Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.07.2018 08:21Казка
 
Рейтинг: 5 | 6 гол.
Без обмежень
© Андрій Осацький

Щурячі перегони

перша історія

Андрій Осацький
Опубліковано 25.07.2018 / 46902

На околиці стародавнього міста Олександрів у мальовничому гаю стояв покинутий панський будинок. Двоповерхова садиба добре збереглася, але навколо виросли непрохідні хащі чагарників та дерев. Вікна та двері були міцно-преміцно забиті гвіздками та закриті на замки, щоб жодна жива істота не змогла проникнути всередину.

Одного разу тишу навколо будинку порушив голосний крик:

- Рятуйте! Допоможіть!

На галявину перед садибою вибіглосіреньке настрашене мишеня та слідом за ним стрибнув худий облізлий кіт. Переляканий малюк втомився тікати від страшного хижака та вибився з сил. Він добіг до цегляної стіни будинку та забився у самісінькій кут. Розгніваний кіт наздогнав утікача та приготувався стрибнути, але несподівано мишеня провалилося у нірку під самім фундаментом будинку.Воно покотилося по вузькому тунелю доки не випав на цементну підлогу підвалу та боляче вдарився головою. Від удару у малюка потемніло в очах і він втратив свідомість.

Коли він прийшов в себе, то замість холодної підлоги він побачив, що лежить у теплому ліжку, а навколо нього стоять два мишеняти.

- Привіт, - сказав один з них, самий великий у зеленій куртці з гаманцями по бокам, - Тебе як звати?

- Пузько, - відповіло мишеня, тримаючись від болю за голову. Він дуже здивувався коли побачив мишенят в одязі. Там, де він жив тварини чоловічий одяг не носили.

- Ти, молодець. Хоробрий. Зміг врятуватися від Живоглота. Цей рудий злодюга життя нам не дає, - сказала маленька мишка у червоній сукні та врожевій хустці, - До речі, мене звати Роза. А це мій друг, Товстунець. Він тебе знайшов, коли ми бавилися у підвалі.

- Де, я? – спитав Пузько у нових друзів.

- Ти попав до нашого міста - Щурграда. Зараз відпочивай, а потім ми тебе зі всіма познайомимо. Добре? – пояснила Роза.

- Добре, - погодилось мишеня та закрило очі.

На наступний день Пузько з Розою та Товстунцем мандрували по щурячому місту, який знаходився у покинутому панському будинку. У кожній його кімнаті знаходилось багато дерев’яних багатоповерхових домівок, в яких мешкали миші або щури. Між ними були побудовані підвісні сходи та доріжки, що їх з’єднували між собою.

Хоча вікна будинку були повністю забиті, але в середині було світло. Тому що скрізь горіли електричні лампочки. В одній величезній кімнаті був розташований ринок, де продавалась їжа та різний старий мотлох, який гризуни приносили з сусіднього сміттєзвалища. Між кімнатами були побудовані дороги, по яким їздили іграшкові автомобілі. Керували ними звичайні мешканці щурячого міста.

Пузько був зачарований всім, що побачив. Тому що він виріс у звичайному полі, у норці біля річці. Зазвичай мишеня дуже рідко ходило гуляти далеко від своєї нірки. Але Щурград йому дуже сподобався і він вирішив залишитись тут з новими друзями. Роза та Товстунець теж були не проти цього. Місця у старому панському маєтку було багато. Крім гризунів тут ще мешкали кажани. Вони влаштували свої гнізда на даху. А у панській лазні побудували будиночки морські свинки та якась мовчазна видра.

- Пішли спочатку на ринок та підберемо тобі нормальний одяг, - запропонувала Роза.

- Навіщо? - здивувався Пузько.

- Тому що в нашому місті не прийнято ходити голяком. Зрозумів, село ти не чухане? - засміялася мишка.

- Добре, - погодився він та почухав ніс.

Мишенята вийшли з невеличкого дерев’яного будиночка та попрямували по довжелезній рівній вулиці. Пузько дивився навколо себе. Скрізь ходили та бігали гризуни, які були одягнуті в різноманітні наряди. На перехресті стояв щур-поліцейський в капелюсі, білій сорочці та синіх штанях. В правій руці він тримав смугасту палицю, якою керував рухом автомобілів, що їздили по дорозі. Цей поважний щур свистів та зупиняв тих, хто порушував правила руху.

- Нам сюди, - сказавТовстунець та потягнув друзів у вузький прохід між будівлями.

Вони вийшли в якийсь квартал с червоними дивовижними будиночками з широкими гострими дахами та повернули праворуч і вийшли до ринку.

- Це китайський квартал. Тут живуть китайські білі миші, - пояснила Роза коли друзі минули його. - Зараз підемо до моєї тітки Василини. Вона торгує одягом з дитячих ляльок. Вона нещодавно хвалилася, що в неї новий завіз.

На всьому ринку царював хаос. Всі гризуни горлопанили: одні нахвалювали свій товар, а інші торгувалися та спорили з ними.На торгівельних лотках продавали все: ляльковий одяг, зламані іграшки та запчастини до них, батарейки, ліхтарики, прикраси. Поруч торгували їжею: цукерками, сиром, ковбасними обрізками та різним насіння. Стара щуриха в брудному халаті продавала смажене насіння соняшнику. У Пузько від його смачного запаху защемило у шлунку.

- Я їсти хочу, - сказав він друзям.

- На тримай, - поділилася Роза з новим другом куском свіжого хліба.

- Дякую. Я обов’язково тебе поверну.

- Не треба, якщо будеш працювати з нами, то завжди будеш ситий та жити в теплі, - додав Товстунець.

- Що ви робите? - поцікавився Пузько.

- Поки що тобі рано це знати, - відповіла мишеня та подивилася на свого напарника.

- Нам треба йти далі, - серйозно сказав Товстунець та продовжив йти серед торговельних рядів.

Зовсім швидко вони знайшли паперову коробку, яка була повністю наповнена різноманітним одягом. Поруч з нею, ніби в магазині, стояли вдягнені ляльки: дві Барбі та три Кени. Торгувала всім цим скарбом - миша Василина, яка була вдягнута в бальне біле плаття з червоними квітками на груді та блискітками на спідниці. В руках миша тримала мереживну парасольку та носила рожеві окуляри від сонця.

- Бонжур, бонжур моя люба, - зраділа вона, почавши небогу с друзями, - Я дуже скучила за тобою. Ти погана дівчинка. Ти зовсім забула свою тітоньку Василину.

- Тітонько, вибач. Це все справи. То одне, то інше, - почала виправдовуватися Роза.

- Добре, моя люба. Познайом мене зі своїми друзями. Товстунця, я добре знаю, але хто цей молодий мишенятко. Я бачу, що він не місцевий, - здогадалася продавчиня.

- Доброго дня, пані. Мене звати Пузько, - привітався гість та поклонився.

- Нарешті! Нарешті, моя небога зустріла вихованого хлопця! - зраділа Василина, - Зараз я тобі подарую чудовий костюм.

Продавчиня швидко зняла окуляри, відкинула геть парасольку та стрибнула на коробку з одягом. Вона стала шукати речі для нового друга небоги. Одяг став випадати назовні. Пузько знайшов шкіряну чорну куртку з металевими заклепками та вдягнув її.

- В мене є зовсім новий костюм Бетмена або Людини-павука, але без маски, - запропонувала Василина, - Не можу знайти куди їх поділа. Ну ти не соромся. Бери, шо тобі до вподоби.

- Дякую, - відповів Пузько, - Я обрав о цю.

- Добре, дарую її тобі, - погодилася тітонька Василина, цю куртку колись носив Термінатор. Фільм та кохання моєї молодості. Який він був красень!

- Дякуємо, тітонька, - сказала Роза, - Але нам треба бігти. Прощавай.

Друзі попрощались з тітонькою та пішли далі.

Далі буде....

21.06.2018 Проза / Казка
Підземна мандрівка / Казка | Андрій Осацький
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
Казка
25.07.2018 © Анатолій Валевський
Чарівна перлина. Частина-10
25.07.2018
Щурячі перегони
24.07.2018 © Анатолій Валевський
Чарівна перлина. Частина-09
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6
Переглядів: 27  Коментарів: 3
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.08.2018 10:41  Каранда Галина => © 

о, то я вгадала) 

 01.08.2018 08:41  © ... => Каранда Галина 

Це буде велика повість на глав 10-15. Основна ідея - це війна за цей будинок між людьми та гризунами. 

 31.07.2018 19:16  Каранда Галина => © 

Якщо це початок великої казки-повісті - то, думаю, буде цікаво. Сам по собі фрагмент - не вистачає екстриму)))

Вичитати дуже треба. Хоча б самому, для початку.

Задумка непогана. Я, з властивим мені цинізмом, вже уявила, як в цю покинуту садибу поселилися люди і понакладали яду для мишей)))

До речі - а як це мишам обленерго світло не відрізало?))) Чи вони вчасно платять??:)

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
04.10.2018 © Суворий
Провід ОУН проголосив головою і вождем націоналістичного руху полк. Андрія Мельника (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
24.04.2013 © Тетяна Ільніцька
29.08.2010 © Віта Демянюк
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди