Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.07.2018 16:30Вірш
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

Кодована Доля

Глава 2.

На флейті сльози. Частина 3

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 07.07.2018 / 46666

БУЛО ДАВНО...

Було давно, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі., .

Ішов до міста я, яким вві сні став марить, 

А над моїм селом збирались слізно хмари.

Стояла довго-довго мати край городу, 

А я в ріку життя вступав, не взнавши броду.

І познайомившись із робітничим класом.

Волів, щоб серце неньки в світі не погасле.

Давно було, а як згадаю, то ще й досі —

Земля пече, шпориш холодить ноги босі...

О, як я хочу знов вернутись в рідну хату, 

Як хочу, щоб стрічала край городу мати.


ВІДВІДИНИ...

Немає давно вже батьків, 

І в хаті живуть чужі...

Скорбота стьоба, мов батіг:

Городом ішов по межі.

Садок, що в городі росте, 

Схилявся мені на плече...

Не ждуть у хатині гостей, 

Хтось інший вже хліб пече...

— Кого вам? — бабуся пита.—

Хазяїн на степ пішов...

— Нікого, це просто я так, 

Ішов та й до вас зайшов.

— Ти, хлопче, не те сказав, —

І вже на обличчі її

Бриніла важка сльоза...


РІДНИЙ КРАЙ

Я в селі був давно, знайомі ростуть кураї, 

Та тільки, на жаль, знайомих немає людей.

Пам’ята лиш подвір’я ноги дитячі мої

Та небо над ним – обличсччя моє руде…

Із подвір’я на мене дивиться хата чужа, 

Та ще бересток, що батько садив

Я пасу їх, пасу і в тузі німіє душа…

Подумати тілки: скільки втекло води!?

А мене, мов магнітом, тягне в покинутий дім…

Та тільки не вернеш в спогадах рідний край.

І за що ці страждання? Мабуть ми винні у тім, 

Що Єва й Адам покинули Божий Рай.


ІвановіАртемовичу Прудовусу

СТЕРНЯ

Щоб не кололася стерня, 

Мов лижник, я ковзав рядками –

Вела до батька в степ:

Сніданок ще теплий стискав руками, 

На дим від комбайна дививсь, 

Мов батько, він кликав під кряжем гойдливим...

А ще куріпок я ловив...

... Стерня – лижня щаслива!


ТУТІТАМ *

Тут я звів у небо ще з дитинства око, 

Щоб душа просилась за кордони в лет, 

Бо не можу пити ностальгії соку.

Хочу впасти димом із журби тенет.

Де бриліють далі, за межею долі –

Там, немов розп`ятий у ранковій млі, 

Чорним паром я злечу над полем, 

Випаду росою на устах ріллі!..

*Тутітам (Тут і там) – почуттєвий настрій, або ностальгія.



ПРИВИДИ ЧАСУ

Дивлюся я з неба дитинства, 

Як хати, мов білі ведмеді, 

На сонці парують з-під снігу, 

Як лапами вітер кудлатий

Збиває бурульки з-під стріхи...

Й село розтає, мов барлога, 

У привидах юного часу, 

З яким, ніби в схованку, граюсь, 

І, мов від наркозу, п`янію, 

Впадаючи в спогадів сплячку.


ГОРТАЮ СТОРІНКИ

У зошиті віку мого

На першій сторінці весни –

Змальованим проліском я

Відкрив оченята у світ;

На другій – я в літо зайшов, 

Зростав у хлібах колоском;

На третій – осіннім дощем

Вливався в натруджену землю;

З четвертої – в зиму лечу

На віхолі білого дня...

... Гортаю сторінки-роки

І кожна сторінка – се я...

Вдивляюся в кожного з «я», 

Вдивляюся в різного з «я», 

Бо може сей «я» вже не я...

... На – еннім малюнку зими

Лиш баба стоїть снігова!


Братам: Миколі, Сергію та Володимиру

РОЗІЙШЛИСЬ ДОРОГИ

Нас, братів, мов сім`я перекотиполя, 

По Землі розвіяла нудьга розлуки...

Де стояла мати – там стара тополя, 

Що з порогом поруч заламала руки, 

Мов на хаті, Місяць, спопеливши роги, 

На зірковій прив`язі, печально світить...

Ще в юнацькі роки розійшлись дороги:

Віддалилось рідне – щонайближче в світі...


КОЗАЦЬКА ХАТА

Стоїть козаками збудована хата –

В старенькій, мов чути козацького сміху…

Порогам Січі пам’ятається дата –

Як слава в історії ставила віху…

Садили калину, як символ, в це свято –

Тодішнього свідка, – козацького сміху, 

На призьбі сидів під хатиною тато

І люлька козацька диміла під стріху!

Росте на подвір’ї червона калина –

Вона для нащадків, як символ у мріях, 

А в долі – Козацької слави перлина, 

Яка добувалась в колишніх подіях!

Нема на Січі вже давно супостата.

Пороги існують людині на втіху…

…На призьбі сидить вже онук мого тата

І люлька козацька димить аж під стріху!


ДИТИНА ВІЙНИ

В зеніті, над скошеним полем вівса

Із піснею жайвір на крилах звиса!

Близь шляху, на стернях хлопчина пасе

Своїх білокрилих домашніх гусей…

По них із машин застрочив кулемет –

І гуси стрибали неначе на злет.

…«Це німці стріляють» – нарешті збагнув, 

Про них він забув, бо не бачив війну!

А гуси гелгочуть, з них пір’я летить –

Почути прийшлося, якуля свистить!

І він драпонув з переляку в село…

Людей в косовицю в селі не було.

Він бігав від хати до хати один…

…З тих пір протекло вже багато води.

Все так же із піснею жайвір звиса

В зеніті над скошеним полем вівса!

Його вже онук – гусеняток пасе, 

Де шлях був – лягло вже новеньке шосе!

Лиш він тих побитих домашніх гусей

У дні перемоги у згадках пасе!

07.07.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава 3.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 07.07.2018 Поезії / Вірш
Кодована Доля (Глава 2.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
16.07.2018 © Ярек / Пісня
Ти розумієш мене
16.07.2018 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Чари Трясовини
16.07.2018 © ЛАРИСА МАНДЗЮК / Патріотичний вірш
Ти крила не згорнеш...
16.07.2018 © Костенюк / Вірш
Роздуми на День Ангела
15.07.2018 © Іван Петришин / Білий вірш
Джякомо Леопарді `Місяцеві` (Італійська поезія)
Кодова Доля. Глава 2.
08.05.2018
Кодована Доля (Глава 2 . Частина 1.)
07.07.2018
Кодована Доля (Глава 2.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 4  Коментарів:
Тематика: Поезії, вірш,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
16.07.2018 © Суворий
Німецька загроза продовжує нависати над Чехословаччиною (липень 1938)
15.07.2018 © Суворий
Ватикан: папа Римський таврує расизм (липень 1938)
14.07.2018 © Суворий
Історичний переліт Говарда Гюза довкола світу (липень 1938)
13.07.2018 © Суворий
Польський похід на українські дитячі садки (липень 1938)
12.07.2018 © Суворий
Ревіндикація православних церков римо-католицькою церквою в Польщі (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.02.2013 © Коруняк Жанна Борисовна
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
16.07.2018 © Світлана Нестерівська
28.02.2014 © Ірина Зінковська
12.07.2018 © Світлана Нестерівська
11.05.2014 © Оля Стасюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди