Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.07.2018 10:34Казка
 
Чарівна перлина. Частина-03
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Анатолій Валевський

Чарівна перлина. Частина-03

Анатолій Валевський
Опубліковано 17.07.2018 / 46824

Сонячні промені ледь пробивалися крізь маленькі віконця до неохайного шинку, висвітлюючи в напівтемряві різноманітні пляшки з напоями, що стояли на полицях, та декілька пузатих бочок з вином. На одній з них, ліниво звісивши лапи, лежав товстий кіт. Хитрувато примруживши очі, він уважно спостерігав за двома чоловіками, що розмовляли. Один з них був шинкар Хома Цабекало, а другий - місцевий селянин. Спираючись на прилавок, самовдоволений шинкар змахував з нього ганчіркою якісь крихти і слухав чоловіка, який щось йому захоплено розповідав.

- Ні, не вірю, бо такого не може бути! - не витримав Хома.

Раптом з вулиці долинув наближаючийся спів:

- Ой, летіло помело через наше та село… гоп-гоп, гоп-гоп, ногами топ-топ…

Хома і селянин замовкли і повернули голови до дверей. Шинкар незадоволено пробурмотів:

- Це, мабуть, Стецько преться. Знову десь вже набрався...

Рипнули двері, і у шинок ввалився сільський п`яничка Стецько Непийвода. Зачепившись за власну ногу, він мало не впав на порозі. Ледве втримавшись, п`яничка вчепився обома руками за стільця, що стояв неподалік, примружив очі і почав підсліпувато роздивлятися.

- Дивіться, ще один брехун прийшов... - реготнув Хома.

Почувши це селянин ображено кинув на прилавок декілька монет і вже зібрався вийти геть. Проте Стецько зраділо змахнув руками і, наблизившись до присутніх, здивовано проголосив:

- Хто це брехун? Я?!

- Авжеж, - відповів шинкар.

П`яничка взявся у боки і, трохи похитуючись, гордовито почав розповідати:

- То краще послухайте, що мій кум розказував... Оце брехун, так брехун, якого і світ не бачив!

- Невже? - посміхнувся селянин.

- А ось послухайте... Пішов кум якось на рибалку. А до річки далеко було - в нього ноги заболіли, то він і сів біля першої-ліпшої калюжі. Як закинув уперше вудочку - воно як шарпоне, аж вудочка мало не тріснула. Кум смикнув, а воно не йде. Кум його тащить, а воно не лізе... він тягне, а воно ніяк... Тоді кум як гупне ногою в землю, аж загуло - то воно й вискочило з переляку, та таке велике, що аж страх! Це, бач, кит був окиянський - баньки витріщив, пащеку роззявив, як загарчить - і давай за кумом ганятися, мов скажений! Але ж кум такого драла дав, що аж вітер у вухах свистів... А кит за ним! Гнався до самої хати, мало не з`їв. Та добре, що якраз моя кицька пробігала - кинулася на кита і проковтнула його! Саме тільки хвіст лишився – він у мене й зараз під тином лежить…

Цабекало і селянин почали реготати. Селянин змахнув рукою і, витираючи сльози, вийшов з шинку, а шинкар похитав головою і промовив:

- Тобі, Стецько, брехати, як собаці мух хапати…

Непийвода ображено зсунув брови і погрозливо змахнув пальцем.

- От я зараз тобі на зло усю твою ж горілку в тебе і вип`ю!

- В тебе від пива вже голова крива! - презирливо скривився Хома. - Все. Більше у борг наливати не буду.

Почувши це, Непийвода благаючи притиснув руки до грудей.

- Хома, будь ласка, дуже тебе прошу - налий чарочку, бо душа горить… А я тобі відроблю – що хочеш для тебе зроблю!

Трохи почухавши потилицю наче у роздумі, шинкар погодився і, наливаючи чарку, поставив умову:

- Добре, тільки за це будеш мені кожного дня докладати про все, що на селі діється...

Стецько із жадністю випив чарку, обтер рукавом рота і з готовністю доповів:

- А до Тиміша Глека якісь небораки прибилися…

- Хто такі? - нашорошив вуха Цабекало.

Стецько зневажливо змахнув рукою.

- А дідько їх знає!

Саме у цей час з-за бочки витнулися дурнуваті пики чортів Тупака і Пузаня. Побачивши їх, п`яничка витріщив очі так, що вони мало не вилізли йому на лоба, і скрикнув:

- Цур мене!

З переляку відсахнувшись він хотів було перехреститися, але Цабекало ухопив його за руку і погрозливо просичав:

- Я тобі перехрещуся! Як таке зробиш у моєму шинку, то я тобі руки й ноги повідриваю!

Стецько затремтів, вирвався з рук шинкаря, вискочив на вулицю і кинувся навтьоки, перелякано озираючись через плече.

Провівши п`яничку поглядом, Хома повернувся до чортів і взявся у боки.

- Скільки я вам, дурні, казав, щоб при людях не з`являлися?! - гарикнув він на чортів.

- Але ж той чоловік сам дідька згадав… - заперечив Пузань.

- От ми і тут… - задоволено додав Тупак. - Хіба ж не так?!

Хома тільки руками розвів:

- Розумна в тебе голова, та тільки дурневі дісталась!

Не втямивши кепкування, Тупак задоволено посміхнувся, спогорда дивлячись на Пузаня, і показав йому язика. Пузань у відповідь штовхнув Тупака у бік. Забувши про свого володаря чорти починають вовтузити один одного, але Хома погрозливо гримає на них:

- Кажіть вже, що там Соломія робить? Коли вона врешті-решт згубить дівчисько?

- Та нащо вам ота малеча здалася, з неї ж ніякої поживи? - зневажливо повів плечем Пузань.

- Дурень ти тупорилий, - скреготнув зубами шинкар. - Як Соломія згубить Василину, тоді сама вже остаточно стане відьмою, і її душа належатиме мені!

Чорти перезирнулися і зраділо потерли долоні.

- А зараз йдіть до Соломії і робіть так, щоб вона зненавиділа Василину. - погрозливо додав Хома. - Та скоріше, бо як не впораєтесь до необхідного часу, то я з вами знаєте, що зроблю?

- А що? - з дурнуватою посмішкою поцікавився Тупак.

Пузань підпихнув його у бік і постукав пальцем себе по лобі, мовляв, от ти дурень!

Розлючений Цабекало ухопив зі стіни батога і почав періщити ним чортів, які зі скавчанням видралися крізь заднє віконце шинку, заважаючи один одному, і поскакали у бур`ян, потираючи сідниці.

Тим часом в затишній тіні великого дерева, де стояли декілька новеньких біленьких вуликів, Тиміш Глек ладнав ще один. Поруч з ним за саморобним столом з неструганих дошок порався Степан. Він стругав дощатки, приміряючи їх одне до одного.

Щось прошурхотіло за тином, і парубок, підвівши погляд, побачив Соломію Шпинько, яка з гордовитим виглядом саме проходила вулицею. Крадькома глянувши на парубка, вона швидко відвернулася і хитрувато посміхнулась.

Степан дивився їй у слід, забувши про роботу. Соломія крадькома озирнулася і, зустрінувшись поглядами з парубком, зневажливо пирхнула і погордо задерла підборіддя. А Степан мрійливо-сумно зітхнув.

Тиміш крадькома посміхнувся, але нічого не сказав. Він накрив вулик кришкою і поставив його поруч з іншими. Розпрямивши спину, господар потер поперека. З хати вийшла Меланка і піднесла чоловікові глечик з водою. Тиміш відпив декілька ковтків, штовхнув у плече остовпілого Степана і, підморгнувши, передав йому глечик.

- Не забувай: дівчина – як тінь: ти за нею, вона від тебе, ти від неї, вона за тобою…

- Дивлячись навздогін Соломії, Меланка знизала плечима:

- Те ж мені, дівчина! Надулася, як тісто в кориті...

- Але ж вродлива! - заперечив Тиміш.

Меланка тієї ж миті взялася в боки і погрозливо подивилася на чоловіка. Тиміш аж відступив на крок.

- Пильнуй свого носа, а не чужого проса, старий волоцюго!

Тиміш розгублено розвів руки:

- Отакого! Пропав ні за цапову душу... Меланко, ти що, з глузду з`їхала?! Ми ж з тобою Соломію з дитинства знали…

Степан вирішив прийти на допомогу і звернувся до Меланки:

- А скажіть, будь ласка, це ота сама відьма?

- Вона! Щоб їй!..

Меланка сердито забрала глечик і пішла до хати, залишивши свого чоловіка розпачливо чухати потилицю.

- Чого це господарка так розходилася? - здивувався парубок.

- Та, мабуть, шалена муха вкусила за вухо… Ми ж Соломію добре знаємо – вона мені у дочки годиться…

Тиміш підійшов до лави під деревом, сів на неї і, витягнувши з кишені кисет, почав набивати люльку тютюном.

Степан ще трохи подивився у тому напрямку, куди пішла Соломія, сумно зітхнув і повернувся до Тиміша.

- Така наче вродлива дівчина, а відьмою народилася… Як же таке може бути?! - задумливо промовив парубок.

- Та ні, була вона звичайною дівчинкою, а коли подорослішала, то почав до неї залицятися Хома Цабекало…

Степан сів поруч з Тимішем і запитав з зацікавленням:

- Добрий парубок?

- Трохи підстаркуватий, та вельми підтоптаний… - гірко посміхнувся господар. - Це ж старий шинкар, а такий злий – що від його погляду молоко кисне!

- Степан гарячкувато сплеснув у долоні.

- Навіщо ж він такій гарній дівчині?!

- Та в тім і біда… зітхнув Тиміш. - Соломія йому відказала, а Хома ж наче чаклун, то й наклав, мабуть, на неї якесь закляття!

Степан рвучко зіскочив з лави і рішуче запропонував:

- Треба якось звільнити бідолаху! Розчаклувати, чи що?!

- А як?.. Ми ж з тобою не чарівники якісь…

Чоловіки разом сумно зітхнули. Тиміш кинув погляд навкруги і занепокоївся:

- Степане, а куди Левко подівся? Наче ж тут поруч бігав…

18.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-04 / Казка | Анатолій Валевський
Попередня публікація: 16.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-02 / Казка | Анатолій Валевський
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
20.10.2018 © Ольга Білицька / Нарис
Метод Карнегі
20.10.2018 © Дарія Китайгородська / Оповідання
Секретний інгредієнт
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
Чарівна перлина (повість-казка)
15.07.2018
Чарівна перлина. Частина-01
17.07.2018
Чарівна перлина. Частина-03
22.07.2018
Чарівна перлина. Частина-05
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 14  Коментарів:
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Рішення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
11.04.2012 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
19.11.2015 © Каріна Зарічанська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди