02.08.2018 10:12
Без обмежень
58 views
Rating 4 | 2 users
 © Люлька Ніна

Своє гніздо

"Птах живе і не паскудить в гніздечко своє "

Ось прийшлось історію із життя згадати, 

І її вам, милі друзі, в вірші розказати.

У колгоспі чоловік й жінка працювали, 

І четверо малих діток в сім`ї вони мали.


Він завфермою робив, а вона - доярка, 

А ще дома в них була файна господарка*.

Сестра жінки обліковцем на фермі робила, 

І із мужем сестриним "любов закрутила".


Чоловік, як очманів, палко так кохає, 

Свою сім`ю: жінку й діти, згодом залишає.

Жінка плаче: " Чоловіче, діти дрібні маєш.

Рідна сестро, ти мою сім`ю розрушаєш".


Сльози її і благання їх не зупинили, 

Вона з дітьми, він з коханков - так порізно й жили.

Тяжко їй самій прийшлось дітей піднімати, 

Не доїсти, не доспати, весь час працювати.


Роки йшли і дні минали, діти виростали, 

Виховала, вивчила і освіту дала.

Вже всі діти одружились, машинИ купили, 

І до мами вони часто в гості приїздили.


Мама тішилась дітьми, радо їх стрічала, 

З щирим серцем, чим могла, їм допомогала.

А одного разу жінка прокинулась зранку, 

Дивиться, а чоловік чекає на ганку.


Хворобливий і блідий просить, щоб простила, 

І дожити свої дні до хати приймила.

"Ти моя законна жінка, і тут мої діти, 

Куди мені на старості хворому ся діти?"


"Ні! Іди собі, де був, - спокійно сказала, -

Ти лишив мене з дітьми і я бідувала.

Двадцять років жив з сестрою і мене не знав, 

Коли вигнали тебе - за жінку згадав".


Пішов чоловік з подвір`я, голову схилив, 

І свою доріженьку сльозами зросив.

Прийшов до своїх дітей і гірко заплакав, 

Покаявся: "Був дурний і сім`ю я втратив".


Та одної неділеньки діти всі прийшли, 

І хворого, на рак, тата мамі привели.

"Це наш тато, рідний тато, слід його прийняти, 

І тобі прийдеться, мамо, його доглядати.


Бо у нас всіх свої сім`ї, в кожного робота, 

Ми його не виженем - тато не з під плоту".

Мама сіла, заплакала, руки заломила, 

Діти собі поїхали, тата залишили.


Не вигнала чоловіка - добре серце мала, 

І до смерті хворого вона доглядала.

Бо він з молоду забув прислів`я таке:

" Птах живе і не паскудить в гніздечко своє".


*господарка - хазяйство

с.Нижні Станівці, Буковина 31.07.2018



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про старість, Про зраду, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Жінка на сіні / Вірш | Люлька Ніна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Анничка / Вірш | Люлька Ніна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Люлька Ніна.


Мій рейтинг: 4

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.08.2018 14:41  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за коментар. 

 05.08.2018 11:04  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш своєю правдою. Таке часто трапляється в житті. Може кому дуде уроком чи настановою. 

 02.08.2018 19:14  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Чудове поетичне продовження. Ви, як завжди, МАЙСТЕРНО і В ТОЧКУ. 

 02.08.2018 12:43  Панін Олександр Мико... => © 

Важко батька доглядати
Дітям здоровенькім,
Скинули його на плечі
Та на душу неньки.
На душевну тяжку рану,
Ту, що ся не гої.

Вічно тяжко потерпає
Жінка з добротою... 

Публікації автора Люлька Ніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо