Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.09.2018 13:33Психологія та стосунки
Про життя і смерть  
Причини невиліковних хвороб
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Причини невиліковних хвороб

Гаврищук Галина
Опубліковано 21.09.2018 / 47498

Якось моя подруга впала у стан депресії, хоча була здорова, багата, добра, кохана та всім, хто був поряд, дуже-дуже до серця. Чому? Вона не знала. Бо пережила немало неприємних моментів та виходила з них сильнішою. А коли все наче-б-то налагодилось, то стало занадто рівномірно в житті чи не цікаво…

Потім я стала аналізувати цей стан способом аналогій та прийшла до невтішного висновку…Навіть побачила те, що може бути (а може і не бути). І таки не наважилась сказати їй про вирок, який вона собі сотворила. Вилетіло тільки : « Це дуже небезпечно, полюби себе, зацікався чимось…» Вона вірила, і говорила, що вже намагається і все майже минуло… Ззовні. А чи справді середина звільнилась від емоційної смерті? Не знаю. Це було два роки тому.

Якщо їй трапиться читати ці рядки, то вона впізнає себе і можливо, навіть розлютиться на мене… О, якби це сталось! І вона захотіла б наказати мене за озвучення її біди на цілий світ… Вона б розпалила в собі злість та праведний гнів і зцілилась. В неї б з’явилося бажання, яке ставить думку про небезпеку фізичному тілу на другий план. Хоч на мить, але хвороба не буде харчуватись її енергією… Але то є трудно, бо подруга розумна і вмить відчує, що насправді я сиджу і плачу…А вона знову ж таки всередині не відпускає свою біду. Інстинкт самозбереження сильніший за чиюсь філософію… Тим більше, що він переродився в страх, який стримує можливості мислити спокійно та аналізувати причини хвороби на тонкому плані. Хоча хвороба ─ це тільки стимул для тренування мислення. Важка задачка, але посильна. Частіше дається високодуховним людям для того, щоб зцілити спільне ментальне поле… Бо покидьки такого не зможуть.

Спочатку ми плануємо свою хворобу відношенням до життя. Матеріалізується вона як в кого ─ чи за день, місяць, рік, десять. Якщо хто скаже точний період, то не йму віри… Бо життя базується на хаосі, який не має кінцевого плану вже. Воно змінне кожну мить, адже залежить від вибору людини. Від емоції, яка вилетіла чи не народилась. Від радості чи смутку, тривоги а чи зла.

Скажете: «Хворіють діти». За них мусять мислити батьки. Не подобається, ─ шукайте іншу відповідь.

Покрокової інструкції для зцілення не існує, тим більше реальної допомоги від когось. Можна вирізати пухлину, перелити кров, приймати все життя пігулки, ─ як краще, так використати можливість для сьогочасного продовження життя. Але паралельно шукати причину, аби не було рецидиву. Не відомо коли хто потрапив в халепу і скільки часу пройде після усвідомлення хиб у сприйманні, поки тонке тіло зцілиться та відобразиться на фізичному природним шляхом.

Питатися себе про причини бажано постійно та не намагатися почути відповідь від бога, а дивитися внутрішнім поглядом на спомини, які в мить запиту приходять… Головне навіть не сам спомин, а емоція, яка його супроводжує. Коли шкребе ─ це воно. Колись хтось втихомирив Вашу силу, Ви згадали цю мить. Тепер відміняйте рішення коритись чиїмось наказам. Сьогоднішніми словами, з теперішнім досвідом та розумінням загрози для свого існування. Виправлена уявою подія змінить кінцевий на сьогодні результат.

… Я тільки-но взнала діагноз дорогої серцю подруги. Щоб заповнити простір чимось нейтральним, сказала, що водила донечку в музичну школу. А вона розповіла, що в дитинстві любила співати. Якось вчитель музики підігрував їй на баяні, але вона про фальшивила. Той сказав : «Краще б ти не співала». Я почула вирок з її вуст: « І більше я не співала ніколи!» Це в період її шокового стану, коли тільки-но почула свій діагноз прозвучала фраза про спів… Спів-падіння? Підказка! Їй треба співати негайно. Так, наче готуватись до ступу в консерваторію, щоб зцілити себе. Вона сама знайшла ліки, бо вони завше на поверхні всіх другорядних причин…

Це загублений інтерес, відмова від розвитку відчуттів через ліву півкулю. Адже музика, танці, живі групові ігри, спорт та люба творчість спонукають до розвитку інтуїції. Без цього дитина не дійде до запланованого простором результату становлення особистості та виконання життєвої місії. Нехай дітки плетуть віночки та будують хатки зі стільців. Все, що деяким дорослим здається тратою часу та бардаком ─ дитячий скарб.

Вчора діти кличуть підійти до балкону. Піднімаю голову, а вони зверху такі щасливі, висипають на мене з кошика дощик різнобарвних пелюстків. Спершу хотілось насварити, що позривали квіти, але їхні емоції, які сіяли від того, що скупали мене в «квітковому салюті» вмить нагадали про щастя… І про те, що перша реакція таки поверхнева…

Що трапиться на невидимих планах, коли подруга зацікавиться вивченням музики та буде розвивати свій вокал? Вона опиниться на іншому емоційному рівні ─ цікавості та вирветься з лап страху, яким харчуються злоякісні включення фізичного тіла. В області натхнення чи ірраціональних дій при сьогоднішньому психологічному стані ніяких хвороб не існує. Всі вони живуть нижче рівня байдужості, ─ там, де жирують заперечення, неприйняття, гнів, роздратування, страх, депресія та смерть.

Все вище написане ще зовсім не пояснює всіх причин страшних болячок, а значить і єдиного способу зцілення від них. Бо ми шанобливо відносились до наших мізків, тобто не напружували їх вдосталь. Звісно, в простоті відповідь, все має подібну схему, лишень відшукаємо наглядний та зрозумілий приклад на доступних усвідомленню речах.

Маса гурів, психологів, відьмаків, різних технік по рятуванню життя людини прозондували кожну прогалину в становленні світогляду особистості. І минуле «чиститься», і відношення, наміри і т.д. Пацієнт вже знає про всі свої вади чи хиби, задачі, створює цілі, впадає в фанатичне покаяння чи все в тому ж дусі… Тільки дивиться на себе одного та й розбирається у всіх проколах. А воно все ж є. За тим опускаються руки.

Розглядати себе одного ─ це те ж, що розглядати одну клітину нашого організму саму по собі, без взаємодії з іншими клітинами. Але ж суть існування клітини ─ не в самості, а у функціональній складовій єдиного тіла. Її задача ─ бути частиною органу, гормоном, ферментом, чим не будь, але не окремою булькою. Бо остання ─ злоякісна. Вона росте сама по собі, не зважаючи на життєздатність інших клітин.

І ось в чому парадокс: в більшості невиліковними хворобами інфіковані надзвичайно добрі люди, толерантні, співчутливі, які рідко хамлять своїм кривдникам, здолали немало тягот та принижень в минулому та залишились людьми з великим серцем… Куди ж поділися не виказані емоції гніву, роздратування, невдоволення? Де ж був супротив та відстоювання своєї власної точки зору? Де була сила? Вся вона пішла на здолання життєвих випробувань, а не на відродження земного творця. Згоріла через зневіру в себе. Вона ніколи не кричала: «Я зможу!» Не плакала від радості через досягнення, горда за свій витвір. Але ж мусило колись-таки бути надзвичайне «дармове»(не матеріальне) захоплення! Воно було кимось знищено та не відчуло боротьби свого власника. І тільки зараз дався тій людині шанс виправити все одним махом. Хвороба не для того, щоб померти ─ аби відродитись.

Нагадаю, що поняття добра і зла є умовними, упередженими та не мають, на жаль, об’ємного розуміння, а сприймаються як видимі дії. Причому, навіть не власним аналізом, а загальноприйнятими нормами.

Що було б, якби наше антитіло, функція якого знищити вірус, стало толерантним до хвороботворної клітини та дало їй шанс на самостійне виправлення ─ пробачило б шкідника? Було б якесь дивне вірування, а не життєздатність організму… Не було б імунітету, який у великому масштабі на фоні виживання нашої країни майже зник. Не дивуйтесь, це відображення малого на велике. Ми плануємо, життя матеріалізується. Хтось знищує, хтось терпить та бурчить, накопичуючи невдоволення…

Добрі пробачають, добрі терплять та переступають через свою значимість, вирощуючи свою неважливість. Вони звинувачують себе у невірному виборі, перестають себе любити та радіти життю, здебільшого співчувають іншим та шкодують себе через якусь долю. Минуле! Воно тяжіє подумки, не відпускає. Життя наче там, а не тут.

Найгірше в тому, що таке відношення вбиває їхніх дітей, тобто загрожує майбутньому. Адже нащадки ─ це наше продовження. Жаль за давно «не так» зробленим не пускає вперед, а значить тягне дітей туди, де їх нема сьогодні. Еволюція цього не допустить, вона хоче вберегти покоління.

Якби не було того батька, не було б тих дітей. Якби бабуся не втручалась у виховання, у вас не було б шансу відстояти свою власну думку та сказати: «Я поважаю твою мудрість та турботу, але маю право думати сама». Але ж Ви цього не сказали і дозволили їй маніпулювати собою та мовчати з такту. І тут ви зробили над собою насильство, запрограмували терпимість та поставили своє «Я» в стан меншовартості. Імунітет не спрацював на тонкому плані, що в подальшому відобразилось на організмі.

Ох, закрутила! Я зовсім не такий, не така! Я обожнюю своїх дітей, я жертвую собою все життя заради когось! Я не згадую минулого зовсім (чи не хочу того торкатись). Я приймаю життя, що є, те є і я посміхаюсь (може не хочу боротись та надіюсь, що все минеться). Я в горі, а тобі легко філософствувати, бо ти не розумієш того, що чуже…

Так, я не відчуваю того, чим живе «приречена» людина…, і ніхто збоку не відчує, тільки приблизно. Я ще не така сильна, аби пережити таке випробування. Тому можу мислити спокійно і шукати причини. Чому? Бо, коли я поряд такої ситуації з близькою людиною, то воно стосується і мене. І якщо навіть не намагатимусь зробити те, що можу, то і це буде стосуватись мене. Егоїстично? Всі люди зв’язані невидимими токами, думками, живуть в єдиному ментальному, енергетичному, суспільному полі. Якщо хтось з «антитіл» вирішить свою власну проблему, то врятує людство від скудного мислення, в його руках ─ цивілізація!

Ну, це вже взагалі занадто! Ще звали на мене весь космос в такому стані! А як Ви думали? Тільки глобальний масштаб задачки дасть величезний заряд енергій для її вирішення. Тут питання вже не особисте, а всесвітнього рівня. То ж і допомога від простору буде колосальна. Ви вийдете за рамки особистих інтересів, де взагалі не існує особистих проблем та болячок… Ви станете земним богом, який творить життя своєю новою думкою, тобто відродите те, що спить.

***

Все видиме не справжньою реальністю. Це поверхневе бачення даності. Як би ми не аналізували те, що було, є і буде, відповіді не знайдемо ззовні. Розглянемо наш простір з точки зору трьох вимірів, ─ так, як дивимось на куб. Уявімо все видиме лінією, яка ще нічого не пояснює. Особисте надбання ─ площиною, переплетенням тих ліній. Це і наслідок минулих втілень, згідно яких ми народились у своїй сім’ї, і вигляд фізичного образу, всі наші досягнення та хиби, випробування для духовної зрілості. Тобто образне бачення нашого життя. Тут живе вся психологія та відносини між людьми. Нам зустрічаються тільки ті люди, які є підказками про внутрішнє сприймання світу. Ніхто не робить нам шкоди просто так. Їхня душа ─ наш лікар, як дзеркало колишнього хибного сприйняття світу… Не буду довго зупинятись на цьому, бо відповідей про причини невиліковних хвороб тут нема. Якщо комусь не до душі таке бачення, то маєте право скласти свою закономірність, більш лояльнішу та жити далі без напруження мізків. Або найняти гурія, аби все пояснив за Вас. Але чи було коли зцілення таким чином, невідомо…Тому наша ціль ─ само зцілення.

Куб! Переплетення площин з ліній. Павутина, що безперервно рухається. Звісно, це енергія. Обмін людських енергій з всесвітом. Обставини, сформовані простором, також затрачена енергія, яку людина своїми емоціями оживляє. Коли нам випадає пережити ту чи іншу річ, від нас вимагається певна емоція чи реакція. Це невидимий хаос чи матеріалізація наших спільних думок в реальність. Вона повинна відповідати події, згідно нашого духовного рівня сьогодні. Адже і наша душа є чиїмось лікарем, хоч не всі розуміють її голос. Душа говорить через серце і ми відчуваємо її через «хочеться і не хочеться». Кожного разу, коли ми робимо щось без власного бажання, то переступаємо через неї, займаємось само насильством. Це образ нашого життя. Потім внутрішнє відображається ззовні ─ неприємностями, вірусами чи хворями, розрухою чи скандалом, бідністю або заздрістю, яка спалює нашу енергію. Це різновиди відображення внутрішнього насильства.

