25.06.2018 00:15
З дозволу батьків18
41 views
Rating 5 | 2 users
 © Віталій Перетятько

Копійку міняю на дівку


Увага, автор поділяє не всі переконання свого персонажа.


Красиві це роблять за гроші, 

А інші – лише за любов :-).

Взуватиму лапті, калоші –

Щоб з ними робити це знов.

Годинник, сорочка, дублянка, 

Екрани, авто, гаманець –

І вже поза ліжком коханка, 

І вже ласкам діви кінець.

Тому дощовик чи кухвайка, 

Мобілка – горіховбивач, 

У хлорці відбілена майка…

Нав’язлива модо, пробач.

Єдине, що маю в активі:

*Сім сотень та стан юнака –

Торкнулась фігури моєї

Метресс сріблолюбна рука.

Горох, цибулинка, яєчко, 

Горішок, капусточка, сало, 

Какао – щоб билось сердечко, 

Аїр – щоб отам не згасало…

Отак і живу півстоліття –

Відколи прийшла сивина.

Ні разу не гриз свого ліктя, 

Бо й гадки не має Вона, 

Що бачив Махна і Петлюру, 

Людей Муравйова стріляв...

Лише якось випалив здуру, 

Що Лесю за руку тримав.

Та краля повз вуха пустила

Украй необачні слова

І ласкою так пригостила, 

Що й досі гуде голова.

Отож не міняйте копійку

На радість очей, живота, 

Копійку міняйте на дівку, 

Що має доступні вуста.


*Сім сотень – вартість послуг молодої

симпатичної повії у 2016 році.


14:25 24.06.2018

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про гумор

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Куріння врятувало / Гумореска | Віталій Перетятько 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Лопата не винна / Вірш | Віталій Перетятько». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Віталій Перетятько.


Мій рейтинг: 3

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.06.2018 08:22  Тетяна Ільніцька => © 

Бо Ти сильно мудро "зашифрував" цього "звичайного українця"... Чого варті оці Твої рядки (???):

"Отак і живу півстоліття –

Відколи прийшла сивина.

Ні разу не гриз свого ліктя,

Бо й гадки не має Вона,

Що бачив Махна і Петлюру,

Людей Муравйова стріляв...

Лише якось випалив здуру,

Що Лесю за руку тримав."

То що ж "звичайна українка" має подумати, прочитавши такий опис? Відразу думаєш, що це якийсь казковий герой, до того ж безсмертний))))
Я Тобі скажу, що порівняльне літературознавство завжди мене цікавило, але руки не доходили до нього. Видно на Твоїх текстах підсвідомо це здійснюю)))) 

 25.06.2018 10:58  © ... => Тетяна Ільніцька 

Таню, ну що Ти вічно порівнюєш моїх персонажів з вигаданими кимось раніше))). Мій персонаж - звичайний українець, який через правильно розставлені пріоритети економить на радостях живота і очей - щоб мати можливість порадувати усе тіло))) 

 25.06.2018 08:37  Тетяна Ільніцька => © 

То це ж хто герой цього твору? Вічний жид? Марко Проклятий? Безмертний горець Дункан Маклауд? 

Публікації автора Віталій Перетятько

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо