Джьозуе Кардуччі “Прадерево”
Італійська поезіяДжьозуе Кардуччі
“Прадерево”.
Італійська поезія
(1835 – 1907 pp.)
це- древо, до якого ти|
рученьку простягала, -
граната, що торкалась
червоно-іскор квітів.
в садочку запустілім
yсе враз зазеленіло,
і червень тихо й вміло
дає тепло і світло.
ти- цвіт древа мойого,
уражений і перецвілий,
життя-ти, мов безсиле,
один, останній з квітів.
ти- у землі холодній,
у чорноземі тлієш,
вже і сонцю не радієш,
в любові без привіту.
переклад з італійської- Івана Петришина
//www.miezewau.it/poesie.htm
CША, 21.07.2018