Спати ми лягли край лугу
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»
«На краю лежим мы луга»,
«Сумка почтальона»
Запаливши хмиз костра
В ніч, де тінь дерев по кругу
Розчиняє тьми мара.
Виск рязанського страждання
Ріже тишу без пуття.
Про побачення, ридання
Чи до місяця виття.
Й комарі в два тони тяжко
Без ножа пиляють слух.
Мов закохані, комашки
Співом густо повнять луг.
Чутно тихше вполовину
Після денних всіх трудів
Звук – розпрямлену пружину
В перегудах оводів.
Шерх мишей – сліпці крилаті
Над огнем із куширів,
Що вони то ще й горбаті,
Хто б подумав, хто б узрів.
Як без зору не нарватись
На сучки в потемку час?
Тайну радіолокацій
Миші знають краще нас.
От і всі, напевно, звуки,
Що тривожать тишину,
Та достатньо їх для муки,
Коли хочеш тільки сну.
_
На краю лежим мы луга
У зажженного костра,
И деревья друг за другом
Исчезают до утра.
Визг рязанского страданья
Прорезает тишину.
Все свиданья, ожиданья
И рыданья на луну.
Комары поют в два тона,
Ухо режут без ножа
Насекомых и влюбленных
Как от песни удержать?
Слышен тише вполовину
После всех денных трудов
Звук развернутой пружины
Заведенных оводов.
Мыши, слепы и крылаты,
Пролетают над огнем,
Что они притом горбаты,
Кто подумал бы о том.
Им не надо опасаться,
Что сучок ударит в глаз.
Тайну радиолокаций
Мыши знают лучше нас.
Вот и все, пожалуй, звуки,
Что содержит тишина
Их достаточно для муки,
Если хочешь только сна
