Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.06.2018 06:01Психологія та стосунки
Про людину  
Як зупинити розростання негативної реакції
Рейтинг: 5 | 2 гол.
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Як зупинити розростання негативної реакції

«Щоб усвідомити навколишній світ,
потрібно знати його у всіх подробицях.
А оскільки подробиць тих майже без кінцева кількість,
то і знання наші поверхневі та недосконалі…»
Ларошфуко.
Гаврищук Галина
Опубліковано 13.06.2018 / 46330

Люди створені для того, щоб почуття й емоції свої плекати. А потім дух Всесвіту переробляє їх в енергію, якою заряджається усе кругом – Темрява та Світло, а також інша суть.

Якщо емоцію свою ви затиснули, не випустили з себе, – то функцію людини не виконали. І нащо ви тоді? Почнете хворіти, – це душа намагається пояснити, що шкоду собі робите. Ви можете приглушити її ліками, – тоді вже простір буде лікувати по-своєму... через обставини, які душевний біль несуть або приниження – варіантів безліч. Допоки не почнете цікавитись, – чому все так, для чого?

Справжні таємниці є прості й доступні всякому, їх видно кожний день. Картина нашого життя – шамотна дошка. Чорне і біле необхідне однаково, бо на границі – перехід до розвитку. Тоді є рівновага.

***

Шукати відповіді для вирішення проблем треба саме тоді, коли серце хоче. Бо, як розум скаже, то діяти будете насильно. І коли комусь кажете, що треба робити, а він не має на те свого бажання – насилля це. Якщо себе змусити змінюватись без внутрішнього запалу – знущання над собою! Тоді внутрішній стан відобразиться на оточенні і стане над нами насильник в образі любому, навіть у вигляді вірусу чи хворі.

Негативні емоції, що йдуть від серця на свій захист, чи когось – є необхідними. Це негатив, який повинен існувати при здоровій самооцінці для позитиву, рівноваги, дії, змін.

Нещирість у прояві почуттів, самозаспокоєння і рівновага – це насильство. По правилах живемо, коли мовчати треба зі страху перед сильнішим. Виходить, силуємо себе терпіти. Усі разом підтримуємо програму насильницьку коли працюємо без задоволення, як мовчимо і терпимо... Сумарне те терпіння відображається на країні.

Є різниця між поняттями – помститися і давати здачу. Помста – гнилий негатив, шлак. Здача – чистий негатив. Після того, як себе чи когось захистив, – тоді спокійно. А після помсти – знову в гніві. Не матиме тоді людина спокою, далі буде лютувати при спомині, словами паскудними підливаючи помсту, – це гниль, хвороба.

Не закликаю вас махати кулаками. Це – перший вимір, який нічого не змінює. Тільки думка сильна та безпечна. Усе, що нам дається, – для зцілення. І винного нема, а тільки – люстерко наше. Підказки нам, з чим працювати треба.

***

Розберемо два види енергій – високочастотна (подивіться на долоню з щільно приставленими пальцями) та низькочастотна ( пальці віялом). Природна функція людини, яка має божественний початок, − своїми щирими (відповідними до події) почуттями та емоціями виробляти енергію високих частот для всесвіту. Це позитивні і негативні заряди, що компенсують один одного та утворюють рівновагу.

Коли ми реагуємо на щось, то затрачаємо свою живу енергію. Це пряма трансформація емоцій та почуттів у заряди певного полюсу.

Наша свідомість знаходиться у плазмі загальнолюдської сфери свідомості, яка виглядає як павутина, що рухається… Або крапля в морі… Материнська свідомість всюди. Це дух всесвіту, океан, в якому ми живемо та щомиті створюємо новий баланс своїми думками, або новий план для відображення сьогодення.

Половина виробленої людьми та Землею живої енергії задіяна в процесах обміну – за отриману від Сонця енергію віддає свою. Вона випромінюється у наш внутрішній простір та космос, частково підтримує всі земні процеси, обертання планети навколо своєї осі, її розумний шлях по орбіті та обертання сонячної системи навколо центрального світила (і далі по зростаючій складовій взаємодії суміжних галактик та їхнього обертання навколо енергетичної чорної діри)…

Надлишковий позитив та негатив кожної людини вливається у плазму ментальної павутини та шукає собі пару для рівноваги. Загальна свідомість розумна і спонукає людей до рівномірного вироблення позитивних та негативних зарядів, навіть різними фізичними тілами. Для прикладу: негатив зловмисника парується з позитивом праведника і компенсується.

Уточню – абсолютного добра та зла не існує в чистому вигляді… Перебір добра має багато шансів прирівнятися до недобору. Трохи ріже вухо, але якщо заглибитись в надмірну доброту, то вона часом виливається у дурість або відмову від свого заслуженого блага. Шкодить іншим через дароване володіння речами, яких та людина не заслужила і перетворилась на паразита в прямому значенні. Деколи взагалі починається деградація або фанатизм.

***

Чиєсь відношення до нас вказує на власні вади, яких ми не помічаємо… Такий собі інстинкт збереження гордині. І розумові зовсім не вигідно про це казати, адже він може принизити свою значимість та признати важливість зв’язку людини з серцем. Воно у разі розходження зовнішнього та внутрішнього світогляду відкликається неприємними відчуттями. Компас серця − «не хочу» або «хочу» всупереч всякій поверхневій рації…

У випадку насильного стримування відповідних реакцій (через страх, такт, правила поведінки, вигоду) ми не виробляємо того, чого від нас хоче простір чи люба сутність, що спровокувала обставини. Куди поділася емоція? Залишилась не реалізованою, потрапила у в’язницю до нашого тіла. Саме ці непроявлені емоції пізніше стануть причинами всіх хворіб фізичного тіла та видимих життєвих проблем.

Штучно створена рабська поведінка під час вимушеного терпіння. Людям соромно за слабкість і вони намагаються не помічати як на серці шкребе… Тут-то розум і бере над нами абсолютну владу. Всередині в цей момент немає спокою, ми не можемо чути ніякі підказки, окрім голосу поверхневої логіки. Ми тільки що підтвердили статус раба і нам нічого не залишається окрім того, щоб бути виконавцем програми своєї немічі…

Під час такого знущання над собою зовні поведінка людини виглядає позитивною, але не є щирою всередині. Тоді це низькочастотна енергія, яка є результатом самообману, не відповідає реальності…Брехня – коротше. Такі заряди ніколи не будуть скомпенсовані, вони не потрібні всесвіту… Це як вірус чи шлак, котрий стає перешкодою для циркуляції чистих високочастотних енергій. Він-то і потрібен низькочастотним сутностям для харчування.

Вони зацікавлені у зацикленні людини та переборі реакцій на любу подію чи слово. Паразити не можуть виробляти енергію, а лише забирати її від людей. Такі собі вампіри… Часом люди використовують для себе всього 5-10% енергій, які виробляють для себе, а 40% зжирається армією присосок. Це виглядає як втрата сили через химерні уявлення чи мрії, показову доброту, вимогу любові в обмін на свою самопожертву, ненависть, хвалу, заздрість, депресію, образу та все, що тягнеться за нами з минулих жалів… Ще більша проблема, коли людина замість блага для себе (як поштовх до переміни чи розвитку) бачить тільки негатив навколо і перевершує всі допустимі межі у його продукуванні. Тобто сама народжує нову паразитарну суть…

***

Технічний відступ(можна не читати, як у «Війні та мирі» про війну).

Подивимось на технічну сторону існування природного потенційного поля Землі. ЇЇ заряд під час однієї тільки блискавки чи урагану більший, ніж енергія всіх створених людьми електростанцій. Для неї це вільна напруга, яку ми маємо право використовувати.

Поверхня Землі має від’ємний заряд, зовнішня сфера – позитивний. Вектор напруги електричного поля Землі направлений вниз. Біля поверхні потенціал заряду найбільший. В кожній точці ці заряди ( плюс і мінус) компенсують один одного. Тому ніякий вольтметр нічого не покаже. Але вони існують!

Якщо поставити провідник вертикально, то знизу до верхньої точки по ньому потече струм (від’ємний заряд). Зверху до вершини прута спрямовуються позитивні заряди, як до сонечка, − для компенсації негативних зарядів. Подібно до салюту, але в протилежний бік.

Потік зупиняється та утворюється врівноважене поле.

Коли надлишкові заряди у верхній точці провідника постійно звільнювати, то по провіднику знову потече струм, бо поле не скомпенсоване.

Це принцип існування електричного поля землі, викликаного її магнітним полем. Вічна енергія, яку людям бракує розуму взяти задарма.

Можна розряджати верхню точку котушкою Тесли (блискавка під час фокусів), при цьому підключити внизудо провідника акумулятор та накопичувати безплатну енергію. Питання тільки у збільшенні швидкості розгону цих частинок, але і провідник може бути у вигляді спіральної котушки (!).

Тут є певні складнощі, які потребують кмітливості та виходу за межі відомих принципів. Розряджати провідник також можливо по-іншому, − другим провідником чи землею…

Але щось блокує наш розвиток. Це «щось» є те, чого ми заслуговуємо, виходячи з точки зору свого спільного нутра. І не дозволено одному розумнику дати приз тим, хто повинен страждати від свого сміття…

Таких винахідників було немало в історії Землі. І всіх їх нейтралізовано.

Підказки у вигляді схем на полях…

Пристрій Олександра Фабрістова, який суперечить законам фізики, але вже більше десяти років працює безупинно, використовуючи гравітаційне поле Землі…

Генератор постійного струму Адама Тромбіна, який запрацював ще близько сорока років тому, − конфіскований Бушем.

Подібні пристрої Джона Біддіні (близько тридцяти років назад), чи Джона Хатсона (п’ятнадцяти)…

Це був шок для поважних правлячих кругів, які стримують наш розвиток, виконуючи програму рабського існування людей… Вірніше, зовні відображають наші внутрішні вади, як дзеркало…

***

Так само і в людей. Кожен негатив врівноважується позитивом та навпаки. Реальні події завжди мають рівну кількість протилежно-заряджених частинок. Більша кількість вироблених позитивних зарядів в енергетичному полі людини пускається як потік по колу. Деколи її реально видно оком як світлий ореол над головою. Тоді любий негатив врівноважується миттєво. Звичайній людині це не під силу, бо надмірна присутність світла супроводжується надмірною компенсацію негативних імпульсів, які перетікають від інших і є над болючою через співчуття.

Коли таке «просвітлення» наступає у чистих духом людей, то в них відкривається третє око та зв`язок з Матір`ю живого духу, помічаються всі нечистоти в загальному тілі. Ні про яке особисте щастя в такому випадку не може бути і мови… Здебільшого такі мудреці впадають у подальшу поверхневу бездіяльність та працюють подумки – уявою. Очищають наш простір від гнилі. Так створюються чисті посили, які компенсують собою невірно зрозумілий негатив іншими особами.

Надмірно вироблені негативні заряди також утворюють навколо людини своєрідну котушку. Чекають на вироблення позитивних поряд з господарем. Часу очікування не знаю. Визначається по самостійних відчуттях. Для страхування половину «зайвого» вбирає в себе Земля.

Уявимо, що наш негатив довго не має компенсації. Прийшло зациклення і все тут. Енергетичне поле не надувна кулька, має межі магнетизму. Негативні заряди збільшують швидкість обертання навколо нас як коловорот, щоби втриматися біля нашого тіла. Все нові й нові додаються. Вже неможливо більше стримувати. Адже є вірогідність збільшити швидкість коловороту до критичної межі та втягнути в себе енергію з простору, яка людині не належить. Щось подібне спостерігається по аналогу, коли комусь безконечно мало того, що має…

Тоді ця енергія творчим потенціалом Землі трансформується у дійство спочатку на рівні образної думки, а потім відбивається на фізичному плані буття.

Створюються негативні обставини, які мали би змусити людину діяти через інстинкт самозбереження, боротися. Вона знову гальмує… Все, негатив перетворюється на нечистий викид, бо повторний шанс втрачено. Цей згусток починає обертатись вже самостійно в нашому енергетичному полі, формує оболонку та стає нашим вампірчиком, − перероджується у нечисту суть.

Така новостворена невидима істота бореться за своє існування та вимагає їжі у вигляді повторного емоційного реагування на подію, якої вже нема. Тепер вона є рибкою для щучки. Щоб її з’їсти, до людини підтягуються більші хижаки – паразитарні низькочастотні згустки енергій, які також хочуть жити та рости. Вони «поїдають» нашу підопічну та починають нами опікуватися для народження нових порцій…

Всі виправдання, які можуть зняти з нас відповідальність за свої слабинки просто тішать его. Ми заповнюємо оболонку енергетичних хижаків, які притягнулися до нашої хворої суті. Створюємо та розводимо, так би мовити, нових істот на невидимому плані буття.

Їхнє бажання існувати (в четвертому вимірі вони видимі) також є логічним. Починається процес втручання у наше мислення. З’являються думки, котрі змушують людину звинувачувати когось іншого у всіх своїх бідах, ображатись, маніпулювати, погрожувати, диктувати свої умови та не приймати чужу думку до уваги. Ці бурчання тепер є планом людини, законним спадком творення земного способу існування.

Звичайно ж, у сумарному еквіваленті вони відображаються на Землі без всякого жалю, без продуманого закінчення. Цей надлишок негативу породили ми, а нечисть тільки користується ним. Це катастрофи, війни, каліцтва, смерті. А куди ж його іще?

Невидимим окові сутям не складно знайти місце між нашим розумом і свідомістю та поставити блок, послабити зв`язок і спотворити переклад. Паразит може видавати свої думки за голос свідомості і розум переводить його для свого власника. Людина починає жити чужими думками і продукує для нечисті їжу – терпить приниження або надміру лютує, хоч все давно минуло…

***

Існує один простенький фокус, − коли при згадуванні неприємної ситуації уявляти ірраціональні речі. Придумати різні варіанти «вставок» у реальну подію. Це як творчий експеримент з минулим… для зцілення свого відношення. Наше законне право – уявляти те, що нам хочеться для своїх потреб. І ми запросто можемо створити нову ситуацію, яка б нас розсмішила. Сміх! Він здатен вбити любого звіря в нас, любу образу, помирити ворогів. Він чистить простір від шлаку, який ми наплодили. Зупиняє продукування ненависті та відновлює сили. Логічне мислення замовкає і колесо, яке розкручує гнів, починає рухатись у протилежний бік.

Коли я гніваюся, виказую невдоволення, як і любий мій опонент. А далі вмикаю уяву. Спочатку уявно розсмішити ні себе, ні когось не виходить, бо нема бажання. Тоді шукаю риму до злого віршика, присвяченого даній події. Таким чином переключаюся на творчу думку. Вона в любому випадку чиста, не підливає гнів, а вгамовує. Мало-по- малу, черга доходить і до чорного гумору, а за тим і до сатири. Так змінюється настрій. За тим середина вже готова до сміху. В уяві вимальовуються смішні ситуації між дійовими особами, над якими вже реально можна сміятись. На тонкому плані конфлікт себе вичерпав. Чекай переміни на видимому…

Фізичний план – ніби гальмо, нема миттєвої віддачі. Через годину-дві та людина, з якою ви працювали в уяві сама розсміється в реалі, наче через дурничку, просто-так.

Уявна розмова з дитинкою, вияв любові до неї через ніжне слово змінює її поведінку практично в ту саму мить. Коли дитя в емоційному стані, то не чує голосу, розмовляти чи повчати в цей період нема сенсу. А на тонкому плані таке заспокоєння дуже помічне. Всі діти відчувають звернення до себе…

Не забувайте, що ми у «колі». Добре подумайте, наскільки хочете мати те, що комусь посилаєте.

Ще один важливий нюанс: любе звернення на відстані – це програма поведінки людини, до якої звертаєтесь. Тут є певна небезпека, − якщо слово має певне значення з приставкою «не», то вона в просторі не відображається. «Не шануєш» означає шануєш… «Не сварися» − відповідно «сварися». Справа кмітливості.

Праця над собою – це зміна не зовнішніх атрибутів, таких як насильницьке стримування своїх негативних реакцій, а їхня реальна внутрішня відсутність. Приблизно так: до тебе хтось причепився, а ти кажеш «дякую за підказку про мою ваду». Всередині нема злості, а нове завдання для себе.

Це все буде потім. А для початку подивимось на оточення, в якому ми живемо та усвідомимо науку, яку дає простір…

***

Простота заплутаних відносин – існування двох поглядів на ті ж самі речі – коли розлючені ви та коли спокійні. І, якщо ви знаєте, наскільки хтось поганий, то і вам про це відомо не з чужого досвіду, а з власного…

Розлютитися у мить образи – наш обов’язок. Це чистий негатив і він потрібен світу для рівноваги з позитивом. І все, забули, крапка… Але на таке здатні виключно здорові особистості, − ті, які керовані свідомістю, а не розумом. Бо саме він заставляє людину аналізувати, злитися, шукати помсту, виношувати образу…

Свідома людина зможе попросити розум замовчати та запитає у свого серця : «невже я на таке здатен, що маю цю науку?». А потім вона заплаче. І буде лити сльози до тих пір, поки не виллє весь той біль, що мучить її. Це виглядає як жаль за своє незнання, як очистка від гніву − позитивна енергія, що врівноважує біль. Після сліз і розум мовчить, він безсилий накручувати людину далі, бо негативу вже нема в чистому вигляді. Ця функція організму у багатьох із нас втрачена, вона не вигідна паразитам, котрі керують нашим розумом для продукування надлишку негативу.

***

Коли ми задаємось питаннями невидимих схем, то простір допомагає нашим бажанням, складає план усвідомлення по пунктам. Щомиті ми маємо нові підказки у вигляді наочних прикладів або іспитів. Все прораховано, і не по силах завдання на наші плечі не ляже. Оберігати будуть, щоб не опустились руки...

Уявимо ще один погляд на процес втілення енергій у життя.

Якщо направлені вони, скажімо, на розруху, – будинок розвалився, зірвалось щось, впало дерево, – на тому існування їхнє закінчилось. Трансформувалось у подію. Їх більше нема. Щоб не зупинився обмін, енергії потрібно оживити.

Новий заряд виробляє людина через щирі негативні або позитивні емоції. І все – подія закінчилась… Але звичка перетягувати минулі емоції в майбутнє бере верх…

Конфлікт. Дві людини зі своєю правдою. Дві жертви і насильники два одночасно. Ціль нечисті – зарядити подію надлишковими негативними імпульсами і перетворити у ворожнечу, образу один на одного, яка буде жити і виробляти низькочастотну енергію.

По їхній схемі ми заново переживаємо свої праведні емоції захисту, оживляємо вже мертвий негатив при кожному спомині та переказі тих історій друзям чи взагалі незнайомим людям(благо для них, що зараз є інтернет). Продукуємо його у просторі знову і знову, перебільшуючи реальну подію в тисячі разів з думками незадіяних раніше людей. І не задаємось питаннями « за що це нам?».

Насильство тілесне – це одночасний вихід назовні надлишків негативних емоцій двох дійових осіб. Його не буде, якщо не підпитувати дрібні конфлікти (саме вони накопичують нечисту ємкість до критичного об’єму). Буде збій насильницької програми. Ми мали би давно вже здогадатись, що це справа наших рук... Якби не забували про те, що все наше з нами завше.

Як ведуть себе люди в сліпому конфлікті?

Доводять свою правду. Тим самим виступають, як насильник до співрозмовника. При цьому вважають себе жертвою, бо їх не хочуть розуміти. Те саме відчуває протилежна сторона.

Негатив множиться, бо емоції свіжі. Навіть якщо люди доходять до вирішення проблеми, наче порозумілися ( чи примочки психологічні допомогли ззовні заспокоїтись), свою справу вони вже зробили. Бо мислили в той період у роздратуванні, не спокійно. В результаті все рівно не щасливі.

Прокручуючи в уяві конфлікт, знову заряджають своїм неспокоєм весь простір. Що не так? Чому гризе цей спомин? Чому неприємно? Відповідь проста – раз неспокійно тобі, значить це ще не кінець події.

Шукати треба варіант, допоки не стане тихо на серці. « Це ж неможливо », – скажете. А я скажу, що кмітливість свою природну ви не використали. І лінуєтесь шукати невідомі вам раніше варіанти...

Це був не час для примирення. Мир не прийде в роздратуванні, яке заряджене нечистою енергією. Тільки спокійне мислення має цей дар. Для цього найкращим періодом для порозумінь буде наступний день

03.03.2018 Поезії / Філософський вірш
Незавершеність / Філософський вірш | Гаврищук Галина
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.07.2018 © Іван Петришин / Історія
З Історії Слов`ян
11.05.2018 © Надія / Культура та мистецтво
Новина
30.04.2018 © Вікторія Івченко / Культура та мистецтво
Про незабутню Квітку Цісик: ЗУСТРІЧ У БІБЛІОТЕЦІ
27.03.2018 © Вікторія Івченко / Культура та мистецтво
Про концерт українського акордеоніста Ігоря Завадського в Будинку актора: "333 роки Й.С. Баху"
17.03.2018 © Іван Петришин / Історія
Історія Корінних Американців (Історія США. Частина ІV)
Психологія та стосунки Про людину
06.08.2018 © Лора Вчерашнюк
Борюсь - не обозлюсь
13.06.2018
Як зупинити розростання негативної реакції
28.04.2018 © Лора Вчерашнюк
Где обучают сердечности?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2
Переглядів: 35  Коментарів: 7
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.06.2018 17:26  Лора Вчерашнюк для © ... 

Так - і сльози благодаті-зцілення!!!! Свята вода)))))) 

 13.06.2018 15:55  © ... для Лора Вчерашнюк 

вдячна. І ще безцінні сльози, як дар від бога виганяти біль.

 13.06.2018 13:28  Лора Вчерашнюк для © ... 

Гадаю, якщо Так вчити жити змалку - то і майбутнє засяє!!!! Добре, що потрібна- корисна інформація відкривається людству!!!! І добре, що Ви про це пишете!!!!))))) 

 13.06.2018 10:20  © ... для Лора Вчерашнюк 

Дякую за підтримку. Я коли взнала той спосіб виходу з неприємностей, наче навчилась жити... 

 13.06.2018 10:16  Лора Вчерашнюк для © ... 

Сподобалось!!!! Сміх - дійсно працює і позитивна творчість-римування!!! Корисна стаття для того хто, ХОЧЕ себе змінити, трансформувати))))) 

 13.06.2018 08:48  © ... для Ольга Моцебекер 

Дякую за розуміння. 

 13.06.2018 08:28  Ольга Моцебекер для © ... 

Цікаві думки, про сміх - так, гарний нейтралізатор негативу. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
09.08.2018 © Суворий
Судетська криза: чехи відкидають ультиматум Гітлера, Європа мобілізується (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Англія та Франція примушують Чехословаччину віддати Судети (вересень 1938)
07.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Чемберлейн їде до Гітлера (вересень 1938)
06.08.2018 © Суворий
Похід Польщі проти української церкви (вересень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
23.02.2012 © Журналіст
27.11.2014 © Серго Сокольник
03.06.2014 © оксамит
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди