Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.07.2018 11:36Казка
 
Чарівна перлина. Частина-02
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Анатолій Валевський

Чарівна перлина. Частина-02

Анатолій Валевський
Опубліковано 16.07.2018 / 46806

Легкий ранковий серпанок повільно танув, звільняючи з полону нічних мрій ладні хатинки прокидаючогося села. Десь заполошно загорлав півень, що, мабуть, трохи проспав свій час. Заклопотано заквоктали кури. Спросоння брехнув старий пес.

На околиці села, біля скривленого стовпа з дошкою, на якій було написано "Шарпанівка", з лісових кущів вийшли парубок і хлопчисько. Підійшовши до таблички, Степан вирівняв стовп і уважно подивися вбік села.

- Тут сліди зникають, - промовив він. - Мабуть чорти десь у цьому селі ховаються...

- Як же ми їх знайдемо? – занепокоївся Левко.

- Побачимо… спочатку треба знайти притулок на деякий час.

- Але ж я в цьому селі ніколи не бував, і нікого тут не знаю, засумнівався хлопчик.

- То нічого, світ не без добрих людей – хтось та дасть притулок мандрівникам.

З цими словами Степан попрямував до ближчої оселі. Левко поспішив за ним.

На краю просторого подвір`я під великою розлогою яблунею розташувалися декілька вуликів, біля яких завзято порався міцний засмаглий чоловік у літах. Його волосся було щедро присипане сивиною. Неподалік від господаря сидів білявий пухнастий кіт і зосереджено вмивався, мружачись від задоволення. А біля самого тину стрибало і гавкотіло маленьке кудлате цуценя, намагаючись вловити спритного метелика, що наче дражнив його.

Кинувши оком на кота, чоловік промовив:

- О, кажуть, якщо кіт вмивається, мабуть гості будуть…

До тину підійшли Степан з Левком. Парубок першим привітався:

- День добрий, господарю! Хай вам Господь допомагає!

- Як би не боги, то, може б, і ви помогли, - посміхнувся літній чоловік, придивляючись до мандрівників.

- Та ми з радістю, - погодився Степан. - А якби ви нас пустили до себе на декілька діб пожити, то ми б вам відробили з щирим серцем, бо грошей в нас, пробачте, нема…

Господар уважно подивився на прибульців, щось собі тихенько мугикнув під носа, а потім запрошуючи змахнув рукою:

- Нащо вам гроші, як ви й самі хороші! Заходьте до господи…

Рипнули дверцята хліву, і на подвір`я вийшла жінка господаря, тримаючи у руках глечик з молоком. Вона зупинилася і з зацікавленням подивилася на парубка і хлопчика.

- Агов, Меланко, приймай гостей, якщо вони тобі до вподоби! - вигукнув господар.

Жіночка поставила глечика на лаву, витерла руки фартухом і привітно посміхнулася:

- А чого ж не до вподоби? Хлопці, наче, гарні. Парубок добрячий... як ти, Тиміш, у молодості був, коли ще на Січі гуляв.

- Ото згадала… були у кози роги, та стерлися... - відмахнувся чоловік.

- Заходьте вже до хати, - запросила Меланка. - Мабуть, зголодніли з дороги?

- Є таке трохи... - зізнався Степан.

Трохи соромлячись, він разом з Тимішем попрямував до хати слідом за господинею. Проте Левко затримався, бо дуже йому сподобався песик. Він захотів трохи з ним погратися. Ставши навколішки, хлопчик почав гавкати, удаючи з себе цуценя. Зрадівши, що в нього з`явився приятель, песик почав радісно бігати довкола хлопчика і раптом вскочив у калюжу біля тину. Бризки так і полетіли в обличчя Левкові. Від несподіванки хлопчик гепнувся на землю, розмазуючи болото по щоках. Саме в цю мить поруч пролунав дзвінкий дівчачий сміх. Левко рвучко повернувся і побачив неподалік дівчинку, яка сміялася, тримаючись рукою за тин.

Левко розгублено підвівся.

- І чого б це я реготав, як скажений?! - пробубонів він.

- Бо смішно ж… - відповіла дівчинка.

- Кому смішки, а кому нітрішки… йди собі своєю дорогою, та не заважай людям! - роздратовано скрикнув Левко.

Посмішка зникла з обличчя дівчинки. Вона розгублено подивилася на хлопчика, потім зневажливо знизала плечима.

- Те ж мені - велика гуля на рівному місці… - промовила вона, відходячи від тину.

- Бачили – невидальце з фуркальцем! Ач, яка пані знайшлася… - кинув їй навздогін хлопчик.

Дівчинка засмучено схилила голову і прискорила. Від цього Левкові стало якось не по собі. Він повернувся і побіг до хати.

Тиміш і Степан вже сиділа за столом, на якому височів полумисок з вареною картоплею, свіже сало, часник, розрізана хлібина і духмяні пиріжки.

Швиденько вимивши руки і витерши їх рушником, який подала господарка, малий нетерпляче сів поруч з Левком, не помічаючи, що Меланка дивиться на нього з доброю, але й трохи сумною посмішкою.

- Звідкіля ж ви йдете і хто самі будете? - запитав

- Я з Нечаєва родом, звуть мене Степаном. А мандрувати пішов по світі, щоб грошей заробити, бо нема нічого гірше, як у злиднях жити.

- А малий тобі хто?

- Це – Левко. Я зустрів його у дорозі, і ми заприятелювали. Сирота він, нікого в нього нема, живе, як горох при дорозі: хто не йде, той і скубне…

Почувши слова парубка, Меланка крадькома змахнула сльозу і підсунула до хлопчика тарілку з пиріжками. Левко швиденько перехрестився, узяв пиріжка і, відкусивши чималий шматок, з повним ротом заперечив:

- Це ми ще подивимось, хто кого скубне! Он там на вулиці якесь дівчисько хотіло з мене поглузувати, та сама у сльозах пішла!

Меланка осудливо похитала головою.

- Це, мабуть, Василина – добра дівчинка. Даремно ти її образив. Вона така ж сирота, як і ти, а живе в приймах у відьми Соломії Шпинько, хай їй грець!

Левко спочатку з недовірою подивився на господиню, а потім похнюпився. Степан теж здивовано перевів погляд з Тиміша на Меланку і звернувся до неї:

- Це що, виходить, що у вас в сусідах відьма? А ви не боїтесь?

- Чого ж її боятися? - посміхнулася господиня. - Просто треба мати хоча б одного чорного півня, тоді відьми будуть обминати цей двір. Це така прикмета є в народі... До того ж мій чоловік бувалий січовик, а справжнім козакам нечиста сила нічого вдіяти не може!

- Тю… городить таке, що й на вуха не натягнеш… незадоволено пробурмотів Тиміш. - А от про півня – це правда!

Степан з Левком перезирнулися, і парубок знову поцікавився:

- Скажіть, будь ласка, а чи нема у вашому селі ще якоїсь там нечистої сили?

- Чортів, наприклад?! - нетерпляче додав Левко.

Тиміш уважно подивився на хлопців, обережно відповів:

- Є тут двоє дурнуватих чортів – Тупак та Пузань. Вони прислуговують Соломії…

- А нащо вони вам? Боронь, Боже! - захвилювалася Меланка.

Степан з Левком знову перезирнулися. Левко кивнув, погоджуючись. Тоді парубок почав розповідати.

- Ці чорти поцупили зі старовинного скарбу чарівну перлину, яка виконує бажання свого хазяїна. От ми й хотіли би цю перлину у чортів забрати...

- Вони ж нічого доброго з нею не зроблять, бо вони – нечиста сила! - гарячкувато додав Левко.

Тиміш хитрувато посміхнувся.

- А чого ж ви собі хочете?

- Левкові родина потрібна, бо не годиться людині на самоті жити, - відповів Степан.

Левко ствердно кивнув.

- А тобі, Степане, що потрібно? - поцікавилася господиня.

Парубок кривувато всміхнувся, знизав плечима.

- Та не дуже й багато. Трошки грошенят, щоб земельку купити, та й робити на ній. А то у мене в одній кишені пусто, а в другій зовсім нічого немає… Якби мені хтось позичив, я б відробив удвічі!

Тиміш неспішно підвівся, рішуче пристукнув долонею по столу, наче ставлячи крапку, і проголосив:

- Ну, що має бути, того не минути… Поживете трохи у нас, а там буде видно. Тільки до Хоми Цабекало - це наш шинкар, не звертайся. То вже такий кровопивця, що не дай Боже! Ще й з нечистою силою знається…

Тим часом на подвір`ї Соломії біля криниці, на колоді стояло відерце з чистою прозорою водою, над яким схилилася досить вродлива дівчина. Це й була сама господиня. Вона милується своїм відображенням на поверхні води, кінчиком пальця поправляючи бровенята. Посміхаючись сама до себе, Соломія приспівувала:

- Де ж ти милий – чорнобривий, роботящий і сміливий? Якщо любиш – то женися, а не любиш – відчепися!

До двору із сумним виглядом зайшла Василинка. Почувши її кроки, Соломія повернулася до дівчинки, взялася у боки і суворо зсунула брови.

- О, з`явилася вже нарешті! Де тебе носило?

- Я ж казала, що піду на Одарку подивитися у весільному вбранні... - відповіла Василинка і мрійливо додала: - Вона така красуня…

Соломія презирливо посміхнулася:

- Теж мені красуня! Як виглянула у вікно, то три дні собаки гавкали, а одна як придивилась, то і зовсім сказилась!

- Чому ти так, Соломіє? Вона ж хороша дівчина, - докірливо промовила Василина.

- Ти диви, яка заступниця знайшлася!

Соломія штовхнула відро з водою, і те перекинулося на землю. Вода вилилася, створивши калюжу.

- Краще води набери свіжої, а то вже скоро ропухи у відрі заквакають… - пихато промовила Соломія і пішла до хати.

Дівчинка зітхнула, підняла відерце і задумливо повернулася до колодязя.

- І що це з Соломією сталося останнім часом? Наче, підмінили її…

17.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-03 / Казка | Анатолій Валевський
Попередня публікація: 15.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-01 / Казка | Анатолій Валевський
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.08.2018 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Човни
19.08.2018 © Іван Петришин / Новела
Еілін Чен: Розмова у Вагоні (Китайська Література)
17.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Продовження. У навчання - з головою
16.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Продовження. До тата в гості
14.08.2018 © Наталія Старченко / Повість
Уривки життя. Знайомство
Чарівна перлина (повість-казка)
16.07.2018
Чарівна перлина. Частина-02
18.07.2018
Чарівна перлина. Частина-04
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 10  Коментарів:
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.08.2018 © Суворий
Судетська криза: мирний договір чотирьох держав підписано у Мюнхені (вересень 1938)
09.08.2018 © Суворий
Судетська криза: чехи відкидають ультиматум Гітлера, Європа мобілізується (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)
08.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Англія та Франція примушують Чехословаччину віддати Судети (вересень 1938)
07.08.2018 © Суворий
Судетська криза: Чемберлейн їде до Гітлера (вересень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.11.2014 © Серго Сокольник
12.04.2011 © Закохана
31.03.2011 © Журналіст
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
22.02.2012 © Радиш Марина
04.10.2011 © Марина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди