21.09.2018 16:03
для всіх
306
    
  6 | 6  
 © Зав`ялова Валентина

Вересневе бабине літо

Неба синього височінь, 

Трави зранку росою вмито.

Як люблю я пору ось цю –

Вересневе бабине літо!


І для всього, що навкруги, 

Моє серце навстіж відкрито.

Що зі мною коїш, скажи, 

Ніжне, тепле бабине літо?


В нетривкому цьому раю

Хочу всіх і усе любити:

Пса мого, що зараз в саду

Метикує, де б кість зарити, 


На городі у бур’янах

Гарбузів вже останні квіти, 

Стиглі яблука у траві, 

Ніжні келихи пізньоцвітів


І горіх, і в кроні його

Цих шпаків галасливих зграю, 

Місто, плесо – усе люблю…

А ось тебе, друже, кохаю!




м. Харків, 23.09.17

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.09.2018 12:57  Ганна Коназюк => © 

Красивий вірш! Якийсь барвистий і дуже теплий!..)
Дуже сподобався!

 23.09.2018 06:58  Каранда Галина => © 

Просто, легко і гарно.

 21.09.2018 16:43  Лора Вчерашнюк => © 

Дивовижно!!!!! Рідно, душевно, ПРОСТО. Почула Єсєніна)))) Дякую))))