29.09.2018 15:12
Без обмежень
22 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Під дощем

По вулиці ішла Людина, 

Закутавшись від осені в пальто, 

Несла свій хрест покірно за плечима, 

Одна із сотень тисяч «хто?».


В обличчя вітер миє дощем щоки, 

В кишенях руки втримують тепло, 

І туфлі витанцьовують поспішні кроки, 

Буденність в’їлась у ясне чоло.


Та раптом постать зупинилась, 

Неначе хтось натиснув на стопкран, 

Перед ногами звідкісь появились

Зелені очі в шерсті поміж ран.


А кошеня лиш терлося щокою, 

І сили не було помуркати хоч раз.

Людей вже сотні провело з журбою, 

У всіх проблеми – чесно, без образ.


Але ж по вулиці іде Людина!!!

Любов у грудях вогником горить, 

Вона не знала як, та знала, що повинна, 

Малий клубочок шерсті прихистить.


І хоч обличчя вимивається дощем, 

Вже руки не ховаються в кишені.

У грудях тепло, добре, аж до щем, 

Несе Людина щастя повні жмені.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ми... / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Козак / Дитячий вірш | Добродій Ольга Іванівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Добродій Ольга Іванівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо