Моя душа згубилася в твоїй
Затамувавши подих у обіймах;
І байдуже, що віє буревій,
І стільки сил затрачено у війнах…
Нарешті спокій, тихне камертон,
І вабиться у ролі полонянки
Душі моєї приспаний актор -
Підсвічують їм зоряні фіранки.
Блаженна тиша, ледве чутно пульс,
І закипає кров у схронах серця...
На ринг зійшлися мінус мій, твій плюс -
І ритм вальсує у постійнім герці…
Сльозу овіє вітер крадькома,
Розплющить очі, скине арафатку...
Дарма, що вже на вулиці зима -
Любові гра дісталася початку.
