12.07.2018 09:54
Без обмежень
22 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Признання

Ти сказав: Люблю іншу – я стала нею, 

Ти хотів дістать неба – я стала зорею, 

Коли щоки твої сльози вмивали, 

Мої руки з очей срібні роси збирали.


Ти заходив в чоботях у зранену душу, 

Я вмивала її, бо люблю, значить мушу.

А коли у болото вбирались дороги, 

Я стелила себе дорогому під ноги.


Я кохати себе в тебе не вимагала, 

Бо кохання мого на нас двох вистачало.

Я зреклася себе, продала свою волю.

Не шкодую – сама собі вибрала долю.


А сьогодні душею пройшлась сильна злива –

Все кохання до тебе, як пил з доріг, змила.

Будь щасливий із нею, аби не зі мною.

Я у завтра тебе не беру із собою.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Для дорослих, Про душу, Про людину, Про любов

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ой на Купала / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Дощик / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Добродій Ольга Іванівна.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо