Світанок в літо
віршування в окупації
крокувати сліпим до світла
по колючих дротах в літо.
по дорозі битій - каміння
і у небо руїн тління.
і збігають дими небозводом
в світанкові червоні води
водоспадом чуттів, кохання
у чеканні на день останній.
потойбіччя регоче сходом.
і до часу трощаться сходи.
і лавиною перетворень
звіри, люди, птахи, потвори.
і зривають, і топчуть квіти
із обличчями сірими діти -
їм на лобі тавро швидкоплиння,
коло чорне над ними плине.
по краплині спадає сіллю
спрага волі в неволі вільних... -
а у мрії відрізано крила...
оком хижим над небосхилом
сонце сходить ліниво в днину,
де невинні, дурні і винні
тягнуть руки сліпі до світла
крізь колючі дроти в літо.
