Шагане ти моя, Шагане…
Шаганэ ты моя, Шаганэ!
Потому, что я с севера, что ли,
Я готов рассказать тебе поле,
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ.
С. Есенин
Потому, что я с севера, что ли,
Я готов рассказать тебе поле,
Про волнистую рожь при луне.
Шаганэ ты моя, Шаганэ.
С. Есенин
Шагане ти моя, Шагане!
Це тому, що я з півночі, певно,
розповім, як у полі пісенно,
коли місяць у житі засне,
Шагане ти моя, Шагане.
Це тому, що я з півночі, певно,
що в нас місяць ще більший в п`ять раз,
як мені не красивий Шираз,
та Рязань мені ближча душевно.
Це тому, що я з півночі, певно.
Розповім, як у полі пісенно
це волосся у жита я взяв,
як твій пальчик його б не в`язав –
та мені лише буде приємно
розказати, як в полі пісенно.
Коли місяць у житі засне
по куче́рях моіх здогадайся.
Моя мила, жартуй, посміхайся,
зачекай, доки ніч промине,
коли місяць у житі засне.
Шагане ти моя, Шагане!
в мене там була дівчина гожа
і на тебе вона дуже схожа,
може згадує також мене…
Шагане ти моя, Шагане.
