07.05.2011 18:40
1147 views
Rating 5 | 3 users
 © Ярослава

Зі святом перемоги!

Чи не здається вам дивним те, що в нашій країні про ветеранів згадують лише на свято дня перемоги? Всюди з’являються люди з георгіївськими стрічками. Жовто-чорні кольори мерехтять всюди – на автомобілях, сумках, рюкзаках, одягові. Деяким «оригіналам» вистачає розуму затягти стрічку замість шнурків в кедах та підв’язати волосся. Мало хто знає, що кольори стрічки означають дим та полум’я і є знаками особистої доблесті солдата на полі бою. Для наших дідів ця відзнака була особливою, адже вона вручалася не кожному. І в що перетворили цю відзнаку наші сучасники? Модний тренд травня. Сумно… 

Наближається 9 травня. І надходить хвиля «вдячності» ветеранам. Представники влади готують помпезні виступи про заслуги ветеранів, про те як їм вдячні нащадки, б’ють поклони та цілують руки за «мирне небо над головою». Дарують цілі оберемки тюльпанів, нарцисів та бузку. Деякі, найбільш щедрі, катаються від ветерана до ветерана з «гуманітарною допомогою» та солодкими промовами зі словами вдячності та вірою в краще майбутнє. Нещасні старенькі пускають сльозу з думкою про те, що тоді в 45-му теж вірили в краще майбутнє, у вдячність нащадків. Вони отримали цю вдячність. Щороку отримують. На 9 травня. 

Тільки в цей день до стареньких з’їжджаються діти та внуки, привозять гостинці та сідають слухати історії про бойову молодість. Раніше приїхати не могли ніяк – робота, навчання, клопоти… А те що допомога або хоча б елементарна увага потрібна не лише на 9 травня ніхто не задумується. А якщо й задумується, то «світ не без добрих людей». Типова українська ментальність – моя хата з краю, нічого не знаю… 

До Дня перемоги міста починають майоріти плакатами та постерами з написами «Дякуємо за перемогу!» та «Слава захисникам!». Ми ж дякуємо лише раз в рік. Щоб сильно не звикали. 

Дуже цікавим є те, що весь інтернет майорить листівками зі зображеними ветеранами, що плачуть, та підписами «Спасибо за мирное небо над головой!». До кого звертаються зі словами вдячності автори зображень? До 90-річного дідуся, який про комп’ютер колись по радіо чув? 

«Если ты хочешь сказать Спасибо! Жми сердечко» - надпис над листівкою в соціальній мережі. Цікаво, кому зігрівають серце ті сердечка? Точно, не ветеранів… Адже ж це так важко підійти до людини і в очі їй сказати «Дякую!» - кожен з нас знає якогось ветерана ВВВ – сусіда, знайомого і, навіть, родича. Звісно, легше сидіти і клацати на «сердечка». 

«Ми в цілому змінили ставлення влади до ветеранів. Скасовано ганебну практику календарного святкування. Влада буде опікуватися ветеранами, як кажуть, щодня. А якщо хтось із чиновників цього не зрозумів, то безумовно він це зрозуміє, але буде пізно.» - з промови В. Януковича до Дня перемоги. 

Сумно… 

Україна 7 травня 2011 р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Нарис, До Дня Перемоги, Для дорослих, Для вчителів, Для бабусі [для дідуся], Для студентів, Про політику, Про Батьківщину, Про сучасність

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Лист третій». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Лист другий (...який ніколи не побачить свого адресата)». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ярослава.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.07.2011 15:06  Оля Стасюк => © 

Дуже гарно. Порушені важливі життєві проблеми...

 07.05.2011 18:54  Лані 

Сумно, але так створено світ, вдячність не може бути довговічною. Мене, наприклад, цікавить ще питання, як довго ще взагалі буде згадувватись ця війна, багато хто, як виявилось, навіть не знає років її початку та закінчення.

Публікації автора Ярослава

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо