28.05.2018 08:41
Без обмежень
36 views
Rating 5 | 3 users
 © Люлька Ніна

Життєвий урок

Ця історія вже давня, іще за Союзу, 

І хочеться розповісти, бо стала обуза.

У колгоспі бригадир партійний робив, 

Вислужитись він хотів і гріх сотворив.


Це сталося в Страсний тиждень - жінки випікали, 

Пасочки і бабочки* у бляшки** складали.

У свою сім`ю партійний додому приходить, 

Як побачив випічку, враз сварку заводить.


"Щоби я цього не бачив", - він люто сказав, 

І в помиї, й через вікна паски викидав.

Жінка, з страху, плаче, просить, крізь сльози благає:

"Не роби - великий гріх", - в розпачі прохає.


Чоловік був невгамовний, таке витворяє, 

Покидав, порозкидав й в контору тікає.

Там зустрів він голову й щоби згоноритись, 

Починає цей партієць-бригадир хвалитись.


"Я сьогодні своїй жінці такий урок дав, 

Що усі паски й бабки в помиї кидав".

Голова з лиця змінився, аж шапку зібгав, 

Побілів і помарнів й з лихістю сказав:


"Ну, ти й дурень! Та це ж хліб! - й рукою махнув, -

В голові своїй нікчемній ти це не збагнув?

Це ж насушний, він святий і йому втішатись, 

Кожній крихті і шматочку чемно поклонятись.


Люди з голоду вмирали, так хліба жадали, 

А ти - паски у помиї, дурість тебе взяла!

Страшно слухать й говорити про поступок твій.

Ти ж хлібороб! Як ти міг труд осквернить свій?"


Пройшли роки, пролетіли, інша влада стала, 

Та поступок бригадира люди пам`ятали.

Він захворів на легені, рак його з`їдає, 

В Страсні дні своє життя він вже доживає.


І так хоче до Великодня чоловік дожити, 

Й свяченої пасочки спромогтись спожити.

Так чекає, так жадає, в вікно зазирає***, 

Свою жінку з кошичком з церкви виглядає.


Вже біжить вона скоренько і хвіртку втворяє****, 

Лиш ступила на подвір`я - чоловік конає.

Не дав Господь грішнику паску скуштувати, 

За скоєний злочин з хлібом - слід відповідати.


"Хліб насушний, дай сьогодні", - молимось до Бога, 

Щоби був він повсякчас, завжди є тривога.

Господи великий Боже, нам гріхи прости, 

Від поступків необачних спаси й сохрани.


*бабочки - солодкі пасочки, 

**бляшки - форми для випікання, 

***зазирає - загладає, 

****втворяє- відчиняє.

с.Нижні Станівці, Буковина 25.04.2018



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Як стане видніше - то буде смішніше / Вірш | Люлька Ніна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Зло на благо / Вірш | Люлька Ніна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Люлька Ніна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.06.2018 12:57  © ... => Наталія Старченко 

Дякую за коментар. Це сталось у нас в селі. Люди пам`ятають. 

 19.06.2018 19:45  Наталія Старченко => © 

Хороший вірш. І дуже гірко, що таке бувало.

 07.06.2018 17:35  © ... => Тетяна Чорновіл 

Цей життєвий факт мене схвилював дуже давно. Прийшов час і я написала вірш. Може когось навчить. Дякую за відвідини моєї сторіночки. 

 04.06.2018 17:16  Тетяна Чорновіл => © 

Мудро і повчально, як завжди у Вас. Аж страшно подумати, до яких духовних деградацій підштовхувала людей "родная страна"! І ще й досі є люди, що мріють вернутися в неї за ковбасою по 2.20! 

 28.05.2018 15:02  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Може він і розкаявся за содіяне, бо вже хотів свяченої пасочки. Спасибі за віршований коментар. 

 28.05.2018 13:15  Панін Олександр Мико... => © 

Як розкаявся він щиро,
Як серце болить,
то Господь його пробачить,
Прийде світла мить!

Сподіватимось! 

Публікації автора Люлька Ніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо