28.08.2018 20:29
Без обмежень
34 views
Rating 5 | 8 users
 © Надія

Темно в підвалах...

Зламане дерево. Тиша незвична…

Навіть ворони сховались, мовчать.

Люди зі схованок боязно вийшли,

Діти нагадують диких вовчат.

Темно в підвалах… Лиш чути жіночий

Шепіт: — Як страшно… Тремтить дітвора…

В дім залетіла ракета впівночі,

Вирва глибока на місці двора.

Все, що вціліло, несуть до підвалу.

Холодно… треба зігріти дітей.

Мовчки ворожу клянуть всі навалу.

І з нетерпінням чекають вістей.

Дівчинка гладить ведмедика ручкою:

— Скоро вже! Скоро! Повернеться тато!

Плаче над сказаним словом онукою,

Рідна бабуня… Зруйнована хата.

Кутає донька маленьке дитятко…

Далі, як жити? Не знає ніхто.

Чим натопити, і їжу де взяти?

Знищений одяг, вціліло пальто…

Журиться мати, та люди — не звірі,

Їм помагають гуртом, всім селом.

А в надвечір’ї обличчя всіх сірі —

Смерть знов ховала когось під крилом.

 

27. 02. 2018 рік

Картинка з інтернету

Смт Шевченкове 27. 02. 2018 рік



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Війна 2014 Україна, Для дорослих, Про війну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Внучка / Вірш | Надія». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «З днем державного прапора України / Історія | Надія». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Надія.


Мій рейтинг: 9

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.08.2018 15:43  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Всё повторилось. И разрушили, и разбили всё. Погибли мирные люди. ***Но похоже, что в этот раз мы отстоим свою независимость. В книге Юрия Горлиса-Горского "ХОЛОДНИЙ ЯР" документально описана борьба украинского народа за независимость против красных оккупантов. Сколько жертв было принесено во имя достижения поставленной холодноярцами цели. Но разобщённость, предательство не дали возможности завершить борьбу до конца.
***Спасибо Вам за отзыв.  

 30.08.2018 15:28  © ... => Борис Костинський 

Писала мені одна поетеса з Білорусі, що росіяни в їхній країні поводяться, як повні господарі. Все продане... І весь час повторювала мені: — Какие вы молодцы! Поднялись на защиту своей Родины, своих гражданских прав. А мы... ***Так що ти правий.

Що стосується сакральної крові. З кожною тяжкою втратою на Донбасі все більше поглиблюється віра в свій народ, любов до Батьківщини і зростає... ненависть до ворога. Та все одно жертв повинно бути якомога менше. Хлопцям треба бути дуже обережними, тому що гинуть в основному від рук ворожих снайперів.

***Дякую за розгорнутий відгук! Щасти! 

 30.08.2018 09:12  КАЛЛИСТРАТ => Борис Костинський 

Ваша думка пан Борис, как бы она ни звучала, скорее верная и закономерная, хотя для нас и внове. Ведь все, кто остался жить на этой земле своим государством выходили из войны ( и не одной) и горько пролитой крови, думать об этом можно что угодно, но по-моему других вариантов и нет. 

 30.08.2018 09:00  КАЛЛИСТРАТ => © 

Да, стих сильный и точный! Спасибо!
Знаю из рассказов родных о Второй мировой войне, так же в погребах прятались и, если немцы в своём продвижении к Волге ничего не разрушили, то Красная армия, освобождая родные земли от фашистов расхреначила всё что видела, потом, правда, на немцев списывали, хотя - на войне как на войне, будь она неладна... 

 30.08.2018 02:04  Борис Костинський => © 

Блискуча замальовка, Надя! Моя думка стосовно російсько-української війни давня і я її вважаю вірною. Як це не звучить дико, але без цієї трагедії Україна залишалася б Малоросією ще десятиліття. Була б схожа на Білорусь, котра втратила майже усі національні риси і стала філією Совка зі столицею не у Мінську, а в Москві.
Скажу ще більш страшне: чим більшими будуть втрати українців на Донбасі, тим невідворотнішою буде ВІЛЬНА Україна! САКРАЛЬНА КРОВ! Без неї жодна нація не ставала реально самодостатньою. 

 29.08.2018 22:24  © ... => Тетяна Чорновіл 

Ваша правда, пані Тетяно. Ніхто і подумати не міг, що таке можливе. Наприкінці 2010 року почалася, так звана, Арабська весна. Вже тоді з`явились побоювання, якби все це не перекинулося на Європу, зокрема в Україну. Адже передумови для цього вже були. Все це дуже непросто. А далі пішла ланцюгова реакція.
Нам тільки залишається сподіватися на швидке закінчення війни та покарання винних у її розв`язанні.
***Дякую за відгук.  

 29.08.2018 22:08  © ... => Тетяна Ільніцька 

І писати про це дуже важко. Тяжка правда, навіть повірити важко в те, таке трапилося. Щасливе, мирне життя обернулося такою страшною бідою.
***Коли все скінчиться? Ніхто не знає. ***Дякую, пані Тетяно, за відгук. Хай все буде добре!  

 29.08.2018 08:58  Тетяна Ільніцька => © 

Тяжко читати, а ще тяжче усвідомлювати, що все описане правда... 

 29.08.2018 05:39  Тетяна Чорновіл => © 

Душевний і щемливий вірш про події нашого сьогодення, на жаль. Хто б міг подумати якихось п"ять років тому, що про такі жахіття будемо читати не з історичних джерел, а з щоденної воєнної хроніки.
Надіюсь і вірю, що підлість і підступна ницість ворогів, що затіяли цю війну, обернеться їм ганьбою! Сторицею! 

Публікації автора Надія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо