14.06.2018 22:35
Без обмежень
45 views
Rating 0 | 0 users
 © Григорій Божок

Очі завидющі

Очі люди завидющі мають,  

Від себе курка лиш гребе,  

На шию ближньому сідають,  

А Бог мовчить собі з небес. 


Слава добра іде пішки,  

А погана мчить конем,  

Тримай міцніше віжки 

Аби не виглядіти пнем. 


До похвали з нас кожний ласий,  

В ній міри всякому нема,  

Мед і цукор замість квасу - 

Вершить тут Бог чи Сатана. 


Спілкуються Зозуля й Півень 

І сонце сяє їм з небес,  

Як кажуть, «рука руку миє»,  

Немає світу без чудес. 


Осел, почувши солов’я,  

Йому став півня вихваляти: 

Терпить базікання земля,  

Бо всім вона на світі матір. 


Свою голову не вставиш,  

Очі, вуха, ніс і смак - 

В добро чи зло, тож від обставин 

Підтримку маєш чи тумак. 


Щастя й нещастя від очей 

Та лиш ними світ нам милий,  

Стільки лиха, бід, смертей – 

Радість життя завжди єдина! 

Рожни. 25. 05. 2018р.,



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Сатиричний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Не так злії воріженьки / Драматичний вірш | Григорій Божок». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Покуття / Релігійний вірш | Григорій Божок». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Григорій Божок.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Григорій Божок

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо