Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.06.2018 17:56Казка
Про добро  Про тварин  Про казку  Про дружбу  
Рейтинг: 5 | 2 гол.
Без обмежень
© Лора Вчерашнюк

Казка про Кота-злидаря та Ченця-скрипаля

Лора Вчерашнюк
Опубліковано 08.06.2018 / 46289

Жив собі якось на світі Кіт-злидар. Не те, щоб він був один такий на весь світ - ні, але будемо говорити саме про нього. І народився він у гарній і теплій хаті, мати з батьком були, муркотіли йому під вухом. Але віддали котеня у іншу хату – і зостався він без турботи і захисту своєї ніжної кицьки-матусі, без її знань безцінних – як в мирі з людьми жити, що робити, щоб десь на смітному місці не опинитися – без смачної їжі, без молочка жирненького, без теплого місця біля пічки.


І ось маленьке котеня вперше получило виволок від Хазяйки нового дому, за те, що калюжу посеред кімнати зробив. І за вухо його тягала, і носом тикала у шкоду. Малий розкричався як всі діти, вирвався із рук її і втік через відчинені двері на вулицю.


Забрався він під кущ густий, щоб не знайшли, причаївся і тихо мурчить-скиглить. І хто знає, що було б далі, але – трапилося саме так, як трапилося. Почув його хлипання вуличний кіт – драний-передраний із жовтими хижими очима, підійшов хвацько, почухав собі за вухом і сказав:


- Що, малий, вигнали за шкоду?

- Так, - мявкнуло кошеня. І розповіло, тремтячи всім тілом на холодному дворі, що трапилося.


Кіт криво посміхнувся :


- Так, кожен кіт має таку кривду у своєму житті. Нічого, малий, не переживай, і це владнається.

- Але що ж мені робити? Я не хочу, щоб мене штурхали і за вуха тягали більше. Як мені зробити, зрозуміти, чого Хазяйка від мене хоче.


І такий битий-перебитий дворовим життям Кіт сказав:


- Не треба їм коритися. Ти маєш показати свій гонор, своє шляхетне походження. Бо бачу ось по тій плямці на спині, що походження у тебе не просте, може діди-прадіди десь у царських палатах жили та людських дітей вченими казками бавили.


Кіт скоса глянув на зачарованого такими новинами кошеняту. Попавсь!


- Тому вертайся до хати і – зроби цю ж шкоду їй на шкарпетки – покажи, що ти воїн і кров твоя не проста. Прощати таку страшну образу не можна.


Малий прислухавсь до слів свого мудрого вчителя і все зробив, як той і навчив. І вже зранку з криками був викинутий через вікно, а далі – через паркан. І так почалась нелегке, але горде життя кота-злидаря. Скоро він зустрів таких же злидарів, навчився у них ще цікавих фокусів, як обманювати дурних та страшних людей, як видурювати їжу, а потім гадити-шкодити на порозі і втікати мерщій, бо могли і догнати і вперіщити під хвоста дуже болюче.


Але історія наша іде далі. І ось - ішов якось Чернець-скрипаль по дорозі немощеній. Глянув – кіт лежить, ледь диха. І такий вже жалюгідний вигляд у нього, що пожалів той його, підняв – дав трохи хліба і квасу із фляжки. Кіт повів оком і відвернувся.


- Ну, пробач, ковбаси не маю, - хмикнув Чернець, сів, підпер спиною стовбур високої берези і заграв на своїй скрипочці. І так вже він грав, що Кіт той, забувши честь котячу, благородну, піднявся, підпер лапою щоку – і заплакав. Не бачив такого Чернець. Оце так кіт, оце так дивина. Хліба-квасу не бере, ледве диха, а під скрипку плаче. Хіба з собою забрати? Дивувати людей таким небувайлом.


Але Кіт витер сльози, отряхнувся і раптом кудись зник. Чернець оглянувся навкруги – ніде Кота не видно. Ну, пішов то пішов. А я ось багаття розведу, погріюсь, та й вечір скоро – куди йти?


Зібрав хворосту Чернець, дістав сірники, запалив вогник – та такий гарний і веселий. Повечеряв куском хліба і парою ковтків квасу, сидить, вогником милується. Аж раптом – Кіт – старий знайомець, біля нього стоїть і птаху зубами тримає, в очі дивиться – мовляв, це тобі. Здивувався Чернець такому чудові – це ти за пісню гарну мені приніс? Що ж, дякую, поїмо сьогодні дичини.


І була у них багата вечеря – і Чернець скрипку дістав і грав – Коту, зорям, високій березі. Відлуння чарувало все навкруги і несло далі-і далі хвилі душі скрипаля. І дивувались – хто це не спить і зачаровує серця?


А Чернець і Кіт скоро полягали спати. Кіт – біля багаття, якого давно уже не знав. Чернець, чуть подалі, біля струмка, щоб чути його чисту пісню надії і радості.


Що ж було далі? Як ви і вгадали, життя Кота-злидаря змінилося. Вони з мандрівним Ченцем потоваришувались, і кращого і вірнішого друга Чернець ще в житті не мав.


Не дарма кажуть – з ким поведешся, від того і наберешся. І добре, що є шанс у кожного на зустрічі, які змінюють життя на краще – щасливе і радісне, широке і дійсно величне з добротою, повагою, усмішками і турботою одне про одного.

м.Київ 2008р.
11.06.2018 Поезії / Вірш
Сказка про Ерему-богатыря, Про подземного Царька, Про красавицу-девицу – Леса Скального Царицу / Стихотворение | Лора Вчерашню
Попередня публікація: 05.06.2018 Поезії / Байка
Пес, що хотів вовкувати / Байка | Лора Вчерашнюк
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Таємнича пожежа
19.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Зовсім трішечки
19.06.2018 © Анатолій Валевський / Казка
02_ Чарівна яблуня (Частина №2)
19.06.2018 © Анатолій Валевський / Казка
02_ Чарівна яблуня (Частина №1)
19.06.2018 © Панченко Вадим / Мініатюра
Фламінгові крила
Казка Про дружбу
08.06.2018
Казка про Кота-злидаря та Ченця-скрипаля
06.06.2018 © Анатолій Валевський
01_Мандрівка опівночі (Частина №2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2
Переглядів: 11  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.06.2018 00:21  © ... для Панін Олександр Миколайович 

І шляхетний - і мисливець!!!!! Дякую, що прочитали))))) 

 08.06.2018 22:37  Панін Олександр Мико... для © ... 

Шляхетний Котик
Для мандрівного Ченця -
Справжній скарб. 

 08.06.2018 18:06  © ... для Наталія Старченко 

Дякую за теплі слова))))))

 08.06.2018 18:03  Наталія Старченко для © ... 

Дуже цікаво!.. І повчально. А ще - обнадійливо. Ви чудово пишете. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
20.06.2018 © Суворий
Справа української автономії в Польщі (квітень 1938)
19.06.2018 © Суворий
Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)
18.06.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Розвиток мови — ознака її життя
18.06.2018 © Суворий
Смерть убивці Симона Петлюри (березень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.11.2014 © Серго Сокольник
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
05.04.2012 © Т.Белімова
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди