05.06.2018 11:38
Без обмежень
62 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

Пробіжка під каштанами

Ну от, я вперше в житті взяла участь, ДОБРОВІЛЬНО (!), у пробігу разом з тисячами людей. І, чесно, до останнього не вірила, що таки побіжу, навіть коли зголосилася та отримала необхідний реквізит. Але ось це сталося. Вчора. Мої емоції ще досі не зовсім вляглися, однак попередні висновки вже можна зробити.

По-перше, мені сподобалося бігти в центрі Києва, коли персонально для тебе (і надцяти тисяч учасників) перекривають якусь нереальну кількість вулиць. Дідько його знає, де взявся той позитив, бо мене серйозно дратували люди, які просто йшли, плуталися під ногами, заважали нормально розігнатися, розтягувалися на всю ширину дороги, не даючи їх обминути…

Час від часу виникало бажання позичити в когось Калашникова, щоб розчистити собі маршрут, але, дякувати богу, обійшлося без трупів ;) Однак, не зважаючи на увесь цей дискомфорт від величезного натовпу (а я ще той шанувальник груповухи!), звідкись взялося відчуття добрячого драйву, а потім і куражу, який змушував бігти, коли всі йшли чи взагалі ставали перепочити.

Облом стався на фініші, коли я таки розігналася наприкінці Володимирської, плануючи ефектно завершити дистанцію, але вже перед Михайлівською площею натовп зробився такий, що взагалі вдавалося ледве переставляти ноги, не те що красиво увійти в арку. Тому наступного разу, якщо доживу, побіжу в спортивному забігу: там, принаймні, менше людисьок ;)

По-друге, атмосфера заходу виявилася класною: доброзичливою та дуже святковою. Цьому немало посприяли колеги з моєї компанії, з якими ми робили веселі фото, спілкувалися та жартували в очікуванні старту. А ще – мої дорогі рідні вболівальники, які прийшли мене підтримати зі смішним, власноруч розмальованим плакатом. Їхня енергія та родинне тепло, якими вони щедро поділилися зі мною, спонукали бути сильною, швидкою, позитивною та налаштованою на успіх.

По-третє, і це найдивніше, – мені раптом було комфортно почуватися частиною великого людського організму, об’єднаного чимось спільним. Зазвичай, мені незатишно, мулько й незручно на таких масових (і немасових теж, якщо там беруть участь понад 5 учасників) святкуваннях, тому я не ходжу на велелюдні концерти, спортивні матчі, дні міста тощо. Однак щось змінилося, принаймні, вчора. Це був цікавий новий досвід.

І – ні, я не побіжу негайно брати участь у найближчому марафоні, а спокійно вийду на свою звичайну пробіжку у Биківнянський ліс, де на мене чекають мої улюблені сосни та майже безлюдні піщані просіки. Бігтиму і насолоджуватимуся тишею, спокоєм та можливістю побути наодинці з самою собою. Але час від часу я згадуватиму про той феєричний пробіг під каштанами, черпатиму з пам’яті емоції та незвичні відчуття і – хто зна! – раптом знову захочу пробігтися разом з кимось поряд…



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «The Post (Секретне досьє) / Кінофільм | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Темні часи / Кінофільм | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;