08.09.2018 16:02
Без обмежень
20 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Нові вірші

Вірші. Главаи2. Частина 3.

МРІЙНА ДУМКА


Я видумать хочу тебе на толоці, 

Щоб ти, як ромашка сиділа й любов’ю цвіла

Й тебе, як вінком, окружляв я й улюблені хлопці, 

Щоб ти у бутті, як у казці, жила.

І щоб з хлопців вінка ти обрала мене, 

Й щоб нас притягнула любов, як тяжіння Земне, 

Й на шлюбній тачанці відвіз наш любовний пегас, 

Як голубів, що про любов лиш воркують, у Загс, 

І щоб по приїзду любов там пішла у танок, 

А я у любові, немов, як вінчальний вінок!

30. 08 2018; 09:46.


КИТИЦЯ ЖИТТЯ


Життя – це буття є китиця з різним в ній плодом

Й існують вони не залежно у різній лиш згоді

Ми теж як плоди доленосні рвемо виноград

Для ас це як свято неначе прийшли на парад!

І наша любов поруч зі стягом іде

Ми хочем в любові ще взяти багацько ідей –

Щоб в нашім житті звучало кожному слові:

Що я є, як корінь з лозою у нашій любові, 

В житті оберігом щоб був я й не зали ми зради, 

А ти, як солодка в нім китиця, що з винограда!

30. 08. 2018; 16:34


ХОЛОДНЕЧА


Бунтує живе все: тварини й рослини, бо дуже замерзли.

Лютує й Ярило, бо він їх зігріти не в змозі.

Усе у такій холоднечі, неначе, завмерло, 

Лиш хмара зі снігом стоїть на небеснім порозі –

Чекає, щоб впасти на Землю руйнуючим градом, 

А потім, як завжди, на небі скоритися Боговій ваді! .

30. 08. 2018; 20:18.


СЛОВА – ЦЕ ОСОБИСТІ ІСТОТИ


В людин слова – це є діти її, – розмовляють беззвучно!

І кожне словечко її – це особиста жива є істота

І має вона особисту теж мову, що діє лиш влучно!

У слові «дитина» – це мова зростання і рідних забота, 

І дбають для неї, щоб їхня турбота вела в майбуття!

У слові «любов» – це є мова кохання й її почуття, 

Є й слово «цілунок та інші душевно-сердечні розваги, 

Які підкорили усіх у бутті, як чаруючі маги!

31. 08. 2018; 13:15.


МАРТЕН ЖИТТЯ


Лежить комсомольський білет і партійний лежить, 

Як пам`ять про владу колишню й Радянський Союз…

…Нема піонерів, нема комсомольців, нема й комуністів, 

Лише олігархів партійне сектантство й нещастям сніжить, 

Хотять щоб співали лин їм солов’ї у клейнодові лузі

Щоб кільця й браслети носить золоті і й золотисте намисто.

Проснись, Україно, й духовний мартен побудуй, 

Щоб вітер добра на державу розкрадену дув

Щоб наше огидне буття у цім Світі навіки поліпшить

Щоб владу сучасну із златом її переплавить на іншу.

01.09.2018; 15:41.


ПОЕЗІЯ – ДУХОВНА ІСТОТА


Поезія, – що за прекрасна субстанція в Світі?

Багацько є визначень – що це чарами світе…

Поезія, – що це таке? Мо, ’ сучасна наука з’ясує?

Як думають вчені – вона, мов духовна істота існує

У атомах світла і в атомах духа.

Поезії атом матерія також духовна в ефірі

Й поезії атоми так як й всі інші літають в зефірі, 

Й так само в ефірі й поезії атоми плинуть!

Ми їх і не бачимо оком, й не чуємо вухом, 

І так, як й духовні вони у душу поета, мов, линуть!

І в ній трансформуються в думку смислову, 

А в думці уже трансформуються в слово!

01.09.2018; 15:41.


МОЯ УКРАЇНА


З пісень начинається щедрих земель Україна, 

Й кінчається ними в полях колосистих країни –

Де жайвір у небі співає над пшеницею в полі, 

Де Долю людині кукушка кує на тополі

А нині чому, Україно, у тебе сплюндрована Доля? –

Не чути про тебе в садах тих пісень солов’їних, 

Існуєш тепер, як заброшена часом порожня стодола .

Це ж що? – немає пісень й нема України?

Та хоч я і бачу тебе в не просвітній ганебній імлі

Всерівно тебе я люблю, бо я виріс на рідній землі!

01.09. 2018; 22:44.


СЛОВА ЯК ЗЕРНА


Слова, як і зерна у віршах ростуть в поетичному полі, 

І кожне словечко росте і в своїй колоситься лиш долі...

…І я теж поезії поле з орав і в нім букви посіяв, 

Щоб виросли з них найвкусніші і ситні плоди словоносні, 

І щоб у поезії венах були, як в юдей кровоносні, 

І потім для створення образів я взяв їх й по віршах розвіяв…

01.09. 2018; 13:31.


КОРІННЯ ЛЮБОВІ


Кохались – не спали. З тобою у саж наш зайшов на Зорі я

І чую, як в наше кохання вростає любові коріння.

Ми сіли під кроною груші і стали кохатись –

Я чую, як б’ються серця в унісон і став прислухатись:

Емоції в тілі мене, мов мурашки, лоскочуть, .

І тіло моє у твоє вселитися хоче.

Коріння, мов сік, в тіло, як в крону, свої почуття посилає

Воно вдвох з коханням у нашому тілі, як в кроні, гуляє.

Це був вихідний – ми прийшли вже додому і спать полягали обоє –

Я ж думаю, – без коріння, як крони нема то й кохання нема без любові.

01.09. 2018; 10:53.


ПОРІГ ЖИТТЯ


Ти в школі поріг, як один із життєвих порогів, 

Уже перейшла. Він в майбутнє покаже дорогу…

…В житті є високі пороги й існують низенькі, 

В бутті є пороги духовні й пороги фізичні.

Фізичні пороги: шкільні й олімпійські нам звичні.

Духовні – вони невидимі й чуттями вирують.

І той хто успішно в житті подолає буттєві пороги –

Перейде й життєвий поріг і зійде на щасливі дороги!

04. 09. 2018; 10:57.9



ТАРАСОВА ЕСТАФЕТА


Була Україна Тарасу Шевченко, як хата –

Вона для Тараса була, мов би мама і тато!

Оспівував він врожайні сади і поля.

І те, що у неї найкраща родюча земля!

Й клеймив він тавром ненажерства і панство і владу.

Й хресянству, як жити ішла лиш від нього порада!

Прислухавсь до нього народ – революція стала.

Пройшов час і знов боротьби естафета настала –

Всі війни старт брали, тепер олігарство стартує

Й до фінішу прийде тоді, як усе розграбує.

Та скільки ж терпіти? – Хай влада душею не кривде, 

А скаже коли ж це безчинство до фінішу прийде?

04.09. 2018; 14:08.


ІЗ ДИТСАДКА – В ШКОЛУ


В дитсад ти ходила – подруги були, 

В нім час протікав непомітно і ти визрівала –

Гуртом веселились, в розвагах – буяли.

Ти в нім беззаботно дитяче життя пізнавала…

…Та час той прийшов – в нім твій розум теж став визрівати –

Ти будеш віднині й школярне життя пізнавати.

І ти, попрощавшись з дитсадом у школу пішла.

І школа тебе урочисто, неначе на святі, зустріла, 

Й ти вперше у ній школярний поріг перейшла

І в перший рез в перший клас ти зайшла і за парту в нім сіла!

04.09. 2018; 11:32.


ДЗЕРКАЛО ІНФОРМАЦІЇ


В ефірі, як в дзеркалі, все зображається те, що є в Світі.

Ефір – це флюїд особистий уже доказала наука –

Він в атомнім виді, що в нім відображено все зберігає, 

Така у ефіра властивість в науковім описана звіті, 

Але як це все відбувається – ще невідома ця штука

І здібність таку що він має наука ще поки не знає, 

Але ще шукає і має вже гіпотетичну надію –

В ефірі космічний лише магнетизм цю виконує дію!

05. 09. 2018; 14:33.


ІЗ ШКОЛИ – У ВУЗ


Ти в ВУЗ поступити рішила, щоб космоса тайни узнати.

Й з космічного щоб Інтернета миттєво із ними нам спілкуватись –

Чи люди живуть там на інших планетах, чи є в них любов?

Чи нас, щоб почуть посила гуманоїд свій зов?

То ти з дитсадка переходила в школу середню навчатись

Тепер в інститут переходиш ази наукові вивчати

Щоб в аспірантуру у нім поступить й захистити свою дисертацію –

Й тоді для свого відкриття написать анотацію!

Й коли всі ази наукові пізнаєш будеш ти мати вже рацію

З ефіра про космос здобути потрібну тобі інформацію.

06.09. 2018; 11:40


ЗГАДКА


Згадалось, що я у рідненькім селі так давненько не був:

В нім, в нашім селянськім ліску, як в гаю, я стук дятела чув, 

Та чув, як співають в лісочку про наше село солов’ї.

Де в полі, як перекотиполе біжать кураї, 

Де в школу ходив – семирічну, щоб букви в абетці вивчати, 

Де вулиця лине селом і від школи бере свій початок, 

Де тато із мамою із лампача будували хатину, 

Де півень співа молоденьким курчатам, що сіли близь тина – згадав…

…Згадав – і, неначе, я знову у ріднім селі побував!

06. 09. 2018; 16:26.-


НА ГРАНЯХ ЖИТТЯ


Я рік, що прожив підсумую, щоб вийти на грані нові, 

І знов, перейшовши грані старі я за діло берусь…

Ітоги досягнень й невдач в обліковий журнал я завів

І я із любимою вдвох, не жаліючи сили труджусь.

Бадьорі ми ще і сердечко поки що ритмує без збою –

Кохаємось ми і у долі з любов’ю щасливі обоє.

Й співа соловей нам про те, шо живем ми іще на Землі!

…В кінцевій же пісні життя прокурличуть про нас журавлі.

06. 09. 2018; 22:37.


СНІГ ЖИТТЯ


Занесла у літо мої душі холоднечу зима

І потім у безвість пішла і там стала вже прахом сама –

Й літають в душі, як в ефірі, мов, з снігу життєві зернинки…

Мої почуття сповіщають душевну тривогу:

Що доля життя розтає вже, неначе зимові сніжинки, 

А сніг замітає потроху мою життєдайну дорогу.

07. 09. 2018; 12:16.



ДВЕРІ ЛЮБОВІ


Ми вдвох загораєм на пляжі й любуємось нашим загаром.

Для мене ти квітка весняна і пахнеш нектаром.

Як лебідь з лебідкою плаваєм вдвох ми у нашім коханні –

Злилися любов’ю у нас почуття, як вода в океані.

Для іншої ж жінки мої почуття під замочком закриті, 

Бо двері моєї любові лиш тільки для тебе відкриті!

07.09. 2018; 15:53


НА ОРБІТАХ ФАНТАСТИКИ


Я вже повернув на далекі орбіти своїх романтичних думок, 

Й лечу я на крилах своєї фантазії й бачу суть думки своєї –

Лечу дньом і в ніч і я бачу у мріях своїх серебристих зірок, 

Які вже мене зустрічають й на них гуманоїд вивчає суть думки моєї, 

А сутність така: чи є в них і духовне життя, чи спілкуються з мертвими душі?

Якщо є й душі спілкуються з мертвими – й я спілкуватись теж буду, бо мушу.

07.09. 2018; 20:27.


ОСВІДЧЕННЯІ


На пляжі: коли ж загораєм – сипляться жарти, як зерна словесні;

Коли ж вже купаємось й плаваєм – руки працюють, як весла.

Вже вечір: водичка, як дзеркало – Місяць і Зорька купається, –

Здавалось, що Місяць до неї, як я, теж уже залицяється.

Ми вишли з содички на берег й освідчився я незнайомці своїй

В коханні, що вже від тепер до безтями люблю я її.

08.09 2018; 11:56.


ВАГОННА ЛЮБОВ


В вагоні вони познайомились, влюбились – повів він її

До себе. Розказала вона про невдалі стосунки свої

З чоловіком. І він зрозумів – чоловік не любив, –

Бо часто він зраджував їй, безпідставно ще й бив…

…Вони покохались востаннє, відчувши солодку лиш втому –

З цілунком – її провів на перон й посалив у вагон, –

І, мов на колесах любові вона покотила додому, 

А руки його, мов би рейки любові, махали вдогон!

09. 09.2018; 19:10.


ПЕРША ЛЮБОВ


Перша любов, як чаруюча музика, грає

Пісню по нотах мого почуття у душі, 

А серце з любов’ю дуетом співає –

Хоч ми до цього з тобою були, як чужі, 

Та ми по дорозі років, як ніколи, йдемо в майбуття, 

А музика грає по нотах цих же про щасливе життя!

09.09.2018; 21:57.


ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ?


Чи що це, чи хто це – любов? Хто з’ясує питання таке?

Чи це чоловіче й жіноче чаклунство магнітно-липке?

Чи мо, ’це жар-птиця, яку ще нікому спіймать не вдалося?

Чи вітер, догнати який ще нікому не довелося?

Чи зерна кохання, які проростають любов’ю уже?

І хто ці зернята посіє – той щастя з любов’ю пожне!

10.09.2018; 18:21.


ГРУЗ ЗИМИ

Як злюча звірина зайшла в ліс зима –

Без листя осталася крона сама, –

Його із собою вже вітер уніс, 

Бо хоче у себе спалить на вогні…

…І згорбилась ліса оголена спина

Під грузом зими, як в людини.

11.09.2018; 07:08.


ГОРІХ ЛЮБОВІ


Любов – це таємне створіння природи, –

Її не побачиш, її не почуєш, 

Вона у житті невидимка від рода

І вічно у кожній людині існує.

Любов – це, немов, таємниця Зорі

Любов – це, немов, невидимий горіх…

…Та як невидимий горіх розкусити, 

Щоб істину в ньому людині відкрити?

11.09.2018; 10:49.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нові вірші (Вірші.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нові вірші (Вірші. гоава 2. частина 2.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 16
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Кодова Доля. Глава 2.;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;