23.05.2018 06:44
для всіх
133
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

Ніл

Ніл

Ріка прозорі, ледве видні –

з озер крізь хащі заповідні, 

через савани та піски

несе по течії віки.


Якщо постанеш перед нею

на прю із часу течією, 

вона тебе, як врешті – все, 

у потойбіччя понесе.


Чи сенс – заходити навпроти, 

щоб течію перебороти?

Чи сенс – пливти вздовж течії, 

не відчуваючи її?


Чи сенс – шлях з однієї спроби?..

Хто знає вічність, так не робить:

із непорушністю богів

своїх не кине берегів.


Суть безтілесна та прозора

пливе долиною до моря

в Едем повз Гетсиманський сад

і не вертається назад…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.05.2018 19:35  Надія Крайнюк => Костенюк 

І справді вірш примусив замислитись над життям....Дякую!

 23.05.2018 09:12  Віталій Перетятько => Костенюк 

Примусили задуматись....

 23.05.2018 08:07  Тетяна Белімова => Костенюк 

Таке наше життя... Гарний вірш, глибокий, із багатьма сенсами.