З точки зору фізики не зрозуміти тонку енергію наших думок, хіба трошки. Позитивні та негативні заряди врівноважуються та утворюється рівновага. У спільному енергетичному полі негатив покидька парується з позитивом праведника, поповнюючи наш егрегор щомиті. Але з однією умовою ─ наші реакції мають бути відповідні. Коли щось не подобається, то можна без надмірного хамства виказати свою точку зору, а не підлабузницько всміхнутись. І люба робота, яка не подобається, може бути механічною, як супровід думок про щось хороше. Зрештою, це справа кмітливості та відповідальності кожної людини за лихі думки. Це ж повертається…

Яка енергію ми виробляємо, коли реагуємо не так, як цього вимагають обставини? Коли не виказали гнів, тим самим не опозоривши покидька і він буде нагліти все більше? Що дало наше прощення чи думка «я вище цього» для світу? Правильно, збій плану течії обставин. Тепер його треба переписати, затративши нові просторові енергії. А вони б могли піти на формування обставин для очищення планети від шкідливих включень, на втілення нових ідей чи на допомогу для зцілення якого дитяти… Ан ні, мавпяча робота, далі треба повторювати уроки. І здебільшого люди все життя мають ті самі обставини в різних варіаціях. А бути щирим до себе не звикли. Дбають тільки про когось, а не про своє «хочу», вірніше, ─ не зважають на його важливість.

Енергія, вироблена людиною без бажання, є низькочастотною, нечистою, вона не потрібна всесвіту для обміну, бо не відповідала даним обставинам чи відчуттям, брехлива тобто. Це умовна назва, бо з точки зору фізики енергії не можуть бути чистими чи не чистими… Скажімо так: це шлак, який нікуди не подінеш, окрім як повернути назад людям для доопрацювання... Нічого доброго з нього не матеріалізується.

Чистий негатив завше штовхає людину до розвитку, збору досвіду виживання та укріплення сили виживання. Він не ушкоджує здоров’я критично, хіба на рівні здирок чи синців, не вражає життєво важливі органи. Та й швидко минає, посиливши імунітет та інстинкт самозбереження. Тому не нарікайте та контрасти, які є дуальним відображенням світлих періодів. Поважайте їх і дякуйте всім тяготам, які пережились. Саме вони становлять розвиток і є нашим надбанням.

Куди ж дівається енергія, створена нашою нещирістю з собою? Саме на біду, від якої нема пігулків, окрім як примусової зміни нашого світогляду. На викорінення упередженої неважливості однієї клітини, яка ділиться та має небезпеку своїм світоглядом заразити весь організм. Якщо розширити видимість ролі однієї людини, то можна змінити енергетичний баланс на планеті. Думки інфекційні та зцілюючі одночасно. Вони літають у спільній свідомості та формують видиме життя. Зцілиться одна людина завдяки своїй природній кмітливості, цивілізація почне відроджувати кмітливе покоління.

Спільна терпимість нашого народу перевалила через всякі розумні рамки, ми маємо наше відображення у владних кругах. Це збірний наслідок відношення до своїх «хочу» кожної особи. Скажете, невже я маю дати комусь по башці, якщо того хочу? О, то Ви зовсім не в’їхали в суть проблеми. Вам треба спитати себе: «чому в мене така паскудна реакція на покидька, замість спокійного висловлення свого негативного відношення до його поведінки?» Якщо мене що-небудь занадто виводить з рівноваги і надовго, то воно створене для мене. Коли я робила щось подібне з собою? Коли я себе силувала всередині та поводилась зі своїм серцем нетактовно? Коли їла без апетиту, аби не розлютилась мама? Коли я вперше нанесла собі маленькій ляпас, повіривши нав’язаному мені почуттю провини, котрого не відчувала, але здалась та прийняла? Коли я перестала цікавитись життям після чиєїсь недолугої фрази і не боролась за своє бажання?... Осьо воно. Тоді я почала виробляти свої нечисті енергії, за котрі зараз маю те, що маю. Тоді я перестала себе любити, поважати. Я перестала собі подобатись, бо серце було невдоволеним. І несла цей тягар все життя. Я не відкрила свій талант, запорука розвитку якого чути голос серця через «ХОЧУ».

А тепер я хочу зцілити себе. Саме зараз я його відчуваю. Тепер перекиньте це бажання на неважливу річ. Ніби ви хочете зліпити з глини коника так само сильно. Бійтесь робити це заради хвороби!!!!!!!!!!!!!!! Шантаж тільки додасть їй енергій. Переключіть всю увагу на ірраціональну дію, яка її забуде! Це перемога під силу новій людині, яка повернула цікавість та натхнення просто-так.

***

Зцілення має кілька психологічних етапів. Можете проаналізувати свій емоційний шлях.

  1. Хвороба фізичного тіла, випадкова травма чи результат насильства.
  2. Відштовхування дійсності, прояв спротиву.
  3. Прояв праведного гніву. Людина починає боротися за себе.
  4. Торг з Богом. Я змінюю відношення, а Ти мені ─ здоров’я (серединка, внутрішнє очікування закінчення випробування, після чого можуть опуститись руки і поселитись зневіра у подальші потуги своїх пошуків).
  5. Депресія або байдужість. Небезпека опинитися в ролі білки, що бігає по колу ─ ні назад до шоку (болю) та рішучості боротися, ні вперед до виходу. У Вас період затишшя не спроста. Саме зараз ви можете мислити в спокої. Для цього необхідно вийти за межі особистих інтересів та відчути себе відповідальним за цілий світ. Відпустіть думку на волю і говоріть щиро свою думку всім, кого можете пригадати за життя. Сміливо, впевнено, спокійно. Ні якому разі не дивіться на себе як на жертву, а як на переможці з великою місією очистити простір від нечистот. Трям, функція депресії закінчена!
  6. Прийняття дійсності як такої, що наша по заслугах. Ми бачимо зовнішні обставини та їхні внутрішні причини, ніяка особистість не грає основної ролі. Тепер людина охоплена спокійним спогляданням. Розум став гідним помічником свідомості, яка поза межами фізичного тіла та почав змінювати своє бачення реальності, яке в кінцевому результаті має відбитись на всіх. Він вже знає про відображення малого на велике, причини падіння та злетів, зв`язок минулого з майбутнім та в цілому відсутність часу в книзі буття. А що вражає, так усвідомлення експерименту у вигляді життя, яке пишеться людьми щомиті. Своїми думками, словами, діями… І тому сьогоднішній день має безліч русел майбутнього.
  7. Людина поза межами відокремленої особистості. Вона частина єдиного організму та визначила свою життєву функцію. Більше не бачить чиїхось провин, а відчуває план свого розвитку. Тепер в неї більший клопіт, бо вона приєдналась до материнської свідомості, де записана вся інформація про долю людства у всіх ерах існування. Всі «наші» помилки, які закарбувались як програма повторення кожним поколінням. Без кінцеві пошуки варіантів виходу, надії на сильну особистість у створенні контр-дій та противага людським розчаруванням… Хіба можна було таку місію доручити не достойній людині?... Але і фізичних болячок в цьому стані не існує. Вони зникають вмить.

Не розчаровуйтесь, це теорія. Ваше чудо може бути простим та тихим, якщо ви почнете писати свої правила, аби вони були екологічними та присвячувались для зцілення духу нашого людського організму. Може тільки ваша посмішка від розуміння вашої потрібності зцілить всіх на планеті. Вийдіть за межі. Ви є бог в особі людини, який дбає про любов до себе всякого. Пробачив собі все та народився заново в тому ж тілі.

Просте розуміння своєї функції в розвитку суспільного організму є індивідуальне, але в основі лежить любов та повага до себе. Віра в себе. Все, що було в житті для Вас єдино вірне. Саме цей шлях обрано для вашого пробудження.

***

Я не можу написати конкретних Ваших причин, оскільки ваші емоції ─ це особистий скарб чи тягар. Але принцип їх аналізу передала, як змогла. Зрештою, якщо хтось вирішить за вас сьогоднішній іспит, то все буде даремно. Вірю, що комусь буде у нагоді. Сили Вам!

19.09.2018 Публіцистика / Психологія та стосунки
Якщо подумати… / Психологія та стосунки | Гаврищук Галина
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
13.10.2018 © Вікторія Івченко / Культура та мистецтво
Будинок Актора Зачиняють На "Ремонт"?
04.10.2018 © Борис Костинський / Політика та суспільство
Більшовизм та гітлеризм в історії життя моєї сім`ї
24.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Несподівана подорож
09.09.2018 © Вікторія Івченко / Історія
«Як вивернути сферу… навиворіт?»
23.08.2018 © Надія / Історія
Вітаю всіх з днем державного прапора України
Психологія та стосунки Про життя і смерть
21.09.2018
Причини невиліковних хвороб
05.06.2018 © Лора Вчерашнюк
Душа стыда не знает
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 34  Коментарів: 2
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.09.2018 19:14  © ... => Лора Вчерашнюк 

будьте певні, цю статтю такі люди не помітять. Навіть інфомація пливе до того, кому вона потрібна. 

 21.09.2018 16:41  Лора Вчерашнюк => © 

ЗАМИСЛИТИСЬ для декого - найважче


Дякую))))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
18.10.2018 © Суворий
Ршення по Закарпаттю: Ужгород відходить мадярам, нова назва - Закарпатська Україна (листопад 1938)
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.07.2015 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди