Життєвий урок
Ця історія вже давня, іще за Союзу,
І хочеться розповісти, бо стала обуза.
У колгоспі бригадир партійний робив,
Вислужитись він хотів і гріх сотворив.
Це сталося в Страсний тиждень - жінки випікали,
Пасочки і бабочки* у бляшки** складали.
У свою сім`ю партійний додому приходить,
Як побачив випічку, враз сварку заводить.
"Щоби я цього не бачив", - він люто сказав,
І в помиї, й через вікна паски викидав.
Жінка, з страху, плаче, просить, крізь сльози благає:
"Не роби - великий гріх", - в розпачі прохає.
Чоловік був невгамовний, таке витворяє,
Покидав, порозкидав й в контору тікає.
Там зустрів він голову й щоби згоноритись,
Починає цей партієць-бригадир хвалитись.
"Я сьогодні своїй жінці такий урок дав,
Що усі паски й бабки в помиї кидав".
Голова з лиця змінився, аж шапку зібгав,
Побілів і помарнів й з лихістю сказав:
"Ну, ти й дурень! Та це ж хліб! - й рукою махнув, -
В голові своїй нікчемній ти це не збагнув?
Це ж насушний, він святий і йому втішатись,
Кожній крихті і шматочку чемно поклонятись.
Люди з голоду вмирали, так хліба жадали,
А ти - паски у помиї, дурість тебе взяла!
Страшно слухать й говорити про поступок твій.
Ти ж хлібороб! Як ти міг труд осквернить свій?"
Пройшли роки, пролетіли, інша влада стала,
Та поступок бригадира люди пам`ятали.
Він захворів на легені, рак його з`їдає,
В Страсні дні своє життя він вже доживає.
І так хоче до Великодня чоловік дожити,
Й свяченої пасочки спромогтись спожити.
Так чекає, так жадає, в вікно зазирає***,
Свою жінку з кошичком з церкви виглядає.
Вже біжить вона скоренько і хвіртку втворяє****,
Лиш ступила на подвір`я - чоловік конає.
Не дав Господь грішнику паску скуштувати,
За скоєний злочин з хлібом - слід відповідати.
"Хліб насушний, дай сьогодні", - молимось до Бога,
Щоби був він повсякчас, завжди є тривога.
Господи великий Боже, нам гріхи прости,
Від поступків необачних спаси й сохрани.
*бабочки - солодкі пасочки,
**бляшки - форми для випікання,
***зазирає - загладає,
****втворяє- відчиняє.
с.Нижні Станівці, Буковина, 25.04.2018
