04.06.2018 15:32
для всіх
226
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Місячної ночі...

Місячної ночі...

в бентежній тиші -

спогади пред очі.

мов книжні сторінки

розгорнуті у попіл в попелищі, 

один за одним, 

в небуття.

той сірий попіл невагомо

на крилах темних враз

подовжений у світ

ілюзії, 

фантазій і оман... -

там всі шляхи

у заростях тернових.

і лабіринти хитрі там

в безвихідь, 

в кут глухий, 

у загадку

і страшну таємницю.

там з вишкіром, 

з хихиканням рипливим

з гидот гидота - зрада!

аж зашкарубла вся у злі

сестра терору, вбивств і воєн -

середній палець від її руки

у світ обіцянкою миру в сьогоденні.

там схід і захід сонця день у день -

лиш мить одна єдина.

і зорепад 

надій і мрій, 

безмовний сум, 

кохання, 

розпачу, 

безглуздості учінків...

в уламках часу там

мигтіння тіней і облич

знайомих і чужих, 

незнаних, 

милих, 

осоружних, 

з ворожим вереском погроз, 

пітьма і холод...

...холод...


усе життя у спогадах подій... -

лиш мить і крапка поміж зір, 

в безмежності життів, 

в бентежній тиші місячної ночі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.06.2018 02:52  Серго Сокольник => © 

Оригінально пишете, Еме) Респект)

 05.06.2018 09:22  Тетяна Белімова => © 

А починалося так мирно і затишно... Зійшло на зраду...

 04.06.2018 17:02  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш неймовірний. Якесь тривожне утаємничення не покидає до останнього рядочка. Мабуть, навіяне недавнім місячним затемненням.
Особливо про ту гидоту з гидот відчулося. Влучно і символічно.