31.10.2018 14:52
Без обмежень
48 views
Rating 5 | 5 users
 © Арсеній Троян

Нещасне кохання

Якось, здається, після Яблуневого Спасу з`явився у нашій Вишнівці коваль. Літ він мав двадцять, мо і більше, був здоровим і дужим. Звісно, всі дівчата почали про нього говорити, і найбільше говорила Параша - перша красуня на всю Вишнівку, за нею бігали всі парубки, навіть дячок Серафим, і той не впускав менту, щоб не позалицятись. Однак Параша була горда і всім сватам давала гарбуза. Ковалеві б також дала гарбуза, але той, на превеликий подив Параші, не звертав на неї уваги. Коли вони зустрічались на вулиці, коваль на неї погляд, а потім дивився кудись убік Парашу це почало злити: як це він не звертає на неї уваги, вона ж перша красуня на всю Вишнівку! Вирішила почекати - все одно на колінах приповзе, куди він дінеться, і отримає свого гарбуза. Минали дні, тижні, а старостів коваля все не було, хоча Параша всі дні проводила, виглядаючи у вікно. На третій тиждень Параша вже собі місця не знаходила, а коваль уже навіть на вулиці не з`являвся. Параша не витримала і пішла в кузню. На щастя, коваль був там. Він мовчки кував косу і, коли Параша зайшла, навіть не глянув на неї. "Слухайте, добродію, - замість привітання злісно кинула Параша. - Ви, мабуть, чи хворий, чи якийсь балахменний...". Коваль не озвався, кинув розжарену косу у воду і та зашипіла, немов змія. "Гей, я здається з вами говорю! - зашипіла Параша і собі. - Усі парубки, як парубки, а ви ходите і навіть не підморгуєте...". Коваль зітхнув, відклав молота і підвів очі, мовивши: "Якщо чесно, я взагалі не парубок...". "Тобто?", - звела очі Параша. "Так, тобі не почулось, - тихо відмовив коваль і взяв невеличкий ніж. - Я не парубок. Я взагалі не людина. Я гість з майбутнього, Термінатор Т-150. Мене відправили в минуле, у ваше село, щоб я зміг врятувати людство. Через три роки два місяці і чотири дні у Гната та Марусі Конорівних народиться дівчина, яку назвуть Сарою. Сарою Конорівною. Вона виросте і народить хлопчика, який згодом стане лідером Повстання і очолить боротьбу проти російського-царатського Скайнету, котрий намагатиметься знищити Україну за допомогою роботів, лазерів і мовних указів". Параша аж рота відкрила, аж коваль тим часом підставив ножа до правої руки і повільно та без жодного руху зрізав шмат шкіри. У Параші в крик застиг у горлі, бо під шкірою оголилась блискуча металева рука. "От бачиш, - сумно мовив коваль. - Так що сватів тобі від мене не дочекатись...".

Параша кулею вилетіла з кузні і помчала до своєї хати, не звертаючи уваги на здивованих вишнівців. Там вона сіла на лаву і до вечора просиділа нерухома, немов та статуя. Усі домашні намагались її розворушити, питались, що треба, чи не болить у неї нічого, хотіли послати за Пріською-шептунихою. "Нічого не треба.... - сумно відповідала Параша. - Я зараз посиджу і на вулицю". Мати хрестилась на образи, батько тер напрацьовані долоні. Вони бачили, що з їх донькою щось не те, але вже не могли нічого вдіяти...

Вранці Вишнівку прорізав тонкий жіночий крик. "Та що ж це коїться, людоньки добрі...". То кричала мати Параші. Вона була вся мокра, бо прибігла з річки. Люди пішли туди і побачили тіло Параші, одягнене у святкову вишиванку, яке плавало біля мосту. Не змогла дівчина змиритись з тим, що її коханий - біомеханічний екзоскелет, вкритий людською шкірою, з яким вони ніколи не будуть разом. Сумно, ну а що поробиш! От таке воно - нещасне кохання!



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра, Про Україну, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Випадок, який трапився з Іісусом, коли той працював в Убері / Мініатюра | Арсеній Троян». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Дядько Василь / Оповідання | Арсеній Троян». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Арсеній Троян.


Мій рейтинг: 3

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.11.2018 14:19  Тадм => © 

несподівана кінцівка 

 09.11.2018 02:43  Суворий => © 

Мо екранізувати... 

 31.10.2018 15:13  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ ))) ! 

Публікації автора Арсеній Троян

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо