25.07.2018 22:49
для всіх
120
    
  1 | 1  
 © Добродій Ольга Іванівна

Пара

В кабінеті психіатра розмова лунає.

Лікарю свої проблеми пара виливає.

Дарма, що душа у душу двадцять літ прожили, 

Ганжі в своїх половинках тільки розгледіли.


Лікар у м’якому кріслі уважно нотує

Всі претензії подружжя, усе, що почує.

А зібралось за всі роки претензій багато –

Треба зошитів із десять все занотувати.


- Як, Ви, лікарю скажіть, можна з нею жити?

Як модель, не вміє жонка по хаті ходити.

Тільки я прийду з роботи, в рота заглядає, 

- Чи втомився? Будеш їсти? – кожен день питає.


А сама така підступна: як ідемо в гості, 

Так прикраситься, вдягнеться, що вдаряють млості.

Що казати, так і є, що коза козою, 

Диво, як я зміг прожити стільки літ з тобою.


- Дивно чути такі речі, - жінка промовляє, 

- доля кожному дарує те, що заробляє.

Як з роботи ти приходив, то мене не бачив, 

Чи втомилась, чи весела, чи сміюсь, чи плачу.


Я старалась, я годила, тому що чекала, 

Що колись оціниш ночі ті, що не доспала.

Я ж, як заміж виходила, думала, що ти орел, 

Коли ж краще придивилась - звичайнісінький козел.


Лікар окуляри зняв і замуркав тихо:

Бійтесь Бога, не гнівіть, щоб не було лихо.

Ваша пара ідеальна, ніде правди діти:

Пан – козел, пані – коза. Чого ще хотіти?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.07.2018 12:05  Тетяна Чорновіл => © 

Влучна байка! Справді, ідеальнішу пару важко знайти! )))