24.10.2018 07:58
Без обмежень
77 views
Rating 5 | 7 users
 © Ковальчук Богдан Олександрович

Забуте освідчення

Чи поглянеш ти на мене ще бодай раз?

Крізь туман років, змарнованих

не вдвох, 

бачу обриси твого тендітного обличчя. Раніше

я цілував його

у затхлій кімнаті з напрочуд рипливим паркетом.

Тепер воно дивиться на мене

тільки з портерів у соціальних мережах.


Чи пам`ятаєш ти ранній світанок, 

обійнятий криком поїздів

далекого сполучення?

Лагідна музика лилася з розстроєного піаніно, 

немов зацукрований мед: трошки фальшиво, зате

щиро, немов пісні зі Старого Заповіту.

Ти зустрічала зі мною його невимушено, 

пропонуючи чогось до чаю.


Ну а я? Заблукав, загубився.

Давно продав стареньку квартиру

з рипливим паркетом, 

залишивши собі тільки пил спогадів.

Можливо, десь дуже далеко —

в якомусь із таємних закуточків Усесвіту —

ти все ще граєш нашу музику

на розстроєнім піаніно.


Туман поступається місцем щоденній метушні.

Музика захлинається в шумі проспектів.

Ранкова маршрутка забирає тебе геть.

(На тобі — кумедна біла шапочка!).

Я повернуся сюди ще бодай раз. Попрошу

останнього пробачення

у сумного сходового майданчика, 

що колись бачив наші перші поцілунки.


За стільки років не змінилося нічого.

Тепер ми — дві чужі одна одній

планети дощу.

Може, там, куди не сягають

мацаки огидних понеділків, 

я все ще дуже

тебе

кохаю.

Київ 24.10.2018



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Верлібр, Про кохання, Про дівчину, Про минуле

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Рембаза / Верлібр | Ковальчук Богдан Олександрович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Метрокохання / Гумористичний вірш | Ковальчук Богдан Олександрович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ковальчук Богдан Олександрович.


Мій рейтинг: 10

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.10.2018 12:20  © ... => Костенюк 

Дякую! 

 30.10.2018 12:20  © ... => Борис Костинський 

Перехвалите... ) Насправді дякую і дуже приємно. 

 24.10.2018 12:11  Борис Костинський => © 

Завжди смакую твою українську мову, Богдане! Аби ж отакою мовою володіло бодай 50% українців, то Україна була б на зовсім іншому рівні в усіх відношеннях! Стосовно ж теми, то вона доволі тривіальна - тема нещасливого кохання є найбільш популярною на усіх літсайтах. Ти написав вельми майстерно, тому, аби на цьому сайті був якийсь рейтинг-лист, то "Забуте освідчення" мало би усі шанси посісти перше місце на тиждень чи два. 

 24.10.2018 09:53  Костенюк => © 

Щиро і поетично. 

 24.10.2018 08:56  КАЛЛИСТРАТ => © 

Спасибо за стих пан Богдан!


Н-да... и такое бывает....

 24.10.2018 08:49  © ... => Тетяна Ільніцька 

Богдан у відповідь обіймає вас і бажає найкращого дня. 

 24.10.2018 08:49  Тетяна Ільніцька => © 

Трішки сплакнула над віршем, але це світлий сум. Він не завдає болю. 

 24.10.2018 08:47  Тетяна Ільніцька => © 

Богдан завжди був чудовою людиною. Інакше б він не став тим, ким він є.
Шлях до себе інколи важчий, ніж підйом соціальним ліфтом. Із задоволенням спостерігаю за успіхами Богдана і щиро радію за нього.
Бажаю гарного дня і чудового настрою! 

 24.10.2018 08:43  © ... => Тетяна Ільніцька 

На жаль, історія певною мірою правдива. Богдан колись був дуже поганою людиною, через що змарнував те, що люди називають коханням. Тепер от інколи — крізь роки, мов крізь туман — воно пробивається. Навідує деталями інтер`єру незнайомих квартир, заскочує зненацька у снах, бринить у відлунні клаксонів. 

 24.10.2018 08:38  Тетяна Ільніцька => © 

Богдане... Знаєте, що Ви зробили? Перетворили осінній сльотавий ранок на осінній натхненний ранок завдяки цій історії. Вона - історія - неймовірна. Нехай закохані ніколи не розлучаються... 

Публікації автора Ковальчук Богдан Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо