14.06.2018 15:58
Без обмежень
81 views
Rating 5 | 4 users
 © Ковальчук Богдан Олександрович

Шлях

Д.С.

я бачив, як міріади зірок одночасно

блищать у твоїх очах, немовби

ти створюєш власний космос, власний Всесвіт, 

де немає нічого зайвого, взятого

з цієї розхитаної реальності.


кораблі повільно йдуть на дно, 

залишені напризволяще навіть старими капітанами

з побитими вітрами обличчями. А все тому, 

що колись зірки вказали їм на хибний шлях

неправильні очікування та цілком собі марні у своїй самоті

сподівання на світанок.


нумо перетворювати все довкола на

безмежне кладовище покинутих кораблів!

наш світанок неодмінно настане тому, 

що зорі у твоїх очах приведуть нас

до безлюдних пристаней.

Київ 14.06.2018



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Верлібр, Про любов, Про дівчину, Про прекрасне

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «У місті / Верлібр | Ковальчук Богдан Олександрович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Позняки / Ліричний вірш | Ковальчук Богдан Олександрович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ковальчук Богдан Олександрович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.06.2018 13:47  Панін Олександр Мико... => © 

Дякую, Ви теж!" 

 27.06.2018 13:07  © ... => Панін Олександр Миколайович 

І вам щасти — в усьому і завжди! Ви — крутий автор! 

 18.06.2018 10:02  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую! ;-) 

 18.06.2018 08:43  Тетяна Ільніцька => © 

Ну звичайно))) Уже до пенсії - через дорогу перейти)))))
А про мову Ви дуже файно написали на ФБ! Мене також верне як від іншомовного контенту, так і від пуристів, які втрачають свідомість від будь-якого неологізму. 

 17.06.2018 19:16  Панін Олександр Мико... => © 

А безлюдні пристані,
Це не пустеля:
Спливають "Летючі Голландці"
Розбитих кохань,
Привиди закоханих
Заздрять нам "срібною" заздрістю:
"Молоді, ви - живі,
Для вас нічого не скінчилось,
Не починалось ще,
Навіть

Любіть і щасти
Вам! 

 15.06.2018 11:35  © ... => Тетяна Ільніцька 

Чому відразу деструкція, пані Тетяно?)) І я вже не такий і молодий... :-(( 

 15.06.2018 09:05  Тетяна Ільніцька => © 

От що значить молодість))) Це завжди деструкція! Читаєш і розумієш, що автор ще молодий-молодий)))) 

Публікації автора Ковальчук Богдан Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо