23.09.2018 11:43
Без обмежень
35 views
Rating 5 | 1 users
 © Василенко Андрій Антонович

Нові вірші

Вірші.

Глава 2. Частиа 4

ДІЇ ЗИМИ


Замерзла вода у водоймищах – Землю не гріє Ярило.

Заметами сніга зима доленосні шляхи перекрила –

У лісі на кронах гілки нагинає наліплений сніг;

Дерева, якісь мовчазні, мов лежать в літаргічеськім сні;

Не чуть солов’я – він немов на зимових канікулах спить;

А, як він проснеться то від цих канікулів серце щемить;

Й кукушка людині роки не пророчить – її мов нема.

А мо’, під заметами в лісі померла уже і сама;

Вже красить й у нас із тобою виски снігова сивина, 

Та п’єм ми із келиха нашу любов, мов би келих вина!

12.09.2018; 19604.


ПІДКАЗКА ВИЩОГО РОЗУМА


Чим тільки в житті не хворів я – і серцем; і шлунком;

Легенями, – хворий я був й інші болячки бували…

Поезія лиш і надія були порятунком!

Й мені мов би Вищого Розума думи слова підказали

Щоб я всі хвороби зібрав й перетер їх на порох добра.

І мрії мої у цім напрямку діяти стали –

Я бомбу добра став робити з надійної сталі

Й цю бомбу ним начинив й зірвав всі хвороби у прах, 

Лишивши добро лиш всім людям у білому Світі, 

Щоб люди щоденно сіяли, як Сонце, як квіти!

13.09.2018; 17:54.


ВСІ СЛОВА – УСІ РІЗНІ


Не тільки людині виски зборознили роки –

Вони і Вселеній також зборознили виски!

В цих словах «Виски зборознили роки»

Були слова і «легенький» і «дуже важкий».

«Легенький» – це слово хороше і значить добро, 

А «дуже важкі» – нехороші і зачать лиш зло.

Слова є й такі «Вищий Розум, що Богом його називають

Слова ці створили Вселену й людину створили

Слова ці створились із атомів розуму – вчені їх знають!

Й шляхом еволюції Вищий цей Розум вони народили

Та інших істот: і повзучих й пливучих і тих, що літають

Й слова життєдайної Долі усі щасливі шляхи розпізнають

Слова ці створилися з атомів розуму й вже існують давно –

Вони життєдайної Долі людини мають родюче зерно!

14.09.2014; 19:21.



ДВІ ХМАРИНКИ


Дивлюсь я у небо блакитне – ледь помітна

Хмаринка, мов, сива пливе на астральний кінець, 

Лишає дерева – махає їй гілка тендітна, 

Одівши із фруктів й зеленого листя вінець!

Дивлюсь я на тебе, кохана, моя ти трембітка

І бачу любов-невидимка, як сива хмаринка

Пливе теж у небі кохання, неначе лебідка!

…Отак у Вселеній дві різні хмаринки живуть

І кожна із них на фініш життєвий пливуть!

17. 08. 2018; 11:54.


ФОНАРИК ЛЮБОВІ


В квартирі ми вдвох сидимо і святкуєм із чаєм

І Новий Рік близь ялинки, як свято стрічаєм!

Ліхтарики сині й червоні на ній, мов зорять

І дощик, і вата, як сніг, це – її теж наряд!

І в нашій душі вже пахтить любові іскринка, 

А в тебе з очей бірюзових, неначе з ялинки, 

Ліхтарик любові освітлює наше буття!

Я в нім, як в любові-чаклунці тобою став марить…

…й куди б не ходив я вночі по дорогах життя –

Освітлював скрізь їх твоєї любові ліхтарик!

18.09 2018; 13:58.


НЕЙТРИНО ЛЮБОВІ


Вселену лиш Розум цей Вищий уміло створив –

Існує матерія в нім і фізична й духовна.

Фізична це – видна. Наприклад це ті ж явори.

В духовній матерії лиш ментальна верховна –

Це розума думка, що неначе нейтрино літає, 

Це й наша любов – теж із атомів в душах витає!

Є зрима матерія, можна її і почути –

І з нею удвох задоволено в мріях побути!

Це пташка Він небо і крила дав, швидкість – обмежив

Людині дав Землю і думці дав швидкість нейтрино.

Цей Розум створив все, щоб кожен належне отримав!

А може любов, як і думка існує безмежно, 

Неначе й вона теж нейтринне є атомне тіло, 

І, ніби нейтрино, із космоса нам прилетіла?!

19.09.2018; 8:00.




ВЛАДА ЛЮБОВІ


Ніхто вже не любить мене, бо негативну маю я ваду, 

Бо на поведінку свою не звертаю ніколи увагу.

Ніхто не кохає мене, бо часто усяким хвораю:

Болить то печінка, чи то від інфаркта я вже помираю;

Чи дуже нап’юся і потім варнякаю тоже;

То як я спілкуюсь – моя поведінка негожа…

Й коли ж вже прийдеш до мене, любов, як чаруюча влада, 

Й потушиш в мені навіки вогонь негативної вади?!

Та ось вже прийшла і любов чародійно-розумна –

І з першого погляда ми полюбились безумно!

Спочатку любов ця мене узяла лише на поруки, 

А потім в лещата кохання й мої вже затиснула руки –

І став я і тише води, і ще нижче трави –

Злякався любовного вістря її булави!

Й зажили ми щасливо у нашім щоденнім бутті, 

Бо є в нас любоно-лікуюча влада в житті!

19.09.2018; 17:11.


СКЕЛЯ ЛЮБОВІ


Живе у людині велика й міцна, мов би скеля любові –

Ця скеля любові духовна тому і не зрима «ніщо» є вона.

«Ніщо» поріднилось з душею, із серцем ритмує без збоїв!

Щаслива вона, почуттями буяє – живе, як квітуча весна!

…Роки пропливають! Цю скелю любові ніхто й нізащо і не зрушить –

Так дума людина! Але промайнули щасливі роки –

І хтось її розвалив… Де ж взяти силу і зір отакий, 

Щоб скелю оцю невидиму, а тобто «ніщо» так успішно розрушить?!

20.09.2018; 16:58.


ВЕСНА ЛЮБОВІ


Проснулася брунька і світло-зелені розплющила очі

І теплий вітрець про любов їй на вушко тихенько шепоче!

І пролісок голубоокий теж зирка на ряску багряну!

Проснулося й Сонце й шле їм проміння рум’яне…

Проснулись і ми. Я – мов пролісок твій. Ти – мов ряска моя!

Ти пісеньку стала співати – твій голос дзвінкіш солов’я!

Ця пісня про наше кохання в садочку веснянім гула, 

А наша любов брунькувалась, неначе весна в ній була!

20.09.2018; 20:11.


ОСІНЬ ЛЮБОВІ


Забрели ми в гай із тобою – у нім соловейко співає, –

Під дубом ми стали близь нього й за осінню вже наблюдаєм:

Як осінь прийшла і обов’язки в літа забрала свої, 

Й збирається з листя, ковром мов, втеплити сади і гаї;

Як вітер став з дерева сиве листя здувати, 

Щоб осені з нього коври для тепла вже зіткати;

Як осінь до нас підійшла і ходу чарівну зупинила –

І в нас, і в любові виски сивиною и вже теж чепурила!

21.09.2018; 17:47.


МУЖАННЯ ЮНОСТІ


Я слухав, як тато розказував казку мені –

У ній говорилось про дуже хоробру людину, –

Мій дух підіймався і я щохвилини мужнів!

Вона і з тигром, і з вовком на поєдинок ходила

Й завжди переможцем у бійках із ними була!

І слава про храбрість його по всіх селах гула...

…І де б не бував я в місцях небезпечних один –

Безпечно в місцях цих я завжди хоробрим ходив, 

І мужність у мене завжди, мов би квітка цвіла, 

Бо татова казка про мужність зі мною була!

21.09.2018; 22:10.


ЖИТТЯ НОСТРАДАМУСА


Великий пророк Нострадамус і лікарем був

Й лікуючи хворих чумою по нашій Землі мандрував –

І в цьому щоденнім блуканні у нім пробудився пророчий дар!

В Італії, від інквізиції, скришись цей дар він відчув

Й Мішель по бажанню лиш Вищого Розума вже став його володар!

І дії резервного мозка й штучний розум він теж відчував

Йому він з ефіра майбутні приносив події

І він обраховував й точно вичислював кожну подію...

Та все ж, що не прийдуть події його не залишили мрії

Хотілось йому, щоб в майбутнім відбулася його надія, 

Щоб двоє синочків й дружина Ганна Гемел не знали біди, 

Щоб третьої в Світі не знати війн, щоб щасливо жили всі завжди!

22.09.2018; 13:18.


МИРНИЙ МАЙДАН


Іде в Україні від нині занепад рясний, 

Бо владою правлять тепер Януковичі всякі ці

Й так буде аж поки за руль цей не візьмуться ленінці –

Червоні, як кров, і пахучі, як квіти весни!

Уже й підприємства усякі закриватися стали –

І ціни ростуть й безробіття в людей вже настало…

…Прийшла вже пора повиходити всім на Майдан –

В бутті, щоб вже мирно змінилась життєва хода!

22.09.2018; 18:46.


СТЕЖКА ЖИТТЯ


Я йшов, як був підлітком через степ в інше село –

Мене, мов би вітром, по стежці туди несло!

А юність моя по стежині пізнання у школу водила

І в школі у мене росли пізнавальні вже крила!

Й по стежці науки пішов в інститут я, щоб вченим вже стати –

В науку мені відчинила дверцята сама Альма мати!

Й зробив відкриття я, бо стежка науки мене привела

На саму вершину пізнання і мрії науки дала!

22.09.2018; 21:43.


НЕВЖЕ?


У мене в Донецьку племінник живе –

До нього дзвоню я, мені ж він дзвонити не може, 

Бо в них відключили мобільний зв’язок їх вельможі, 

Ця їх поведінка хапає мене за живе

Невже знов у владу прийшли лише Януковичі?

Й лиш соплі, як слину, продажні за гроші жують

Й у владі сидять, мов би меблі, й немов, як сичі, 

Й ведуть Україну не в рай, а у пекло ведуть…

Невже ж у владі зібрались одні Януковичі

Й, неначе, як меблі стоять і немов, як сичі???

23.09.2018; 11:24.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нові вірші (Вірші. глава 2 .) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нові вірші (Вірші. главаи2. частина 3.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 17
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Кодова Доля. Глава 2.;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;