Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.05.2018 12:28Пісня
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава десять. Частина третя.

Пісня

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 10.05.2018 / 46009

КОТЯТЬСЯ АВТОБУСИ

Пасажири дрімають в автобусі

І сняться їм сни земні, 

А Земля обертається глобусом

У тихій нічній імлі!


Приспів: Котяться автобуси по меридіанах, 

По меридіанах і по паралелях, 

Із-за горизонту, із-за ночі фари

Сонце, Сонце, Сонце під колеса стелять!


Пасажири дрімають в автобусі –

В обійми їх ніч взяла, 

А Земля розвертається глобусом

До міста і до села!

Приспів:

Пасажири дрімають в автобусі –

Сонливість своє бере, 

А Земля обертається глобусом –

Дорога біжить вперед!

Приспів:


РОСТЕ ЩЕ Й ДОСІ…

Стоїть козаками збудована хата –

В старенькій ще чути козацького сміху…

На призьбі сидів під хатиною тато, 

І люлька козацька диміла під стріху!


Приспів: Росте на подвір’ї ще й досі червона калина –

Степів Придніпров’я козацької слави перлина!


Садили калину, як символ, на свято –

Тодішнього свідка козацького сміху…

На призьбі сидів під хатиною тато, 

І люлька козацька диміла під стріху!

Приспів:

Порогам Січі пам’ятається дата, 

Як слава в історії ставила віху…

На призьбі сидів під хатиною тато, 

І люлька козацька диміла під стріху!

Приспів:

Нема на Січі вже давно супостата.

Пороги існують людині на втіху…

…На призьбі сидять вже з онуком мій тато, 

І люлька козацька димить аж під стріху!


ПРИЙШЛОСЯ ПОЧУТИ…

В зеніті над скошеним полем вівса

Із піснею жайвір на крилах звиса!

Близь шляху, на стернях хлопчина пасе

Своїх білокрилих домашніх гусей!


Приспів: А гуси гелгочуть, стрибають, з них пір’я летить –

Прийшлося зненацька почути, як куля свистить!


По них із машин застрочив кулемет –

І гуси стрибали неначе на злет.

«Це німці стріляють» – нарешті збагнув, 

Про них він забув, бо не бачив війну!

Приспів:

І він драпонув з переляку в село –

Людей в косовицю в селі не було!

Він бігав від хати до хати один…

…З тих пір протекло вже багато води

Приспів:

Там піснею жайвір те поле трясе, 

Де шлях був – лягло вже новеньке шосе!

Лиш він тих побитих домашніх гусей

У дні перемоги у згадках пасе!

Приспів:


ВИБІР ДОЛІ

Щоб люди святу незалежність дістали –

Не можна рвачів допускати до влади, 

Бо сонце свободи заходити стане

І будуть лиш скрізь корупційні посади!


Приспів: Назавжди порвались, мов пута, духовні окови –

В країну не вернеться знову минуле ніколи!


Але пам’ятаймо шляхи історичні, 

Коли добувалась свобода народу, 

Були і тоді вже хапуги столичні.

До влади – шляхи з корупційного роду!

Приспів:

Живе незалежна тепер Україна, 

Бо вибір людей – демократії доля!

Червона калина – це символ країни, 

Стрімка булава – це козацька є воля!

Приспів:


БІЛА ТИГРИЦЯ

Я біла тигриця – загадка природи!

Маскуюся скрізь в небезпечному вирі…

Я знати не хочу якої породи, 

Лиш хочу я жити спокійно в цім мирі!


Приспів: Лиш хочу, щоб люди в цім світі з любов’ю рожали –

Ніколи від найманця вбивчого зла не дрижали!


Я біла тигриця – оскал мій зубатий!

Маскуюсь завжди в небезпечному цвіті, 

Для себе не хочу безпеку я мати, 

Лиш хочу не жити в блудливому світі!

Приспів:

Я біла тигриця – є символом року!

Маскуюся скрізь в небезпечній країні…

Оскал – протидійні в корупції кроки, 

Я знати не хочу про зло в Україні!

Приспів:

Я біла тигриця – з душею без маски!

Зубами порву олігархів при владі…

Я знати не хочу людину без ласки, 

Яка віддається тигровій посаді!

Приспів:


СОБОРНОСТІ КРИЛА

Твій дух непокори – це волі наш прапор, 

Під ним булава – демократії сила, 

Червона калина – це символу право, 

А правда майдану – потреби є крила!


Приспів: Ти серцем повсюди в соборність влилася прозоро –

З’єднало тебе назавжди непокорою горе!


Живуть українці тепер по потребі!

Змужніла країна – як людям належно!

Боятись гнобителів більше не треба –

Живе Україна тепер незалежно!

Приспів:

З Кубанських степів по Саянські аж гори, 

Від самих Карпат по Донеччини зорі, 

З Поліських смерек і по Чорнеє море

Оранжеві думи завжди на дозорі!

Приспів:


НЕВМИРУЩА УКРАЇНА

Треба рвати диктаторів дріт

Тільки волею й болем народу, 

Бо вже в серці, мов сонячний цвіт, 

Вільним променем сяє свобода.


Приспів: Лине пісня солов’їна – в демократії прогрес, 

Бо не вмерла Україна і ніколи не помре!


Влади чинної чинний закон

Будь-кого вже посадить за грати…

А, щоб потім звільнити з оков

Треба мудрості герцем заграти!

Приспів:

Щоб піару розвіяти пух

І, щоб шлях справедливості дати

Треба, щоб демократії дух

Зміг соборно країну з’єднати!

Приспів:


О, ЯК Я ХОЧУ!..

Стояла довго-довго мати край городу…

А я в ріку життя вступав, не взнавши броду.

І познайомившись із робітничим класом.

Волів, щоб серце неньки в світі не погасло.


Приспів: О, як я мрію повернутись в рідну хату, 

Як хочу, щоб стрічала край городу мати!


Було давно, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі...

Ішов до міста я, яким у сні став марить, 

А над моїм селом збирались слізно хмари.

Приспів:

До міста із села судьба дала дорогу –

Повів мрійливий дух із рідного порогу…

Давно було, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі...

Приспів:


ВАЖКА СЛЬЗА...

Немає давно вже родини, 

І хата вже стала чужою

Скорбота стьобає щоднини…

…Іду я городом – межею.


Приспів: Над мною хмаринка – як туга ганьбилась, 

В очах – пеленою сльозинка сріблилась…


Садок, що росте у городі, 

Схилявся до мене як родич...

Не ждуть вже гостей у хатині, 

І півень вже інший на тині...

Приспів:


Над садом – як туги хмаринка, 

В очах – засріблилась гаряча сльозинка…

– Кого вам? – бабуся питає –

Хазяїн пішов на поляну...

Приспів:

– Нікого, це просто лиш так я, 

Ішов та й до вас ще заглянув.

– Ти, хлопче, навіщо неправду повідав –

Звучало сумливе запитання діда...

Приспів:

Співали услід солов’ї…

– Ти, хлопче, не те сказав, –

І вже на обличчі її

Бриніла важка сльоза…

Приспів:


МАНДРИ КОХАННЯ

На губах, мов з нектару смачненька роса, 

Від цілунку твого – біострум почуття!

В романтичний полон забирає краса –

У мандрівку любові веде нас життя!


Приспів: Бо завжди нас кохання у подорож кличе –

Інтуїція хоче узнати любові обличчя!


На обличчі душа залишає свій слід –

Він від зла і добра доленосно іде, 

Щоб нам розпізнати сердечності плід –

Почуття нас у мандри душею веде

Приспів:


Бо завжди нас кохання у подорож кличе –

Інтуїція хоче узнати любові обличчя!


Почуття залишають емоцій сліди, 

Щоб відчути в їх образах добре – нове, 

Щоб збагнути які поцілунку плоди –

Інтуїція в мандри любові зове!

Приспів:




ЗАЖДИ – ПОЛЮБУЙСЯ ДОЩЕМ

Крізь дощ поспішає трамвай –

Іскрить феєрверками бугель…

Ей, хто там?! Зажди не тікай –

Хай серце, мов брунька, розбухне...


Приспів: Лягають на одяг краплинки-веснянки наспіх, 

А дощ перегнав і на інші зупинки побіг!


Зажди – зупиняє озон, –

За це ти подякуєш кисню!

