29.09.2018 18:54
Без обмежень
27 views
Rating 5 | 1 users
 © Джокер

Санторини

Небо кусками разбросано, 

Кляксами-латками синими, 

По белоснежным ульям, 

Тёсаных скал Санторини...


Кальдера усыпана перьями, 

Мазками с холста - парусами, 

Плывут судьбоносными картами, 

Рисуя узоры под нами.


Здесь море вдыхаешь с рассветом, 

И день выдыхаешь с закатом, 

Истина в сладком "Винсанто", 

Зачем возвращаться куда-то?


Кто сделал кого по подобию?

Богов вопрошаю со смехом, 

Пусть и жили вы на Олимпе, 

Знаю, - здесь передавались утехам.


И я пьян, я узнал откровение, 

Не случайно всё там... не напрасно.

"Любить, пока рядом любимые, 

Беззаветно, бездумно, бесстрашно!"



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про кохання, Про місто, Про красу

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Сам по себе / Стихотворение | Джокер». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Марокко / Стихотворение | Джокер». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Джокер.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Джокер

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо