29.09.2018 17:30
Без обмежень
26 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Ми...

Ми з тобою не схожі, прості перехожі, 

Та чомусь моє серце тремтить, 

Як повз мене проходиши, із розуму зводиш, 

Я не можу тебе зупинить.


Ми з тобою два птахи, відкинули стрАхи, 

Летимо на одному крилі.

Ми, як хвилі безмежні, вірні, та незалежні, 

Доганяєм свої кораблі.


Ми з тобою, як квіти, коханням зігріті, 

Притулюся до тебе стеблом.

Та мороз лиш настане, кохання зів’яне, 

Тільки поговір піде селом.


Та сьогодні ще літо, й шампанське налито, 

Серенаду співає цвіркун.

Ти мене пригортаєш, наче книгу читаєш, 

Ледь сердечних торкаючись струн.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Квітка / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Під дощем / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Добродій Ольга Іванівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо