Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.06.2018 12:12Мініатюра
Про друзів  Про Батьківщину  Про життя і смерть  Про душу  
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Панченко Вадим

Фламінгові крила

Панченко Вадим
Опубліковано 19.06.2018 / 46382

В деякому царстві, триклятому Государстві, жили - не тужили два хлопчика - Петя і Вася. Разом ганяли на пустирі драний резиновий м`яч, разом лазили по закинутих «стройках» та смітниках, разом грали в фантики - цікаву гру з папірцями від небаченого заморського дива - жуйки. Ще вони разом ходили до школи, де кожного дня зустрічали свого однокласника - Інокентія Семеновича. Інокентія Семеновича привозили до школи на великій чорній "Волзі". І забирали теж. Папа у Інокентія Семеновича був начальником в раю, тобто очолював Райком. Петя і Вася не знали, що це таке, але якось внутрішньо ніяковіли, порівнюючи себе з Інокентієм Семеновичем.


Жили наші друзі, жили… і непомітно виросли. Петя пішов у армію, а Вася в інститут, а вже потім у армію. Петя повернувся до батьківської хати і став водієм великого жовтого автобуса. А Вася зник в нетрях науки.

Пройшли роки. Царство-Государство під впливом таємничих променів з космосу, злегка мутувало і назвалося Державою; райком теж змінив свою назву, а тато Інокентія Семеновича пішов на заслужену пенсію. Сам же Інокентій Семенович виріс, оперився і перетворився на прекрасного міністра. Внутрішніх, як не дивно, справ. Взимку він відлітав у теплі краї, і крила його власного літака блищали в променях західного сонця над Лазурним берегом. Інокентій Семенович звив своє родинне гніздечко на лагідних берегах Середземного моря, обзавівся яхтою, парою допоміжних квартир у центрі стольного граду, ну і табуном коней, схованих під капоти різних красивих іноземних машин. Інокентій Семенович часто з`являвся на екрані державного телевізора. Вчив молодь патріотизму, пояснював, які важливі духовні скріпи. Його виступи часто дивився Петя, який на той час теж виріс, але в запеклого маршрутника, з прирослою до губи цигаркою та залишками соняшникового лушпиння на пузі. І ще - з вічним балоном теплого пива під кріслом. Петя не любив Інокентія Семеновича. Він згадував свої шкільні роки, згадував чорну "Волгу", думав про яхту і фламінгові крила Інокентія Семеновича і тихо його ненавидів.

Одного разу, повертаючись з роботи додому, Петя почув, як хтось гукнув його з вікна красивої іноземної машини. Петя придивився і з подивом впізнав Васю! Вася був весь дорогий і красивий: красивий костюм на красивому тілі, красива краватка на шиї, а на ногах – красиві і блискучі туфлі від Гуччі. Туфлі Петя бачити не міг, але виразно відчував їхній блиск крізь метал і шкіряну оббивку салону. Вася був радий бачити друга дитинства і запропонував поговорити в кафе. У Петі не було грошей на цей дорогезний заклад, але він сподівався, що Вася не виявиться жлобом і заплатить за обох. І не прогадав.

Вася розповів, що він відслужив, потім поїхав в далеке холодне місто, в інститут, потім в заморську країну. Але повернувся, заснував свою справу, а тепер ось - займається бізнесом в інтернеті. Зі слів Васі Петя половину не зрозумів. Але запам`ятав, що Вася має шикарну квартиру, шикарну машину, і часто їздить по світу. На відпочинок або у справах. А Петя... Петя розповів, що у нього був автобус в державному автопарку, і було так нічо – навіть в санаторій одного разу посилали, жолудочний, а тепер ось - маршрутка у господаря. Та й той така сука – майже все відбирає, хоч і впахуєш по дві зміни. Посиділи, позгадувати про дитинство: про пустир, про м`яч і навіть про чорну "Волгу".


Вночі Петя лежав на старому продавленому дивані поряд з остогидлою безформною дружиною і розглядав підвіски люстри «під кришталь», що мерехтіли у світлі сусідньої башти-багатоповерхівки. Сон не йшов. Петя думав про Васю, про його квартиру, машину, подорожі. І про його дружину. Дружину Петя теж не бачив, але добре уявляв: молода, красива, моторошно сексуальна. Петя встав, включив телевізор на кухні і побачив Правильну Передачу. На екрані якісь дурні люди стояли в дурних пікетах – явні нероби і ледацюги. Бо ж нормальним людям нема коли пікетувати – працювати треба! Дурні люди тримали в руках транспаранти, на яких було написано, що влада є кримінальною і корумпованою, що країну розікрали чиновники і, навіть, що САМ є злодієм і вбивцею. Дивних дурних людей пхали в автозак. Петя згадав, як сам одного разу сидів у КПЗ, коли його, злегка п`яного після гулянки на роботі, взяли під білі рученьки і потягли до відділку. Там йому пощастило: сержант, до якого потрапив Петя, виявився добрим - забрав тільки гроші з гаманця і мобілку, а бити не став. І наркоту, як розповідали приятелі, в кишеню не підкидав. Загалом, порядною людиною виявився. А тепер, дивлячись, як пакують дурних руйнівників підвалин і скріп, Петя був задоволений. Він згадував доброго сержанта і сподівався, що цим покидькам такий не трапиться. Тут у кадр попав плакат, на якому промайнув обурливий напис: щось про те, що Інокентій Семенович теж злодій і вкрав з бюджету мільярд. Носій плаката кричав на камеру, мовляв люди тупі і мовчать, а Інокентій Семенович - сволота, а ще живе не в Державі, а літає на рожевих крилах на загниваючий Захід за народний кошт. Крикуну дали по голові кийком, і він замовк. Петя сподівався, що назавжди.

Правильна Передача закінчилася, і Петя поліз в старий холодильник. Дістав почату пляшку, налив чарку, накотив одним махом і задумався. Все стояли перед очима у нього лакові туфлі в іноземній машині. Думав Петя про те, що ось же - одним м`ячем грали, а він... Чому ж так? Чому йому, Ваську проклятому, - ВСЕ, а йому, трудязі-Петі - нічого. Ну ладно - Інокентій Семенович, ну це зрозуміло, йому так Богом написано, але Васька, Васька-то як??? Чорна заздрість і злість підкотили до горла. Петя вставив в рот горлечко півлітрівки і спробував їх втопити в холодно-пекучому потоці біленької. Але злість і заздрість не потонули, а навпаки – сплили ще вище, просто під череп. І тоді Петя прозрів. Рішення спалахом осяяло мозок. Петя побіг у кімнату, де поруч з дружиною спав на розкладному кріслі його син, знайшов в темряві портфель і побіг на кухню. Вирвавши аркуш з синівського зошиту з духовного виховання, Петя взяв ручку і, ледь вгамовуючи тремтіння в пальцях, старанно вивів: "Інокентію Семеновичу, міністру внутрішніх справ.

Доводжу до Вашого відома..."

13.06.2018 Проза / Роман
Глава 3. 2 (Частина друга. машина) / Бог Індерону | Панченко Вадим
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
22.08.2018 © Панін Олександр Миколайович / Мініатюра
Художник (Котячі страшилки)
21.08.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Мачо
Мініатюра Про душу
10.07.2018 © Світлана Нестерівська
Музика в моїй голові
19.06.2018
Фламінгові крила
21.05.2018 © Світлана Нестерівська
Щастя?!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 21  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.09.2018 22:15  © ... для Каранда Галина 

Мабуть Ви дуже рідко новини читаєте. Все з живих людей... нажаль. 

 17.09.2018 20:41  Каранда Галина для © ... 

Невже люди аж настільки зіпсовані?.. щоб лебезити перед тим, кого сам терпіти не можеш... та ще й доносити йому на інших???... брррр, з кого ж ви того петю списали?
Смисли я наче всі уловила: і про лінь-нездару, і про заздрість, і про покору, і про підлість... але аж усе в одній людині... 

 21.06.2018 16:21  Лора Вчерашнюк для © ... 

Так, кожен бачить те, що важливе йому зараз, - як кажуть сім прошарків сприйняття))))) 

 21.06.2018 16:04  © ... для Лора Вчерашнюк 

Мова ж там не стільки про заздрість. Заздрість - лише зовнішній шар. Але головне там інше :) 

 20.06.2018 14:09  Лора Вчерашнюк для © ... 

Заздрість - страшна річ. Не лікується, легко прищеплюється. Чи є антивірус? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.09.2018 © Суворий
Закарпатська криза: Гітлєр проти передачі всього Закарпаття мадярам, Польща - за (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Завершення Судетської кризи: чехи підкорились Гітлеру, нова війна питання часу (жовтень 1938)
18.09.2018 © Суворий
Напад польських військових на українські села Стримба та Кабарівці (серпень 1938)
08.09.2018 © Суворий
Радянською Україною ширяться повстання і заворушення (жовтень 1938)
07.09.2018 © Суворий
Конфлікт довкола Закарпаття: чехи дають автономію, мадяри домагаються анексії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
20.01.2011 © Михайло Трайста
29.08.2010 © Віта Демянюк
22.09.2013 © Тетяна Ільніцька
01.12.2010 © Журналіст
26.11.2011 © Микола Щасливий
10.02.2017 © Вадим Фішер
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди