05.07.2018 10:39
Без обмежень
15 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Ковчег еволюції

Ковчег весілля

Частиа 1. Підготовка до весілля

г еволюції

– Саша, давай приготуємо їду і повечеряємо та будемо спати. Тобі ж завтра на роботу. Треба раніше встати і підготуватися.

Ми приготували своє любиме блюдо – жарену картоплю та смажену цибулю і, повечерявши полягали, спати.

Я проснувся і зразу ж глянув на вікно. Промені Сонця серебрили шибки вікна і я заспокоївся. Валя вже не спала – готувала сніданок.

– Саша, це ж сьогодні приїдуть наші батьки. Мої приїдуть в дев’ять годин, а твої – о пів десятої. Ми прийдемо на роботу і відпросимося, щоб по їх приїзду зразу ж поїхати в село і, приїхавши в село стали готуватися до весілля.  

Ми поснідали і пішли в інститут, я пішов у лабораторію, а Валя – на урок.

Ми із Анатолієм Миколайовичем поздоровалися.

– Ти, Олександр Миколайович, міг би мені зателефонувати і повідомити мене, що ви сьогодні поїдете в село, щоб вчасно приготуватися до весілля. Я із Свєтою ще вчора вечером про це подумав. Зараз Свєта на уроці. Ти іди і забирай та, ідіть додому. А я у перерву її повідомлю.

Я подякував І, потиснувши його руку, прийшовши в деканат забрав Валю і ми пішли додому.

Прийшовши додому я зателефонував Своїм батькам, а Валя – своїм. Ми сказали, щоб вони до нас в гуртожиток не їхали, а ми приїдемо на вокзал і поїдемо в село. Я з Валею зібралися і поїхали на залізничний вокзал. Невдовзі приїхали мої батьки на колгоспній грузовій машині і привезли замовлене мною. Ми почекали Валених батьків і, діждавшись, познайомилися. Вони сіли в кузов на ослон і ми поїхали в село. В селі на станції нас вже чекав папа і мама Світлани Іванівни. Я, Валя, моя і Валина рідня стали знайомитися і, познайомившись рідня Валі сіла в кузов на другий ослон і ми поїхали в село. Приїхавши в двір Івана Петровича я і брати в літній кухні на стіл виклали із сумок три частини кабана, що привіз із собою батько і ми та брат Валі і Оксани стали розрізати їх на мілкі частини. Потім ми повкладали м`ясо у два великих казани, які стояли на плиті. Повкладавши м`ясо мої брати накололи дров і розтопили плиту і я залишився варити м`ясо, а вони пішли допомагати жінкам чистити картоплю та різати капусту для борща. Мій батько та ще батьки Віктора Олексійовича та Оксани і батько Валі з Іваном Петровичем та з поміччю двох сусідів розставили у дворі столи та ослони. Так до двадцять першої години вечора все вариво було готове і в дворі стояли столи. Ми, перекусивши, полягали спати.

Вранці жінки стали накривати стіл, а чоловіки і я їм допомагали. Я з Віктором Олексійовичем пішли в магазин за спиртним і коли принесли, то приїхала Світлана Іванівна з Анатолієм Миколайовичем.

Невдовзі стіл був накритий. Прийшли і сусіди. І коли всі посідали за стіл тамада – Світлана Іванівна відкрила тріумфальний день і почалося весілля.

– Шановні молодожони, рідня і гості зараз для Вас член Національної спілки письменників України – сестра Валі, – Надія Іванівна Філенко прочитає присвячений вірш молодожонам та інші вірші. А після неї Вам прочитає філософські нариси брат Валі – Михайло Іванович.

Надія Петрівна стала читати такі вірші:

НАШЕ ПРАГНЕННЯ

Ти пишеш роман про весілля…Друг другу ми любі –

З тобою ми стали щасливі у нашому шлюбі!

Оспівуєш в ньому про наше чарівне кохання, 

Яке нас веде у мандрівку шляхами любові, 

Малюєш наш образ любові – майбутнє світання, 

Бо хочеш щоб завжди були ми щасливі обоє…

…Я ж хочу, щоб ти при любій доленосній годині

Щоденно у нашім любовно-життєвім барвінку, 

Як Сонце, завжди був моїм оберігом єдиним, 

А я в цім романі, лиш перша й остання сторінка!


Всі стали аплодувати Надії Іванівні. Коли закінчилися аплодисменти

Надія Іванівна продовжила читати такі вірші:

ПОВІСТЬ ЛЮБОВІ

Ми у нашому парку з тобою гуляємо

Бо найкраще немає інтиму – ми знаємо!

І для нас із тобою в цім парку бува, 

Що про нашу любов соловейко співа!

Про кохання завзято вже повість ти пишеш, 

Що любов у нас нашою долею дише…

…Ти сказав, що в коханні я в тебе свята

У любові тріумф – це закохані повністю!

Тож мій, любий, описуй ти прозою так, 

Щоб в сюжеті, як квітка, цвіла я в цій повісті!


ЧАРОДІЙНА ЛЮБОВ

Ти вмієш палкою любов’ю всі чари творити!

Ти та, що мене покорила любов’ю навічно –

Це ж щастя яке вік в любові з тобою прожити!

Ти та, що любов у коханні вже діє магічно!

Моя чародійниця! Звідки береш ти наснагу?

Яка надихає тебе на святкові події…

Ти завжди і скрізь визиваєш до себе повагу

І я за твоє піклування безмежно радію

Я хочу з тобою погрітися в слові святковім –

Коли ти цілуєш, то – сніг розтає весь навколо!

Ти та без якої геранія в’яне весною

І та із якою ромашка цвіте і зимою!


ДВА ВЕСЛА

В ставі нашої любові хвилі

Йдуть з душі на почуттєвий берег…

Наших дій, що серцю завжди милі, 

Слід на греблі затонув у вербах…

Ми в човні від них завжди веслуєм!

Зорі з небом спати в став упали –

Мокрий місяць їх ві сні цілує!

Ми ж до ранку вдвох в човні не спали…

Наче сила нам прийшла небесна, 

Що протистояли сну обоє –

Тільки вранці просушили весла…

…Ми в любові – два весла з тобою!


ПЛЕСО ОЧЕЙ

Синь неба у плесі очей затонула

Чутливо в це плесо пірнаю, як в душу.

У нім ти мене, мов на якір, припнула

І більше мені не побачити сушу, 

На очі твої всі увагу звертають!

Моя вже любов, як ті хвилі прибою, 

На берег твого почуття налітає –

Ми завжди в любовнім полоні з тобою!

У плесі очей – мов у морі кохання, 

В якому прибій почуття лиш навколо  

І взяте на якір любові пізнання, 

З якого не випливу я вже ніколи!


РАНА

Любов’ю твоєю себе я поранив…

Спочатку цілунком – троянди устами

Мені невигойну зробила ти рану!

А потім – серцеву, – люблю до безтями, 

Бо душу любов’ю прострелили очі!

Я витерплю все у житті, що накоїв, 

Але одного у коханні я хочу, 

Щоб рану оцю і сам час не загоїв!


Почалися аплодисменти. Коли закінчилися аплодисменти тамада – Світлана Іванівна надала слово брату Валі – Михайлу Філенко.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Пародія

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Кодована Доля (Глава 1. частина 1.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ковчег еволюції / Повість | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Мій рейтинг: 1

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.11.2018 00:31  Гість => © 

Шедевр... 

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 5
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ковчег еволюції;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;