У мене є запальничка.
Давай спалемо все те,
Що і так зрештою стане попелом.
Чорним легким попелом,
Який нічого не значить,
Який розлітається
при одному тільки
подиху вітра.
У мене є запальничка
Давай підпалемо усі коштовності світу.
Хай все, що колись блищало
На сонці, горить чорним,
Ярим вогнем, таким,
яким вони інфікували
Душі людей.
У мене є запальничка.
Давай підірвемо цей світ.
Цей чортів світ,
Який не підлягає
Жодним поняттям,
Жодним канонам,
Жодному з нас.
Давай підірвемо його
Із такою силою вибуху,
Щоб розірвало все на шматки,
І аж до космосу долітало б
Те легке пір`я. Куряче пір`я.
І пір`я з подушок.
І хай планети сперечаються
Доки не вибухнуть із гніву
Про те, де ж яке пір`я.
Але звідки ім знати,
Що начинки подушок
Раніже теж бігали
На курячих лапах.

Давай доведемо однією лише запальничкою
цей світ до самогубства.
І хай курячі планети виносять
одне одному курячий мозок,
сперечаючись про те, чого ніколи не бачили.

2011

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0) Переглядів: 232  Коментарів: 3 Тематика: Білий вірш, курячі планети, життя