02.10.2018 15:17
Без обмежень
30 views
Rating 0 | 0 users
 © Василенко Андрій Антонович

Нові вірші

Вірші. Глава 2 .

Частина 5

ЗАГАДКОВИЙ ВОДІЙ


У синьому небі, як в морі, мов човен, пливе

Хмарина білява по теплій воді –

Небесний цей човен сюрпризами повен, 

А хто ж це у човна цього є водій?!

Везе він сюрпризи в місцевість якусь на Землі –

Там хмарку звинив він і стала вона, як в імлі, –

Вона там заплакала й з сліз цих мов дощ вже пішов…

Й пливла по Землі життєдіюча злива –

Зраділа вся фауна й квітла щаслива!

…Водій для сюрприза вже іншу хмаринку знайшов –

Він з човна цього пересів у підводне судно, –

Й втонув цим судном за сюрпризом в небесне аж дно!

26.09.2018; 16:12.


ЕЛЕКСІР ЗДОРОВ’Я


Як жінці, мов кисень, потрібний мужик, так і жінка потрібна йму

З їх тіла йде інфрачервоне проміння і кожного з них заряджає!

Проміння це вчені Кореї відкрили у другу всесвітню війну

Це інфрачервоне проміння таке ж, як і камінь ніфріт ізлучає

І вчені Кореї властивість таку елексіром здоров’я назвали –

І зараз лікують людей і в період війни лікували!

Й коли улюблені поруч бувають – вони елексір, мов би п’ють

Й від нього у них і здоровя міцне і ще довше з любов’ю живуть!

27.09.2018; 18:59.


ГОПОТЕЗА БЕЗКІНЕЧНОСТІ


Об’їхать Вселену, або облетіти не можна –

Вона безкінечність, – нема в ній кінця і начала…

І вчених планети Земля це питання тривоже –

Чим думку їх, ніби з собою, вона повінчала?!

І прагнуть вони відкриття в цім питанні зробити –

Для цього гіпотезу вірно створити:

У колесі теж ні кінця ні начала нема, 

Але тут для цього не треба багато ума –

На ободі крейдою риску поставить помітну –

Отак і на кожній планеті поставити мітку!

Й виходе тоді, що відносно планет всіх Земля – це начало

Але, щоб гіпотеза доказу вчених на цьому кінчалась, 

То треба, щоб наші нащадки кінець і начало шукали

І про безкінечність узнали чи ж є чи нема, щоб сказали!

Й, прийшовши на Землю з планети останньої з їх уст прозвучало:

Що наша планета Земля у Вселеній – кінець і начало! 29.09.2018; 16:45.

СПОМИН ДИТИНСТА


Було це колись, як з батьками я жив ше у ріднім селі –

Там я, мов лялька, з ляльками у схованку грались, –

Потім, як підліток, босим блукав по землі, 

А зараз мене лиш гріють від Сонця заграви –

Вже тато і мама померли, як був молодим…

Мої непомітно роки пролетіли, як дим, 

І став я за маму і тата ще трохи старіше –

Пишу, споминаючи їх лиш вірші найтепліші!

29.09. 2018; 19:48.


Любимому сину – Саші Василенко

СИНОК, ПАМЯТАЙ!


Синок, твою я пригадую юність щоднини, 

А зараз ти визрів, як мужня людина –

Став батьком і виховав доненьку – внучку мою!

А нині й мене доглядаєш – і я, як в гаю, –

Мов піснею робить укол соловейко мені, –

Й уходять болячки у прірви земні…

І після уколів, забувши про болі свої –

Я слухав пісні, як співали усі солов’ї!

Синок, і щоб я без заботи твоєї робив? –

Не стало б ніколи вже кращої в мене судьби…

То ж ти пам’ятай, що заботу твою я з собою візьму у космічеські далі –

І там, в тишині, я здоров’я міцного тобі, побажавши про тебе згадаю!

30.09.2018; 13:56.


ЗІРКА ЛЮБОВІ


Сьогодні чомусь червоніла, неначе закохана, зірка –

З під лоба улюблений Місяць на неї лиш зиркав!

Стартують вони в двадцять перший уже молодесенький Вік, 

Який еволюціонує немов молодий чоловік!

І цей Вік перетворює атом фізичний – нейтрони

В очима невидимий атом духовний – нейрони!

Й людина читає з ефіра усю інформацію Світа –

Вона начина, як та зірка, у хаті своїй червоніти!

Й коли вже любимий такою побачив її –

Їх душі співали любов’ю, немов солов’ї!

30.09. 2018; 21:35.


ВІЙНА ОЛІГАРХІВ


Нащо розриваються бомби? У чому ж населення винне?

Ніколи й один олігарх не признає своєї провини.

І влади братаються, ніби до цього вони непричетні –

Правитель в карман запихає клейноди спокійно й не чесно.

І вже олігархи усі між собою за грощі воюють, 

А мирних людей в їх стражданні вони, як не чують.

Війна убиває у людях братання і мира мости розрушає, 

І гине любов, і кохання у безвість мерщій вирушає…

Де б людям знайти таку ще відновляючи силу, 

Щоб глупу війну цю загнала в могилу?!

01.10.2018; 13:15.


ВОЛЯ ГІТЛЕРА


Коли всі батьки і сини і весь світ кровоточив –

Була в сорок п’ятому році глобальна війна, –

Бо Світ розглядали фашистського Гітлера очі.

Він рвався до влади – та лиха зазнав…

Німецький народ він заставав іти воювати –

Й німецький солдат не по волі вже мусив вбивати.

Бо я пам’ятаю як німець по хатах ішов і здоровавсь –

І нам він сказав, щоб ми в кукурудзу сховали корову!

…Було це коли, як німецькі солдати уже відступали –

Солдати тоді із собою худобу усю уганяли.

01.10.2018; 15:44.


НА ОРЕЛЯХ ЛЮБОВІ


У парку кохання свого ми гуляли щасливі з тобою –

Гойдалися в нім на орелях своєї любові!

Емоції наші кохання й любові уже захотіли –

Мені і тобі почуття набивають любові оскому.

Немов кобилиця душа гарцює у нашому тілі, 

А серце, неначе як молот виковує Долі підкову!

01.09.2018; 19:53.


ЗГАДКА ПРО РІДНЕ СЕЛО


Давно у селі я не був, не сидів і під грушею з татом

Й під стріхою я не сидів з ним на призьбі самотньої хати

Із греблі в ставок не ниряв де Ойки гніздо, що росте в колючках не дивився

Не бачив, як дома крижовник на груди маслині немов закоханий схилився

Й в лісочку із хлопцями більше не жарив я гуся

Лиш мрію, неначе на тата в дворі я дивлюся –

І сниться, що хата стоїть, як немов сирота у дворі, 

Та ще ясинок кучерявий, мов сторож, стоїть у воріт

І тата могилка покрилась травою й сіяє росою на Сонці –

Його лиш душа, мов би він, розглядає весь Світ із труни, мов з віконця!

02.09.2018: 13:52.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Нові вірші (Вірші. глава 2.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нові вірші (Вірші.) / Вірш | Василенко Андрій Антонович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Василенко Андрій Антонович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Василенко Андрій Антонович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 17
Автор: Василенко Андрій Антонович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Кодова Доля. Глава 2.;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;