18.10.2018 21:47
для всіх
370
    
  3 | 3  
 © Серго Сокольник

Ніч наповнила...

Ніч наповнила...

Ніч наповнила глечики снів, 

Із яких ми наснагу пили

Дивоцвітами... На полотні

(...чи букетом на майстра столі...)


І малюнок сумний у очах

Чорним кольором в осінь тече, 

Віддзеркаливши темряви жах

Тих майбутніх холодних ночей, 


Що надійдуть услід за теплом

Недолюблених бабиних літ, 

Мов кохання, яке відійшло

Непророслим зерном у ріллі


І чекає на сніжне тепло, 

Ніби ковдру у мами руці.

Те кохання, що не відбулось

І сльозою стіка по щоці.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2018 08:54  Тетяна Чорновіл => © 

Вишукана лірична поезія! Глечики снів особливо вразили і подивували.

 19.10.2018 19:03  Надія Крайнюк => © 

Навіть здивувалася, що цей вірш Ваш, Серго. Якось незвично. Гарно як. Дякую за вірш! Щасти!