19.08.2018 15:55
Без обмежень
14 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Нові вірші

Вірші. Глпва 2.

Частина 1

НОВІ ВІРШІ

ПЕЛЮСЬТКИ ЛЮБОВІ


У клумбі в дворі роздивляється квітка, як бджілка літає

І блимає віями, ніби пелюстками, й мружить очі

Спів бджілки – це мед, флорофілом, як кров’ю, снагу нагнітає

І в квітки від цього по тілу течуть теж мелодії сочні!

Щасливі – ми вдвох до клумби прийшли й гуляєм з тобою…

…І квітнуть душевно у нас почуття, як пелюстки любові!

20. 08. 2018; 11:15.+


ДВА ПОЛЯ

Ми в нашім бутті обробляєм два поля: любовне й аграрне, 

У нас є знаряддя для цього – це наші слова: працьовиті і гарні.

Слова, як насіння із квітів, посіяли ми в паперовому полі, 

Щоб вдало росли й розцвітали, як квітка, в своїй флорофіловій Долі, 

А щирі любовні слова посадили на полі любові, 

Щоб ми плодоносні були у коханні й щасливі обоє!


19. 08. 2018; 21:56.


НА СПОВІДІ В ЛЮБОВІ

Любов, ми тобі вже звітуєм на мові любові:

В житті, ти, як компасна стрілка, нам вірно показуєш путь, 

Й те, що ти нам говорила ми зробить готові, 

Бо наші думки із твоїми, як завжди, у ногу ідуть!

Любов, ти й погоду кохання нам теж пророчиш …

...Й те, що пропонують очі твої бірюзові

І нам на любовному блюдці твоїм несуть

У нашім коханні готові зробить охоче!

19.08. 2018; 14:31.


ЦАРИЦЯ ЛЮБОВІ

У нашій любові цікаве й щасливе начало –

Нас в церкві, як піп, чародійна любов обвінчала, 

Ми пара в любові: я – тебе, ти мене любиш!

Корону ж вінчальну оділи на тебе у шлюбі.

Й тоді ми вже нашу любов заключили у бронь –

Я в нашім коханні, став наче любовний твій трон, 

І Теж залюбки, як король, примостився на троні, 

А ти на цім троні сидиш, як цариця любові, в короні!

19. 08. 2018; 12:01


ПЛАВЦІ ЛЮБОВІ

Як шлюбна та хвиля, любов нас гойдає

Й пливем ми у річці любові у далі!

Ти в нашім коханні плавчиха любові, 

А я у любові кохання плавець.

Як би не любов то ми – мертві обоє:

Вдова – ти, а я – твій вдовець.

19. 08. 2018; 10:06.


ЕМОЦІЇ ЛЮБОВІ

В нас котяться в серці емоції громом любові

І в тебе вона, як та блискавка, блима в душі.

І ми з тобою, як в небі дві хмарки, що поруч пливуть

Шукаєм притулок у кожному нашому слові.

А грім витанцьовує в сері, як гарний рушій.

Й указує нам він в палкому коханні наш путь!

18. 08. 2018; 21:47.


СЕКРЕТИ ЛЮБОВІ

Любов, як людина, й теж має любовні секрети.

Не каже вона людині чого поселяється в неї, ?

Й чому, як і думка, теж втілилась в мозок людини7

А мовчки, принісши до неї любові букети

Літає із розумом в парі в її апогеї, 

Й не каже чому ще й до іншого розума лине?

18. 08. 2018; 20:50.


ЛЮБОВІ ЗАМОК

Нам ключик кохання відкрив наш любовний замок, 

І ми у обіймах палких почали цілуватись!

І враз почуття мов проснулись й пішли ми в танок –

Нас гріло тепло і ми стали його відчувати!

Закінчились танці, душевний порив теж замовк…

…Й ми знову з тобою любов узяли на замок, 

Бо наша любв для всіх інших не буде доступна в житті –

Не зможе відкрити любові замок той, хто й дуже хотів!

18. 08. 2018; 17:49.


РОМАНТИЧНИЙ ПОКЛИК ВЕСНИ

Всіх кличе Весна в романтичні прогулки:

В брунькові ліса, шо скоро одягнуться в листя зелене, 

Де дятл – лісовий санітар видзьобує гулко

Вредителів ліса, й людині пророчить Кукушка на клені, 

На соснових вершинах паруються птахи, 

Де голуб й голубка воркують на дахі, 

Де хмари, як вівці, пасуться у небі, 

Де пролісок виліз із травки і очі розплющив на ряску, 

Де в річці з лебідкою плаває лебідь –

Вони обнімаються шийками й смачно цілує їх ласка!

…Там всіх обворожить любов, як весна, 

Бо їхня любов як Весна чарівна!

18. 08. 2018; 15:02.

ДАРЕМНІ МРІЇ

Коли ж в Україні наступить покращання Долі людської, 

Щоб люди жили в ній щасливі й були всі у мирнім покої?

У владі нема еволюціонера такого, як Ленін, 

Щоб вміло поставити все на місця, як було в Союзі, 

Бо зараз вони від грошей дурманіють в фінансовім плені, 

А люди всії України живуть у полоні ілюзій…

Бо ділять державні правителі владу, як хліба шматок, 

І цінним папером – грішми лиш свої набивають кармани

У банках чужих. Та ще грають за гроші державні в лото.

І по телебаченню всіх обіцянками щедро дурманять.

Й живуть українці лиш в мріях, які йдуть все далі і далі…

…Та мабуть вже досить крутити мрійливі педалі

І так терпеливо і довго нам бути в життєвому плені –

Прийшла та пора, щоб нам діяти так, як в сімнадцятім Ленін!

18. 08. 2018; 11:10.


РОСА ЛЮБОВІ

Любов залишає свій слід на устах, як роса.

З тобою нас запеленала краса:

Співа Соловей – конкурсант лісових пісень, 

Вітрець прохолоду лісну нам на крилах несе

І в нас поцілунки звучать, як у Дятла слова, 

На конкурсі лісу й Кукушка нам пісню співа.

Йдемо ми по травці на ній теж ранкова роса, 

А наша любов, як солістка, співа небесам!

16. 18. 2018; 16:17.


КОХАННЯ СТРІЛА

Кохання стріла шелестить лиш любов’ю

Й націлена в кожну людину прохожу

Й коли ж у ту ціль попадає собою

Людина на себе стає непохожа:

У ній підіймається настрій святково

І Доля веде у гіпнозі на бал, 

Де в танцях відшукує щастя підкову –

Така у коханні людини судьба.

16. 08. 2018; 14:14.


ДОЛЯ ВИЩОГО РОЗУМА – БОГА

У вищого Розума – Бога велика потреба:

Духовна й фізична і робить її він як треба!

Вселену і Землю, і Небо – це створено Богом...

В ефірному світлі вони, мов з’єдналися в ціле

І більш на Землі не було ще нічого.

Й лиш поруч з орбітою блимало чорне та біле.

І стала з орбіти вона до зірок діставати —

І нових космічних шляхів набувати:

Дощам і туманам, віддавшись в шаленому леті…

А потім з’явилося Сонце і те, що є в Світі

І в нашій галактиці в цій доленосній орбіті

Нове появилось життя на Землі, як планеті

Така у Найвищого Розума – Бога є Доля пророча

Її він ухвалює сам так, як Доля захоче!

16. 08. 2018; 11:24.


ШЕПІТ ДОЛІ

Зайшли ми у ліс зацілований Сонцем.

В нім Доля, мов листям, про що-то шепоче

В нім чується вічності шепіт.

Ми теж заглядаєм в космічне віконце

Від Долі любові й здоровя ми хочем

Нам серце любові віщує як легіт

Як здорово в лісі такому побути

І в шелесті вічності Долю відчути!

15. 08. 2018; 23:37.


СУДЬБА ЛЮБОВІ

Любов – це духовно-тілесна істота

І вселена в кожну на Світі людину

У неї в житті, як в людини забота

Зробить для кохання хорошу годину:.

В людей підіймати їм настрій святково –

Вони, щоб знаходили щастя підкову, 

Вести під гіпнозом людину у шлюб, як на бал –

Така благодійно-духовна в любові судьба!

15. 08. 2018; 20:19.


КОМУ ВЕЗЕ, А КОМУ Й НЕВЕЗЕ

Як парубок Місяць – поголений наче!

Проснувся він в небі глибокої ночі

Й заглядує Зірці небесній ув очі, 

Себе ж він в очах цих рогатим лиш баче…

…Кому у любові везе, а кому-то і ні.

В саду ми. Над нами цей Місяць й зіркові вогні.

Й хоч їй я як день, та вона лиш до мене як ніч…

…Отак як йому повзло, повезло і мені.

15. 08. 2018; 15:21.


ДВА КАМІНА

В камін підкидаєм дрова ми з тобою

Й їдять свій вогонь у каміні дрова, 

Й показують нам язички теплоти…

…І в нашім з тобою каміні любові

Горять почуттями кохання слова

Й в них чуєм любові жар й жар красоти.

Такі у житті два існують каміна, 

А в них теплота і тотожна й незмінна!

15. 08. 2018; 09:26.


БОРОШНО ЗИМИ

Вже Сонце стало блимать соняшно, 

А сніг зима на землю сипе наче борошно

І Сонце ставить перед себе гарну ціль:

Із нього тісто замісить й спекти млинці!

На лижах їду на базар щоб їх купити.

Їх оптом дід Мороз дешевше продає, 

А змерзлим людям він всім щедро роздає, 

А з мене здер він, щоб себе задовольнити, 

Мені ж лише набив огиднішу оскому –

Зайшли аж зашпори й поїхав я додому…

14. 08. 2018; 22:33


НОРОВЛИВА ДОЛЯ

Чому ти, любима, є інколи трішки капризна

І в тебе обличчя червоне стає як білизна?

Це може характер душевний у долі твоїй, 

Бо чаще співає душа, як в гаю солов’ї?

Та все ж, хоч і доля у нас так як ти норовлива, 

Але у бутті є, як компас, й вона справедлива

Й веде нас в майбутнє і вірний показує путь, 

Щоб в нашій любові цю долю нам не обминуть!

14. 08. 2018; 17:47.


ОСТАННЯ ДУМКА

Пророста, як зернина у полі, в поезії думка

І з словесних рядків б’є поетичним фонтаном –

Це, Надія, про наше з тобою колишнє кохання, 

Що забрала з тобою смертельно-безжалісна сумка.

І про мій поцілунок, що був під кошлатим каштаном, 

Про колишнє до тебе моє чарівне залицяння.

Ти для мене жива ще! Чи ж чуєш мене ти, Надія?

Ти моя є остання лиш думка й остання надія…

14. 08. 2018; 13:42.







ПОЕЗІЯ СЕРЦЯ

Любима, до серця твого доторкнувсь .я думками

І чую, що б’ється воно в поетичному ритмі

Й замріяну думку мою вмить римує з твоєю.

Воно, мов мене обнімає твоїми руками, 

Й цілунки медові всі теж відбуваються зримі

І сяйно, як Сонечко, світить снагою своєю.

Всі дії його я читаю неначе поему, 

Що пише про наше життя повсякденно роками

І так як і я теж не знає душевного щему –

Щасливе. Й ніколи не буде сердешним із нами!

14. 08. 2018; 10:57.


ДУХОВНА ХВОРОБА

Брехня, як проказа й чума – це суспільства хвороба.

Гартую я проти них імунітет лиш добра.

Вона переварює все, як духовна утроба.

Я протів брехні теж всі сили духовні зібрав.

Мене із брехнею ніколи життя не помире.

Брехня невидимою злою рукою приносить

Людям негаразди й убогих пускає по миру.

Вона, як коса, на ниві життєвій всіх косить.

Хіба ж це можливо з такою в житті примиритись, 

То це є всерівно, що в річку зайти і втопитись.

13. 08. 2018; 21:22.


ТУМАН ДИТИНСТВА

Дитинство я в ніч розбудив у в собі.

Видумую тата, видумую маму –

Вони ж, як в тумані, у пам’яті в мене

І ляльки, як в мареві, ходять так само…

Дитинство в собі воскресити не легко, 

Воно мов занурилось в воду життя, 

Й сплива на поверхню і близько й далеко

І роки дитинства, як птахи, летять.

Згадати дитинство – це значить продлити

Серцеві удари і душу сповити.

Згадав, і до зору причалила днина, 

Бо жити без згадки не може людина.

13. 08. 2018; 15:37.


ЧАРИ ПОЕЗІЇ

Сидить. чародійна дружина в чаклуючій позі

В лещата любові своєї мене узяла.

І я теж сиджу на своїм поетичному возі, 

І, взявши вражаюче слово й з натхненням улад

Я з любові образ поезій художніх малюю

І роздумів дар їй даю, як цвіточний букет, 

І сам у цей час від любові її я кайфую –

Немов прориваюсь крізь наш чародійний пікет!

13. 08. 2018; 11:47.


ЖІНОЧЕ ХОБІ

Ти щиро й від серця співаєш завзято, 

Бо пісня для тебе – любов і, як свято!

Весь квартал від пісні твоєї шаліє –

Мелодії заздрить соліст соловейко

І кожен за голос дзвіночний боліє –

Він душу і серце пронизує склейко…

…А ти, мов на сцені, все далі і далі, 

Як соло, розкручуєш пісні педалі…

13. 08. 2018; 07:26.


СИЛА СТРУМА ЛЮБОВІ

Кохання струм з нас у обох витікає.

Бере він із русла любові початок

І далі впадає у гирло кохання, 

А з гирла у море любові впадає, 

А в морі нема ні кінця, ні начала!

Душа розібратись в цім хочем пізнанням…

…У море води я з тобою пірнаєм, 

А море воліє скоріш нас втопити, 

Бо в нього для цього похітливість є

Та струм, що з любові йому не дає!

12. 08. 2018; 19:49.


ПРИХІД НАТХНЕННЯ

Натхнення до мене прийшло й попросило:

Щоб взяв я перо і словесну з ним силу.

І став я писати про наше кохання, 

В нім промені думки моєї сягають

Бурхливо за обрій у нашій любові, 

В якої до нас лиш єдине прохання, 

І в неї її почуття теж благають:

Щоб ми не пішли на спокусливі збої, 

Щоб я був у неї, єдина суттєва надія, 

А в мене вона – як у суті подія!

12. 08. 2018; 15:47.


НЕ ВДАЛЕ ЗНАЙОМСТВО

У клубі сільські я гуляв, а було це недавно, 

І в танці, танцюючи вальс познайомився з нею.

Красива вона, балакуча і дуже забавна, 

А коли щось я в неї питав, то кривила душею.

Водив я її у кіно та дивились вистави…

Я думав, що буде не так, як воно у нас сталось –

Хотів, шоб в житті нам ніколи не сталося гірко, 

Бо мріяв, що прийде в моїм залицянні той час, 

І в нашім коханні зітруться ганебні пороги, 

Що буде вона у любові, сіять. як та зірка!

…Та стала для мене вона, як потухша свіча

Й колючі мені причепила, як в Місяця роги.

12. 08. 2018; 11:44.


СНІЖИНКА ЗРАДИ

З чоловіком в нас серце вже билось не в риму –

Не ласкав він мене, а сердито лиш гримав…

А тоді, розмінявши він літо на зиму

До сусідки полинув у прийми.

По мужському тим словом я їх розвінчала

Й почалося у мене вже інше начало…

На снігу я в дворі розпалила багаття, 

Щоб сніжиночки зради втопити, 

Щоб в майбутньому стала коханням багата

Щоб щасливою жить і з любов’ю дружити.

11.08.2018; 19:24.


ЧОМУ?

Людина життя починає з думки

Й кінчає лиш нею завжди і повсюди

Друг другу приносять життя подарунки

Бува, що до когось й не щедрі є люди…

Чому зла і добра людина не в Мирі, 

Не ладять, а рідні стають і чужими, 

А тільки таланливі людн і щирі

З води негараздів виходять сухими???

11.08.2018; 12:15


СОНЯЧНА ЛЮБОВ

Дивились ми колись друг другу в очі – в нас було кохання

Тепер в мені лишились тільки згадка й святе лиш зітхання

Було тоді – любов, як Сонце, серед ночі

Сіяла в наших душах! Сталось так, що ти, як Сонце, 

Пішла за обрій ти свого життя – у вимір інший, –

Закрила вмить назавжди світло-бірюзові очі

…Тепер ми бачимось душею через космоса віконце.

Життя твоє там – ніби в рай попала й навіть ліпше!

09. 08. 2018; 22:16.


ДАРУНКИ СКРИНІ ДУШІ

Зайшли ми в дубраву, щоб спів соловейка послухать:

Ми сіли на травку й, обнявшись, настроїли вуха.

Ця пісня була про любов й ним озвучена лунко.

В обіймах були поцілунки у нас, як дарунки!

…Дарунки любові я в скрині душі зберігаю:

Вони вивергають чаруючу магму любові

Й приносять озвучене щастя у кожному нашому слові

Тобі лиш, кохана, бо крашу за тебе, я іншої жінки не знаю!, 

10. 08. 2018; 11: 49.


КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛЮБОВ

Є тяжіння Землі, є й тяжіння любові.

В них єдина мета – притягати до себе.

Так існують вони споконвіку обоє, 

Бо у них закодована в цьому потреба…

Однойменні електромагнітні заряди, 

Притягнувши любов’ю нас в єдине з’єднали.

У весняній діброві сиділи ми рядом

І в цілунках ми нашу любов відчували…

…І коли магнетизма заряди в людей

Одинакову мають полярність наука

Назива це – «психічна енергія» й з тіла іде

Віл людини людині й, як серце, в них стука, 

Й викликає приємність палку у обох, 

Й лиш тоді до людини приходить любов!

09. 08. 2018; 13:31.


ЛЮБОЩІВ ПЛІД

Наш вишневий садок – наш інтимний куточок, 

В нім любуємось цвітом зелених гілок…

Ми, як бджоли, влетіли в наш шлюбний садочок, 

Щоб у долі зібрати лобові пилок…

Вспоминаєм події в колишнім бутті, 

Що вражали нас діями в нашім житті.

Ти, любима, сьогодні пронизливо гарна

Й розтопила весь давній любовний наш лід.

Я кохаю тебе все життя і не марно –

Ми вдвох в день цей збираємо любощів плід!

08.08.2018; 21:04


НАУКОВИЙ ПЛУГ ЕВОЛЮЦІЇ

У мрійливий свій плуг я науку запріг, 

Щоб космічного поля з орать цілину

І засіяти поле зерном науковим, 

Та зібрать урожай відкриття при Зорі, 

Щоб прийдешнього дня розпізнать далину

І узріти у ній еволюцій обнови, 

Що створять Україну нову – незалежну!

І відтворять в суспільстві шляхи промислові –

Безробіття не буде і знов не обмежно

Запрацює людина там, де й працювала…

І ловлю я себе на пророчому слові, 

Шо в майбутньому буде все так, як належно.

Я людині скажу, щоб вона про це знала.

Підприємства малі розквітнуть в обнові

І скажу я пророче про це всім на диво –

Науковий цей плуг виоре все неправдиве!

08.08.2018; 16:15.


ЗА ГРАТАМИ САМОТИ

Любима кохана в безсмертя пішла –

Домівку в астральному Світі знайшла…

Без неї живу як в самотності гратах, 

Якби не писав, то я б став помирати.

Та в долі моїй є неписаний знак –

Це творчість заглушує цю самоту.

Так виплив я з неба ції самоти –

Й пливе, як хмаринка, мій творчий рюкзак…

Я з нею поезій пізнав красоту

І з нею ж її ми руйнуєм мости!

01.08.2018; 19:47.


ЛЮБОВ – БУКЕТ НАСОЛОД

Ти квітів нарвав у чарівний букет –

Своїй ненаглядній коханій приніс…

В букет ти вложив почуття, як в пакет –

Неначе ти клумбу любові відніс

Любов, як завжди, попадає у ціль –

З любов’ю роки розцвітає народ!

Любов – не єдина є квітка в руці, -

Любов – це любовний букет насолод!

01.08.2018; 16:31


ВІРА В СЕМАФОР ЛЮБОВІ

Ми вірим в судьбу, що веде нас шляхами любові, 

Й від нашої віри душа молодіє у нас!

І з серцем розмову веде на любовній ще мові

Й тому ще любові вогонь не погас.

І гріє він наші уста при смачних поцілунках, 

І сам соловей, як були ми в діброві засвідчив

Мелодію нашого щастя, озвучивши лунко, 

Бо вірили ми що в любові не візьме нас відчай…

…Хвилини любові хоч час забирає й без боя, 

Та ми відчайдушні, бо вірим в судьбу наперед.

Й хоч ми допиваєм з тобою наш келих любові

Та кличуть ще нас семафори любові вперед!

30.07. 2018; 06:44

ДІЇ СВЯТОЇ ЛЮБОВІ

Моєї душі почуття, мов пташинки, 

Окрилившись свято твоєю любов’ю

Обняли нас так легко, неначе пушинки, 

Й злетіли ми в небо Любові обоє…

Гарячі долоні хмаринок липневих, 

Ласкавши обличчя, коли цілувались, 

Зріднили любов’ю в цілунках вогневих, 

Хоч ми і чужі, і до цього й не знались!

30.07.2018; 23:44.


ДІЄ СЛОВО – ДІЄСЛОВО

Я люблю тебе, а ти мене, коханий, любиш –

Це в нас діє слово, назване воно – любов!

Ой, які ж трояндові твої, кохана, губи –

Слово ж це у бажаний полон взяло обох!

…Так щоденно кожне слово якось, чимось діє

І воно за кожну дію теж відповіда.

Бо воно, що треба людям – тим і володіє…

В слові цім, як і в любові чарів є хода

Й доки різні ці слова на когось щиро діють

Доти й люди даром цим охоче володіють

Й доки ще один другого будем ми любити

Доти й слово це – любов, із нами буде жити!

17.07.2018; .. 16:11.


ТРІЙКА СЛІВ

Любов чарівне слово, бо це – любов!

Життя є слово доленосне – найнужніше!

Буття є слово визначальне – так, як кров!

Воно тече у венах й повнить тіла ніші…

Ця трійка слів єдине слово – це життя!

Яке складається з живих молекул тіла

І має серце, душу, дух. любов та силу, 

Які в бутті ведуть людину до пуття, 

Які у ній цю трійку слів ведуть уміло, 

Які в житті людину роблять щиру й милу, 

Бо люд оточує все те ж складне життя, 

В якім існують: сила, дух, любов й буття…

15.07. 2018; 11:23.



ЕВОЛЮЦІЙНА КОЛОВЕРТЬ

Вилазять із бруньок весняні листочки –

Вони ж бо бажають цей Світ розпізнати!

З тобою в любові прийшли ми до точки…

Та ще захотілось про бруньку узнати

Вона, мов народжує, листя, як мама –

Чи знову тоді, як душа, йде в безсмертя?

Ти, наче весняна любов, йдеш так само

У еволюційній стрімкій коловерті…

…В садочку лиш наші розмовні йдуть звуки:

Про кров – флорофілову Долю й удачу!

А ніжним листочкам, назустріч неначе, 

Протягує їм еволюції руки!

11.07. 2018


ЛЮБОВ, БІРЮЗА І ЧАС

У наших очах бірюзою неначе любов розцвіла

І лине, мов час, у твоїх бірюзових очах, 

І в риму з коханням у наших серцях, мов ритмує у лад, 

І квітне весною, і в душах палає, мов Сонця, свіча!

Як хмари пливуть в небесах, так – хмаринками час у душі…

А в небі згущаються хмари й, мов час, над Землею пливуть

І грають в нім блискавки струнами грома – він тиші рушій, 

З ним хмари дощеві збираються слізно в останній свій путь…

А наша душа ще не знає звідкіль витікає сльоза, 

Вона ще не чула тілесного грома – серцеву грозу

Бо в неї чаруючим дивом цвіте ще очей бірюза…

…Й нікому не вдасться зірвати з очей цих любов-бірюзу!

06 07. 2018; 6:46.


РУКИ ЛЮБОВІ

Вже осінь прибігла в садок і зривають в нім осені руки плоди, 

Летять журавлі над полями – пророчать нам зиму холодну

І жайвір вже пісню свою не співає – бо в полі він десь заблудив…

…Прийшли і ми в сад я на тебе дивлюся – на зачіску модну, 

На очі твої бірюзові – в них визріла наша з тобою любов, 

Яка теж своїми руками мене обіймає й цілує

Й до нашої осені тепло і щиро в бутті проводжає обох

Ми ще над плодами своїми відверто й щиро жартуєм.

Бо наше кохання про нашу любов теж завзято співає ще нам…

І доки кохання у Долі щасливій завзято буде співати

Й цвістиме у серці трояндою наша життєво-любовна весна, 

То нашій любові тілесні плоди не збираємось ми вже зривати!

06.07. 2018; 16:07



ПІД НЕБОМ З ЛЮБОВ’Ю

Гуляєм в діброві. Співа соловей нам – така красота!

Нас зріднила любов, хоч до неї були ми чужі…

Коли я з тобою – щасливий! Без тебе – я вже сирота...

Стемніло, Маленький вітрець підіймає на річці брижі, 

Мов з золота, човен у плесі небесному плаває Місяць, 

А зорі, мов срібні русалки, купаються з човеном поруч.

Тебе я в цім Світі знайшов, як тілесну й душевну опору.

Ти ж в серці моєму, як в човні – нема в нім для іншої місця!

13.03.2018; 18:47


ЩО Є ПЕРВИННЕ, А ЩО ВТОРИНННЕ?!

Лиш хліб – це первинне в їді, а їда – це вторинне, 

Отак і любов є первинне в коханні завжди, 

Кохання – вторинне і в мрійні мандрівки лиш лине.

Моя ти, кохана, в гаю з соловейком зажди –

Прийду і тебе обніму й розцілую, як вперше!…

І в нас почуття розпливуться по тілу вогненно –

Це наша любов. Ми її відчуваєм завмерши!

І в ній почуваєм себе емоційно й натхненно

Якщо ж ми безхлібні – то що ж то за їжа була б в нас без хліба?

І, що за кохання, якби не прийшла нам сердечна любов?

До нас непомітно в коханні вже й вечір любові прийшов –

Якби не любов. То над гаєм не взріли б кохального німба!

15 06.2017; 20:50.


ПІД ГІПНОЗОМ ЛЮБОВІ

Під вечір у парку міському ми коло качелі зустрілись

І весело очі твої у мої подивилися очі…

Вони теплотою зігріли й неначе любов’ю зоріли –

Струїлася ніжність з очей душевна й сердечно-дівоча!

І з першого погляду наші серця почуттям заплелись, 

І наші емоції в райдужний рай повели нас з тобою…

В гаю під сосною ми в чарах магічних неначе були –

До самого ранку кохались немов під гіпнозом любові!


ЯК БЛИСКАВКА Й ИГРІМ

На пляжі юначка й юнак, як дві хвилі, раптово зустрілись

І, дивлячись в очі блакитні вони в них любов враз узріли!

В їх тілі, мов струни емоцій, гули почуття у обох, 

Й співала від щирого серця в їх душах грайлива любов!

Вони, мов би лебідь з лебідкою, плавали в морі любові

Й неначе, як блискавка з громом, були нероздільні обоє!

І з першого погляду чомусь вони закохалися вмить –

Душа засіяла, а серце цнотливе любов’ю гримить!

14.03.2018; 02:28.

НЕ ЗРІВНЯНА

Із квітів степних ми з тобою у сад забрели

З тобою щасливі в саду ми і в полі були…

Тебе не рівняв я з ромашкою білою –

Твоя красота красивіша всих квітів краси!

Тебе не рівняв я з черешнею спілою –

В саду ти була найсолодша від фруктів усих!

20.02.2018; 16;05.


ВИЩИЙ РОЗУМ І ПОЧУТТЯ

Є Вищий Вселеної Розум. Мені доступний дав він розум

І в тіло вселив почуття і душевне й духовне –

Воно про любов ним в душі і поезію творе і прозу, 

Воно лиш у долі моїй над усе є верховне!

Кохана! Коли ти мені поцілунки даруєш

Й з твоїх уст на мові любові тихенько звучать всі слова -–

Фізичне моє почуття у коханні любов’ю вирує, 

Душевне моє почуття підіймає мій настрій бадьорий!

Й коли ж не на мові любові слова, шо так рідко бува –

Пригнічує настрій і дух підіймає суворий…

Моє почуття у душевно-фізичному колі

Існує постійно душевним, буває й фізичним…

В любові, кохаючись, став я до нього привичним –

В душі, як струна, то любов’ю заграє, то голкою вколе!

20.02.2018; 11:42.том7

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нові вірші (Вірші. гоава 2. частина 2.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Кодована Доля (Ковчег "еволюції." глава 9.) / Поема | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 16
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Кодова Доля. Глава 2.;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;