Відкриєш любові сезон –

Кохання весняного пісню!

Приспів:

Постій – полюбуйся дощем, –

Згадаєш коханого очі, 

Згадаєш в любові свій щем –

Забудеш страждання дівочі!

Приспів:

Ще чути, як в риму з дощем

Видзьобують ритми підборів, 

Дівчисько ніяк не втече

Від срібних його переборів!

Приспів:


Героям небесної Сотні

НЕБЕСНИЙ МАЙДАН


Вони полягли, як герої, 

В борні за країну Соборну!

Їх сила духовної зброї

З майдану звучала нескорно!


Не плачте, матуся і тато, 

І більше скорбіти не треба –

Злечу я у гості – до хати

Із сотнею хлопців із неба!


Синочка і доньку побачу, 

Почую нову Україну –

Від радості з ними поплачу

За мову її солов’їну!


Не плачте ви, батьку і мати, 

Пишайтесь, що ми тут, як зорі!

І будем завжди пильнувати –

Небесний майдан, – у дозорі!


Не плачте… саджайте калину, 

Як символ добра для нащадків –

Держави майбутню перлину, 

Щоб нищила зло безпощадно…


Вони полягли, як герої, 

Нащадки козацького рожу, 

Їх сила майданної зброї, 

Як щастя – служила народу!


ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ, УКРАЇНО


Люблю я тебе, Україно, 

За вічного рабства окови, 

За мову твою солов’їну, 

За мужність, за дух непокори.


Люблю за дніпрові пороги, 

За скіфські поля неозорі –

Де встали хрестами дороги, 

Що навіть їм заздрили зорі!


Люблю булаву і калину, 

Що створюють символ країни, 

Люблю, як вродливу дівчину, 

Незламну мою Україну


Люблю за козацьку ту славу –

Січі незабутню перлину, 

Що волю нащадкам послала

В тяжку предковічну годину


Люблю я тебе, Україно, 

Що рвеш диктатури окови, 

Що в мові твоїй солов’їній

Майдановий дух непокори!


КРОТКИЕ УНАСЛЕДУЮТ ЗЕМЛЮ


Гнев свой остав и отвергни прочь ярость, 

Вверь свой путь Высшему Разуму – Богу…

В сердце и душу поселит он радость, 

В жызни тебе он укажет дорогу!

Припев:

Тебе Бог подарит счастливую долю –

Даст разум и силу даст дух и даст волю!


Кротким стань, чтобы не сделать несчастья.

Ведь нечестивый помрет уж так скоро

Всюду поселятся: правда и счастье

Не потревожат тебя зло, и горе.

Припев:

Тебе Бог подарит счастливую долю –

Даст разум и силу даст дух и даст волю!


Ты Землю наследуешь вечно на радость:

Вечно жить безупречно и праведно будешь –

Тебе говорит Бог лишь истины правду

Ему благодарны счастливые люди!

Припев:

Тебе Бог подарит счастливую долю –

Даст разум и силу даст дух и даст волю!

10.05.2018 Поезії / Вірш
Семитіла людина (Мікро поема. наукова фантастика.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 10.05.2018 Поезії / Пісня
Кодована Доля (Глава десять. частина друга.) / Пісня | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.05.2018 © Ірин Ка / Вірш
Майстри пошиву
22.05.2018 © Надія / Вірш
Невже знічев`я...
22.05.2018 © Анатолій Валевський / Вірш
Тук-тук
21.05.2018 © Панін Олександр Миколайович / Весільний вірш
Принц і Принцеса
21.05.2018 © Олена Коленченко / Ліричний вірш
Весни моєї сяєво небесне
Пісня
16.05.2018 © Анатолій Валевський
Веселе жабеня
10.05.2018
Кодована Доля (Глава десять. Частина третя.)
10.05.2018
Кодована Доля (Глава десять. Частина першає)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 10  Коментарів:
Тематика: Поезії, пісня,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +18
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +31
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
20.08.2011 © Микола Чат
22.12.2017 © Олена Коленченко
11.05.2013 © Антоніна Грицаюк
18.08.2011 © Микола Чат
22.03.2013 © Дебелий Леонід Семенович
13.02.2011 © Катрін Поль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди