Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.05.2011 19:31Оповідання
Для дорослих  Про кохання  Про життя  
50000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

СИЛА КОХАННЯ

Дарія Китайгородська
Опубліковано 06.05.2011 / 4614

- Ось ви кажете, що кохання - це письменницька вигадка. Ні, я з вами не згоден. І на жіночу вірність даремно нарікаєте. Всяке, звісно, буває. Але я гадаю, що сила почуттів залежить від того, якою є людина, і не має значення, хто вона: чоловік чи жінка...

Я повернула голову на голос. Говорив повний літній чоловік, який сидів біля вікна. Електричка була просто напханою: час літній, тому перед вихідними народ прагнув виїхати на дачу, до землі, ближче до зелені й води. Я стояла на одній нозі, притиснута до дверей. Навколо купами громадилися сумки, мішки і співгромадяни, які встигли, як і я, заскочити у вагон за хвилину до відправлення. А щасливчики на зразок того дядька, який завзято захищав кохання і жіночу вірність, займали свої місця ще за півгодини і тепер насолоджувалися поїздкою, ведучи пустопорожні балачки.

- ...А вона втекла до свого начальничка! Я її, бачте, не розумів. А він розуміє. Та грошей їй захотілося - він багатий: будинок, своя справа. А тільки гроші в нього закінчаться, так вона і втече, точно кажу! - гарячкував співрозмовник Розсудливого (так я про себе назвала літнього чоловіка).

- Чому ви так впевнені, що ваша дружина керувалася тільки меркантильними мотивами? - втрутився в розмову Інтелігент (цей чоловік був в окулярах з тонкою металевою оправою). - І потім, хто заважає вам відкрити свою справу і заробити грошей? Своїх жінок слід тішити, - мрійливо протяг він.

Мені захотілося детальніше роздивитися цю людину. Я вивернулася, наступила на ногу жінці поряд і таки розвернулася до цікавої трійці обличчям. Інтелігент виявився струнким моложавим чоловіком з абсолютно сивими скронями. Третій співрозмовник - Ображений - був на диво юним, - напевно, ще не й тридцятиріччя не відсвяткував, - і дуже симпатичним.

- А, може, ви дійсно виявилися не тією людиною, яка потрібна вашій дружині, - продовжив Інтелігент. - Треба було розібратися, поговорити, з`ясувати. Людська душа – тендітна субстанція.

- Особливо жіноча, - невдоволено буркнув Ображений.

- Так, так, можливо, ви маєте рацію, - підхопив Розсудливий. - Жіноча душа - це щось незбагненне. Знаєте, був один випадок... - тут він замовк, роздумуючи, чи варто розповідати, і продовжив, наважившись. - Тільки історія ця не зовсім звичайна. Відбувалася вона недалеко від місць, які ми зараз проїжджаємо. Про одне прошу: поки не закінчу, - утримайтеся від коментарів.

- Та чого там, - махнув рукою Ображений. - Їхати ще довго, послухаємо.

- Розповідайте, шановний, - підтримав сусіда Інтелігент. - За душевними розмовами і дорога коротша.

- Так ось, - почав Розсудливий. - Відбувалося це порівняно недавно, років п`ятнадцять тому, в цих краях. Самі бачите: ліс, місцевість нерівна - то поляна, то горбок, то ярок. А ще, кажуть, тут є старі каменярні. Тягнуться вони на кілька десятків кілометрів. Подекуди траплялися зсуви, і навіть сьогодні можна ненароком провалитися: ступив крок - і земля йде з-під ніг.

Є тут неподалік село - нічого примітного: кілька сотень дворів. Люди не так щоб багаті, але й не бідують. Жили там дві сім`ї - сусіди. І що цікаво, в обох довго не було дітей. Знаєте, в селі так заведено: одружилися, а через рік - вже й дитина є. У цих, однак, не народжувалися. Селяни почали пліткувати, що, мовляв, як бог карає: дві родини відразу безплідні. Але потім практично в один час, з різницею в кілька днів, з`явилися на світ хлопчик і дівчинка.

Зрозуміло, зростали вони у дружбі: разом ходили до школи, читали книги, проводили канікули. А коли прийшов час - стали один для одного першим коханням. І таке у них виявилося сильне та світле почуття, що люди, дивлячись на цю пару, щиро раділи. Навіть злі язики, яких на селі завжди чимало, їх не чіпали.

Незабаром закінчили діти школу. Дівчині пощастило - вона відразу вступила до інституту, а її суджений не зміг: щось там не склалося. І восени, природно, прийшла повістка з військкомату. Так їм довелося вперше розлучитися.

Мало хто міг без сліз дивитися на закохану пару на проводах. А коли прийшов час прощатися, дівчина повисла на шиї у коханого і, обливаючись сльозами, присягнулася: навіть якщо вона помре, а її судженому буде загрожувати небезпека, то її кохання з могили підніме на його захист. Тут усі взялися дівчині докоряти, мовляв, дурниці каже, жити їм разом ще років сто, як мінімум...

- Ага, - пирхнув раптом Ображений, - а вона потім померла і почала снитися солдатові! Знаємо ми такі історії про вічне кохання! - скривився він.

- Вас же просили не перебивати, - докірливо подивився Інтелігент. – Майте терпіння.

- Хм, - продовжив Розсудливий, - дівчина дійсно померла. І сталося це зовсім несподівано: вона потрапила під сильний холодний дощ і згоріла за декілька днів від запалення легенів буквально за три тижні до повернення солдата зі служби. Тому, звичайно, уві сні вона ні до кого не приходила. Поховали дівчину за традиціями: у білосніжній весільній сукні й з весільною квіткою на грудях. У нас так прийнято: якщо дівчина помирає неодруженою, її споряджають нареченою. Хлопцеві ж нічого не повідомили: боялися, щоб він з горя не наробив дурниць. На сімейній раді вирішили, що наречену вже не повернеш, а живим - жити. Тому, коли прийшов термін демобілізації, хлопець нічого не знав.

Приїхав він у Київ, сів у нашу рідну електричку, а зійти вирішив на не своїй станції, а на перегоні: звідти є коротка стежка в село. Що тут дивного - летів хлопець до своєї коханої, як на крилах, хотів швидше її обійняти. Біг через ліс, потім пішов полем - і провалився в яму. Провалля виявилось глибоким - метрів три, краї прямовисні - без допомоги не виберешся. Сидить нещасний закоханий в пастці й розуміє, що чекає його голодна смерть. І допомогти ніхто не зможе: вдома, звісно, знають, що він має сьогодні приїхати, але ж не здогадуються, якою дорогою пішов.

А тим часом вечоріє, вже й зірки на небі з`явилися. Раптом почулися чиїсь кроки, і над краєм провалля з`явилася голова. Хлопець придивився, - а це ж його кохана! І як тільки відчула, що її суджений потрапив у біду? Озвався хлопець до своєї нареченої, й домовилися вони, що побіжить дівчина в село по допомогу. Попрощалася вона, глянула на свого судженого і зникла в темряві. А хлопцеві в руки впала весільна квітка. Той здивувався спочатку, а потім подумав, що дівчина побувала у когось на весіллі. Адже є така традиція: обдаровувати весільних гостей букетиками, які прикріплюють на ліф плаття або лацкан піджака.

Через деякий час почув хлопець голоси, зрозумів, що це допомога, крикнув - його і знайшли. Мати з батьком плачуть, сина обіймають: не вірять своїм очам, що він від смерті врятувався. А той і каже: дякуйте моїй коханій, це вона мене врятувала. І, до речі, цікавиться, чому її немає серед рятувальників...

- Ха, - знову не втримався Ображений. - І тут йому оголосили, що вона померла, а він не повірив і показав усім квітку!

- Друже мій, - знову втрутився Інтелігент, - це просто неввічливо. Якщо ви так прислухалися до своєї дружини, то я розумію, чому вона від вас пішла. Дайте людині закінчити розповідь!

- Ну що ж, ви знову маєте рацію, - продовжив Розсудливий. - Майже все так і сталося. Виявляється, у вікно батьківської хати вночі хтось постукав. А коли мати хлопця вийшла на поріг, жіночий голос крикнув, що їх син провалився в яму біля лісу, і його терміново треба рятувати. Зрозуміло, батьки відразу зібралися, покликали сусідів... - так хлопця і знайшли.

Однак він довгий час не вірив, що його кохана померла. Вже йому і лікарський висновок показували, і свідоцтво про смерть, і її могилу - нічого не допомагало! Не вірив хлопець у смерть своєї нареченої. І свій головний доказ - весільний букетик - скрізь носив із собою.

Незабаром його батьки почали побоюватися, що син з`їде з глузду. Кинулися до лікарів - нічого не допомогло. А потім одна мудра людина порадила розкопати могилу і показати хлопцеві, що його наречена дійсно померла. Адже мертвим – смерть та спокій, а живим про життя слід думати.

Не знаю, як вмовляли батьків дівчини і отримували дозвіл, але могилу розкопали й відкрили труну. Очевидці кажуть, що дівчина лежала, як жива, зовсім не зачеплена тлінням. У її волоссі заплуталася трава, сукня була трохи забруднена землею, а в тканині виднілася дірочка від весільного букетика. Хлопець як все це побачив, зблід, а потім тремтячими руками поклав свій дорогоцінний доказ коханій на груди. Так вона дотрималася своєї клятви: врятувала судженого від смерті, незважаючи ні на що. Ось така сила кохання, - голосно зітхнувши, закінчив Розсудливий.

- І ви вірите, що так було насправді? - знову зіронізував Ображений. - Та такі страхіття в дитячих таборах на ніч розповідають!

- Знаєте, - задумливо мовив Інтелігент, - ця історія мені щось нагадує... Якось вона пов`язана з одним дивним випадком у моїй практиці. Приблизно в той же час я тільки-но закінчив інститут і був призначений на роботу в районну прокуратуру. Так ось, я пам`ятаю, що наш тодішній прокурор видав дозвіл на якусь дивну ексгумацію, яка не мала відношення до розслідування. Ми ще тоді намагалися відгадати, скільки ж йому заплатили. Я, звичайно, можу помилятися, але, по-моєму, мова йшла якраз про цей випадок...

Не впевнена, що Інтелігент і Розсудливий змогли переконати Ображеного в тому, що кохання та вірність на світі таки є. Чесно кажучи, розказана історія не здалася мені особливо правдивою. Проте підстав не довіряти словам Інтелігента у мене не було. Я, мабуть, спробувала б розпитати цих людей докладніше, але тут оголосили мою зупинку.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.05.2011 Проза / Оповідання
Таємниця старої печери
08.05.2011 Проза / Оповідання
ШКІЛЬНИЙ ПРИВИД
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
У п’ятницю, 13-го...
05.05.2011
Нехай залишиться нерозгаданим?
06.05.2011
СИЛА КОХАННЯ
25.05.2011
БРАТЕ МІЙ, ВОВЧЕ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 454  Коментарів:
Тематика: Оповідання, сила кохання, жіноча душа, Розсудливий, Інтелігент
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
10.07.2013 © іміз
22.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди