23.05.2018 17:49
Без обмежень
35 views
Rating 5 | 1 users
 © Леся Геник

Остання нескора

Намагайся мене лікувати 

чорним зіллям з дубового листя,  

що сто літ височів коло хати,  

та лиш нині уперше приснився. 


Намагайся мені проколоти 

білу вену на синім зап`ястку. 

Я ловитиму зможеним ротом,  

кожну добре нап`ялену пастку. 


І на лікті спиратися буду,  

щоб двигтіти мене не прийшлося. 

На колючому дротику суду 

порозвішую сиве волосся. 


Не зважай, не зважай, ні, не треба,  

проникати в незнане глибинне!  

Заганяй мені голку під ребра 

і уприскуй це трійло полинне. 


Може годне воно злікувати 

відчайдушну останню нескору 

того дуба, що ріс коло хати,  

передчасно вознісшись угору. 


17.11.17 р. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Філософський вірш

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Мамина вишня / Ліричний вірш | Леся Геник». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Леся Геник.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.05.2018 08:16  Тетяна Ільніцька => © 

Сумні рядочки... Відчулося... 

Публікації автора Леся Геник

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо