11.05.2011 20:58
335 views
Rating 4 | 1 users
 © Славік

Ангелы

Незримой тенью тихо наблюдаем, 

Спасаем, отдавая всю свою любовь. 

Мы лучше всех их понимаем, 

И стоя за спиною защищаем вновь и вновь. 


Мы ангелы в людском обличье 

Поэтому нельзя нам их любить 

Большие крылья за спиною, перья птичье – 

Мы остаемся чтобы их хранить. 


Хранить для тех кого пока нет рядом, 

Для тех, кто должен рядом с ними быть 

Чтобы жизнь казалась Райским Садом, 

И помнить: Нам нельзя их полюбить. 


И все закончив здесь мы улетаем, 

Летим на солнце не желая жить… 

Сложивши крылья падаем и умираем –  

Нам больше незачем здесь быть. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для дорослих

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Стих - Игрушка». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Твоє волосся розвівається по вітру». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Славік.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Славік

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо