Тону
з рубрики / циклу «Про любов...»
ТонУ, у твоїх очах,
Доостанку в тобі розчиняюсь:
Лише мить і мене нема,
Та я навіть, не опираюсь…
Тону, в Океані твоїм
І спинитись не маю сили.
Ні! Не так. Бо так хочу! Ні…
Не зупиниш, раз пригубила.
Потону? І то й, що ж? Нехай!
Бо знання вже занапастило,
Що, до тебе, я, любий мій,
Лиш калюжами досі бродила…
Полтава, 02.09.2018 р.
