВОДОМ НЕБЕС

Вигаптовує вечір із срібла зірок небеса…

Нам блискучі узори шедевром стелились до ніг

І п’янила емоції наші їх зодча краса, 

Ми гуляємо в храмі під зводом мистецтва одні. 


Приспів: Нас кружляє Земля на орбіті космічній, 

Ми в коханні любов’ю кружляємо вічність!


Почуття, мов душі позивні, супроводжують нас, 

Солов’ї екіпірують в ноти пісенний літак, 

Щоб кохання вечірнього вир у цей зоряний час, 

Мов на крилах любові, до інших галактик злітав!

Приспів:

Нас очікує в морі зірковім кохання вода, 

Де лежить аж на дні щонайбільше любові доріг…

Нас веде, мов по них, доленосного щастя хода

У міжзоряний простір – назустріч Ранковій Зорі!

Приспів:


ЗАМОК ЛЮБОВІ

Неначе на крилах емоцій

З душі почуттями органить…

Цікавлять мене лиш ті хлопці,  

Щоб розум був твій не поганий!


Приспів: В серцях ми збудуємо замок любові

І будем кохатися в ньому з тобою!


Органну ж мелодію жінки

Тобі подарую навіки…

Зберем із кохання обжинки –

Ти станеш моїм чоловіком!

Приспів:

В пісенність душевну вслухатись

Ми будем в нотатках любові…

Немає десь кращої хати, 

Як тут – де живемо обоє!

Приспів:


НЕКТАР ЛЮБОВІ

Близь ставка, де криниця дитинства стоїть, 

Ми, освідчившись, випили мрійне вино –

Цілував там, хмеліючи, руки твої

І, гадав, що це все, мов приснилось воно!


Приспів: Ти у нашім медовім коханні, мов квітка свята, 

Ми куштуємо й досі із неї любові нектар!


На устах виступа медоносна роса, 

Від проміння душевного – в серці вогонь, 

Розплелася в обіймах невинна коса

І тремтіла ти вся від бажання твого!

Приспів:

Нам стелилася в ноги, мов килим, трава, 

Віддавало наснагу нам Сонце з роси, 

Бо Земля надала нам космічні права, 

Щоб набратися вранці любові краси!

Приспів:

Дружині Надії Петрівні

ПИЛОК КОХАННЯ

Ти квітка першої любові, 

Кохання наше – визначальне!

В біді і в радості з тобою

Ми осінь нашу зустрічаєм…


Приспів: У зиму нас готує наша мудра осінь, 

Але пилок кохання є у нас і досі!


Душа – жива, ще не старіє, 

Бо ще любов горить в душі каміна

І почуттями серце гріє, 

Бо ще цвіте твоя краса незмінна!

Приспів:

Хоч помарніли ми обоє, 

Скажу тобі я без вагання:

Ти квітка першої любові, 

Ти цвіт останнього кохання!

Приспів:


ДІЗНАТИСЯ ХОЧЕ

Де зорі, неначе зерняточка ночі, 

На Землю, мов сіються з решета неба, 

Дівчисько у мріях шугає охоче –

Її спонукає пізнання потреба!


Приспів: Гуляє ще звечора в космосі погляд дівочий –

Чи скрізь є тотожне кохання дізнатися хоче!

Які гуманоїди – хоче узнати, 

Які почуття, чи емоції мають?!

…Зморився уже соловей нам співати, 

А мрії пізнання ніяк не згасають!

Приспів:

Вона все, що в нас є порівнює з ними

І каже: «Не хочеться й трошечки спати» – 

Керується, ніби з небес позивними, 

Щоб краще земне й не земне розпізнати!

Приспів:

Мамі, Феодосії Іллівні!

МОЄ ТИ СВІТИЛО

Ходив по Землі, що в міжзоряній ніші,  

Де доля селянська дитинство щадила…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій,  

Що в долі селянській мене народила!


Приспів: Вірніше – синівське спасибі, моє ти Світило,  

Лиш тільки за те, що мене у цей світ народила!


Я в місті крокую – воно найгарніше,  

Де площа стріча феєрверками дива…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій, 

Що в долі селянській мене народила!

Приспів:

Тут праця натхненна і друзі вірніші, 

Тут люба дружина і наша родина…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій, 

Що в долі селянській мене народила!

Приспів:

Іду по Землі, що в міжзоряній ніші, 

Де доля моя в сталеварах ходила…

Спасибі, матуся, тобі – найріднішій,  

Що в долі селянській мене народила!

Приспів:


ОДИН РАЗ…

Давно по традиції людством ведеться –

Добробут людина примножує ділом!

Як вмерти без гідності нам доведеться, 

То нащо родитись, щоб жити лиш тілом?!


Приспів: Один раз життя нам від щедрого Бога дається, 

Тому і померти лиш гідно людині прийдеться!


Давно по традиції в світі ведеться –

Дають нам права на благий відпочинок!

Як вмерти без гідності нам доведеться, 

То нащо родитись, щоб жити не чинно?!

Приспів:

Давно по традиції Богом ведеться –

Це кожній душі зрозуміти вже можна:

Як, вмерти без гідності нам доведеться,  

То нащо родитись, щоб жити заможно?!

Приспів:

Первинне життя, чи то смерть є первинна –

Родитись, щоб жити, чи жити, щоб вмерти?

Людина у смерті безсмертя лиш винна, 

Якщо при житті не створила безсмертя!

Приспів:


ОХ ЦЕ СІНО!

Пелюстками хмари розкрилися в небі, 

З них хоче блакиті напитись роса

І травам віддатись в зеленій потребі, 

Щоб був задоволений сіном косар!


Приспів: Ох це сіно! Духмяне – рослинницькі страви

І смачне молоко, і пахуче, як трави!


Проснулося все – оживилось подвір’я:

Хазяїн став поратись біля тварин, 

З гусей, що близь сіна посипалось пір’я –

Побились! І… – півень покинув свій тин!

Приспів:

Пелюстками хмари розкрилися в небі, 

Засмагливо Сонце всміхнулось росі,  

Спросоння проміння, мов півнячий гребінь, 

Торкнулося сіна в рум’яній красі!

Приспів:


РОЗУМА ВРОДА

Тьма-тьмуща живе на планеті народу

В однім родоводі – спорідненім древі!

Земля – це у космосі дерево роду, 

Наш розум іде від Адама і Єви…


Приспів: Є розум найвищий у світі – він Богом зоветься!

Дорога до нього між зорями в космосі в’ється…


Людина клонована волею Бога –

Прибульцями, котрі до нас прилітали, 

По духу і плоті подібні до нього –

Казав Бог, щоб розумом їх ми дістали!

Приспів:

Людина на Місяці вже побувала, 

А в мріях вона у міжзір’ї шугає –

Космічні маршрути ракет заснувала, –

Наш розум елітних вершин досягає!

Приспів:

Земля – це у космосі дерево роду, –

Всі інші планети – в його родоводі, 

Що мають від Бога єдину лиш згоду –

Він їх на космічні дороги виводить!

Приспів:


МАНДРИ ПОЕТА

У мрійливий рюкзак укладає поет:

Мелодійні слова і маститі думки, 

Професійну уяву й романтики лет, 

Щоб створити для кожного образ дзвінкий, 


Приспів: Щоб він в кожній душі доленосно збудив почуття

І вдихнув, мов із кисню, в цю душу цікаве життя!


Він іде у мандрівку мрійливих думок, 

Щоб у чварах знайти справедливість буття, 

Щоб придбати, спілкуючись, мовний пилок

І накреслити образ – гуманності стяг, 

Приспів:

У душевний рюкзак укладає поет:

Із словесної магми – вулканні думки, 

Із магічної сили – духовний сонет, 

Щоб створити для кожного образ тямкий, 

Приспів:

У духовний рюкзак укладає поет:

Мелодійні слова, толерантні думки, 

Професійний міраж, демократії лет, 

Щоб створити для кожного образ лункий, 

Приспів:


ПРИСТАНЬ МРІЙНИКІВ

Нас мрія веде у мандрівки далекі, 

Мов пісня, з якою мігрують лелеки…

У мікросвітах заглядаємо в атом, 

У макросвітах – до космічної хати!


Приспів: Де мрії причал – там для зустрічі мрійників пристань, 

З якої меті підкоряється будь-яка відстань!


Приводить на зустріч фанатиків мрія –

Уява їм душу і серце зігріє, 

Вона закликає до себе мрійливих

І водить у подорож тільки сміливих!

Приспів:

Нас мрія на зустріч із пошуком кличе

І наші веселі формує обличчя, 

Малює любові призначену долю

І кожному з нас загартовує волю!

Приспів:

Нас мрія веде у мандрівки далекі, 

Мов пісня, з якою мігрують лелеки…

У мікросвітах заглядаємо в атом, 

У макросвітах – до космічної хати!

Приспів:


ВІД БОГА ЙДЕ

На світі є життя розумне всюди, 

Є вищий розум Бога – він єдиний!

Збирають плід буття щасливі люди, 

Який від Бога йде, як дар людині!


Приспів: Тому й людина завжди щедру душу має, 

Тому й живе, що Бог завжди про неї дбає!


Від Бога йде : природи дар, Ярило, 

Скарби Землі і неба хмари сині!

До всіх планет – стальні космічні крила!

Це все від Бога йде, як дар людині!

Приспів:

Земні скарби у надрах мають люди, 

Космічний шлях крізь неба синь проклали, 

Розмножив Бог життя розумне всюди, 

Бог дав усе, щоб люди щедрість мали!

Приспів:

На світі є життя розумне всюди, 

Є вищий розум Бога – він єдиний! 

Збирають плід буття щасливі люди, 

Який від Бога йде, як дар людині!

Приспів:

10.05.2018 Поезії / Пісня
Кодована Доля (Глава десять. частина третя.) / Пісня | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 10.05.2018 Поезії / Пісня
Кодована Доля (Глава десять. частина першає) / Пісня | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Биківня
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Вірш
Колискова
20.05.2018 © Люлька Ніна / Вірш
Цирк
19.05.2018 © Вікторія Івченко / Вірш
"Ой лісом луна..."
19.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Дощ
Пісня
16.05.2018 © Анатолій Валевський
Веселе жабеня
10.05.2018
Кодована Доля (Глава десять. Частина друга.)
03.05.2018 © Славомир
Адажіо
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 9  Коментарів:
Тематика: Поезії, пісня,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +16
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +29
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +20
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.05.2012 © Тетяна Чорновіл
18.05.2012 © Тетяна Чорновіл
21.04.2014 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
11.05.2014 © Оля Стасюк
11.05.2013 © Антоніна Грицаюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди