21.09.2018 00:01
для всіх
113
    
  2 | 2  
 © Панін Олександр Миколайович

Оаза

Оаза

Балада

Квітуча оаза в пустелі,

Повітря – духмяне вино, 

Увінчані квітами скелі, 

Оаза – до раю вікно.


Квітуча оаза в пустелі…


Екстазні у Щастя

безодні, 

Не згаснуть за довгі

роки…

Чоловіки

благородні, 

Мов Янголи Неба –

Жінки.


Та істина, 

хоч не відразу, 

Все мокрим вкриває

рядном:

Фальшива, 

порочна оаза

Затягує, наче

багно.


Порочна оаза в пустелі…


Не рай, а пекельна

відраза, 

Повітря тривожно

тремтить, 

Удавом стискають

оазу

І підступ, 

і чорна блакить.


«Але ж

не пропащі

ми іще,

Знов чистими будем,

сухими!» -

Дороги у пекло

Вимощені

Намірами

Благими!


Життю нечестивому –

годі, 

Жорстока попереду

путь, 

Звитяжці з оази

виходять

І через

пустелю

бредуть.


«Усі ви, мабуть, 

не при глузді, 

Ламаєте

власне життя, 

Оаза, вона

не відпустить, -

Пекельне лунає виття. –

В пустелі – смертельні

пригоди, 

Загибель карбує

сліди, 

В оазі –

скарби, нагороди, 

Якщо

повернетеся

ви».


А люди шукають

оселю, 

Із дощиком в них –

рандеву, 

Здолали

сувору пустелю, 

Упали

в зелену траву.


Підходять до них

аксакали, 

До себе ведуть

на поріг, 

В них кубки в руках

золотаві

І одяг сліпучий, 

мов сніг.


«Напій цей відновлює

Сили»…


Буяє

зелений чертог, 

Наважились люди, 

зробили

Один лиш маленький

ковток.


І хоч

починай все з початку –

В напої згорає

любов, 

Даремна надія -

на згадку:

Вони у оазі

ізнов.


Неначе по краю

могили

Ритмічно кістки

стукотять, 

То намірами

благими

У пекло дорогу

мостять.


«Але ж

не пропащі

ми іще…

Ридали, -

ми будем,

сухими!» …

Дороги у пекло

Вимощені

Намірами

Благими!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.09.2018 11:20  Лора Вчерашнюк => © 

Сподобалось!!! Іллюзіі - павутиння, таке ж воно липуче. Але де ж вихід все ж таки?))))))) Дякую))))

 21.09.2018 08:13  Тетяна Белімова => © 

Цікава візія. Ніби сюжет містичного роману. Водночас усе як у житті...